Або США зроблять висновки з війни в Ізраїлі, або Генштаб ухвалює важке рішення: інтерв'ю з генералом Романенком

Війна в Ізраїлі серйозно вплинула не лише на перспективи військової допомоги Україні, а й на практиці продемонструвала, що ізраїльський варіант забезпечення безпеки не працює навіть у випадку країни, яка має ядерний потенціал. Лише участь у військовому союзі – в ідеалі НАТО – може стати по-справжньому серйозною гарантією для України.

Сьогодні важко передбачити, як війна на Близькому Сході позначиться на політиці Заходу, насамперед США, щодо надання Україні озброєнь. Якщо постачання буде скорочено, Генштабу ЗСУ доведеться ухвалювати важке рішення про перехід до стратегічної оборони уздовж усього фронту. Якщо союзники, навпаки, активізують зусилля і нададуть нарешті ракети ATACMS і Taurus, українські Сили оборони зможуть досягти великих успіхів. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив ексзаступник начальника Генерального штабу Збройних сил України, генерал-лейтенант Ігор Романенко.

– У Пентагоні закликали Конгрес США ухвалити рішення про додаткове фінансування військової допомоги і Ізраїлю, і Україні. Чи вважаєте ви, що війна в Ізраїлі вносить серйозні корективи як у військову допомогу нашій країні, так і в політичну?

– Почну з кінця. Безумовно, війна вносить ці корективи, починаючи з перемикання інформаційної уваги ЗМІ в усьому світі на цю війну, і закінчуючи тим – і це найбільш важливо для нас, – що тепер нашим союзникам і насамперед США доведеться надавати допомогу двом державам в умовах ведення війни високого рівня.

На сьогодні в Ізраїлі ще не ухвалено рішення про те, чи вводитимуть війська в сектор Гази. Якщо це буде вирішено, то це вимагатиме ще більших зусиль – фінансових, військових та інших.

Тому треба реалістично сприймати цю ситуацію і робити висновки з того, як це сталося в Ізраїлі, починаючи з суто тактичного рівня. Як ми бачимо, противнику Ізраїлю вдалося приховати підготовку до війни від ізраїльської розвідки, або доповіді розвідки керівництву Ізраїлю не спричинили на нього достатнього впливу в умовах, коли воно намагається встановити відносини із Саудівською Аравією. Можливо, у керівництві Ізраїлю намагалися уникнути непотрібного загострення.

Це дозволило ХАМАС реалізувати дуже багато, зокрема завдяки тим, хто мав досвід ведення широкомасштабної війни в Україні. Такий досвід має РФ, котрій за допомогою Ірану та інших сил, що допомагають ХАМАС, Ісламському джихаду, можливо, "Хезболлі", вдалося підготувати військовослужбовців, озброєння, боєприпаси та план операції, яка пройшла успішно на початковому етапі.

Стратегія цієї події для України полягає в тому, що для Ізраїлю та для нас стало очевидним, що забезпечення безпеки нашої країни за ізраїльським варіантом, який нам пропонувався, не є доцільним. Причому з урахуванням того, що Ізраїль є країною, яка має ядерну зброю. І навіть цей фактор не спрацював – Ізраїль зазнав серйозних втрат.

Тепер наше завдання – показати це Сполученим Штатам. Необхідно довести, що вирішення питання безпеки України – це лише безпека у колективному союзі. Передусім у НАТО. Можливо, на якомусь початковому етапі в регіональному союзі – Британія, Польща, країни Балтії.

Маючи оцінки ситуації в Ізраїлі тактичного та стратегічного рівня, нам необхідно переглянути військово-дипломатичну діяльність у цих умовах з нашими союзниками, насамперед із США, та зробити певні висновки щодо забезпечення ведення наших бойових дій.

На жаль, поки що особливого оптимізму в тому, що буде посилено постачання Україні для досягнення більш суттєвих результатів наших наступальних дій, особливо на півдні, поки що не проглядається. Хоча в цих умовах може з'явитися шанс надання нам ATACMS від США. А це може спонукати німців передавати нам Taurus, щоб просуватися вперед.

Як бачимо, сьогодні складна багатогранна ситуація. Зараз важливо, щоб керівництво країни, передусім президент, працювало з нашими союзниками для реалізації інтересів України у нових геополітичних умовах, пов'язаних із війною в Ізраїлі.

– За оцінками британської розвідки, Путін не піде на такий непопулярний крок, як оголошення нової хвилі мобілізації, оскільки незабаром де-факто має стартувати його передвиборча кампанія. Як ми знаємо, президентські "вибори" у Росії призначені на березень 2024 року. Чи вважаєте ви, що така думка має право на існування? За вашими оцінками, які резерви має ворог, щоб просунутися?

– Так, такий варіант, безперечно, має право на існування. Оскільки Росія не є правовою державою, ми бачимо, що Путін має можливість поповнювати свої збройні сили, і суттєво, зважаючи на те, скільки солдатів з'являється на фронті, не використовуючи загальну чи часткову мобілізацію, а застосовуючи важелі призову до армії здебільшого через тиск на військовослужбовців, щоб ті підписували контракти для участі у бойових діях в Україні.

Це порушення законодавства – навіть російського. Але поки що у такий спосіб вони забезпечують армію необхідною кількістю військовослужбовців.

– Питання щодо поточної ситуації. Ми бачимо, що ворог робить спроби атакувати на трьох напрямках – на Куп'янсько-Лиманському, намагається замкнути кільце у районі Авдіївки та діяти у районі Красногорівки. Водночас ми бачимо, що українські Сили оборони просуваються від Роботиного, намагаючись перерізати сухопутний коридор противника. Ваш прогноз: як розвиватимуться події протягом найближчих тижнів?

– Це залежатиме від стану логістичного забезпечення бойових дій Сил оборони України в умовах, які ми обговорили. Якщо вдасться сконцентрувати можливості із завдавання ударів з урахуванням надання ATACMS, Taurus і необхідної кількості боєприпасів, то, використовуючи таке зростання потенціалу, з'явиться можливість пробивання коридору в другій, "суровікінській", і третій лінії оборони противника і введення в ці коридори резервів, що залишилися, які ми накопичували для наступальних дій.

Якщо такого ресурсу не буде, то необхідно буде ухвалювати досить важке рішення щодо переходу до оборони. Це багато в чому залежатиме від ухвалення Конгресом США фінансової допомоги Україні на 2024 рік.

Якщо це не складеться, можливо, нашому військово-політичному керівництву доведеться ухвалювати рішення про стратегічну оборону уздовж усього фронту.

– Ймовірно, на певний час – доти, доки ситуація не зміниться?

– Думаю, це жовтень, можливо, початок листопада, коли проясниться ситуація із питаннями, пов'язаними з логістичним забезпеченням. Показовим почасти буде черговий "Рамштайн".

Тому що просто кидати особовий склад українських військовослужбовців на цю систему оборони, не пробивши її відповідними озброєннями, не можна. Це вже мало місце на початку червня, коли ми починали організовувати наступальні дії за рекомендаціями наших союзників, які не враховували стан на фронті. У їхніх документах йшлося про те, як треба діяти з бронетехнікою, з особовим складом, але умови на фронті були іншими. Тому ми перейшли до дій з огляду на об'єктивну ситуацію, яка була на фронті. Ці дії відрізнялися від вимог бойових документів союзників.