Олександр Коваленко
Олександр Коваленко
Військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив"

Блог | Андрій Білецький: "Сержантський корпус і технології – фундамент армії майбутнього"

2,1 т.
Пілоти Третього армійського корпусу. Ілюстративне фото
Google Subscribe

Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google

Підписатися

У горнилі війни в Україні кується армія майбутнього. Головне – не пропустити цей момент.

Якою має бути армія майбутнього, з урахуванням бойового досвіду України? Які основні принципи її формування та чи можлива повна метаморфоза не після, а саме в ході активних бойових дій?

Останнім часом ці питання лунають дедалі частіше, особливо відгукуючись луною про необхідність демонтажу радянської централізованої системи управління, яка так і не покинула ЗСУ, скільки б про це не говорилося. Здебільшого українська армія продовжує залишатися заручницею консервативних поглядів і неготовності офіцерського складу відмовлятися від цілого ряду пережитків минулого.

Під час високоадаптивної та динамічної війни в Україні радянська система централізованого управління не раз демонструвала свою недієздатність, на тлі необхідності ухвалення остаточного рішення виключно старшим керівництвом, тривалого очікування молодшим командним складом рішень, що ухвалюються вищим керівництвом, неповороткості та надмірної бюрократизованості системи.

При цьому на досить низькому рівні залишається ініціатива молодшого офіцерського складу, якому не надається можливість адаптуватися до ситуації, що складається, та діяти часом самостійно. Особливо тяжким злочином взагалі вважається оскарження наказів вищого командування, яке часом недостатньо володіє ситуацією на місці та надає неефективні вказівки, причому із серйозною затримкою.

Як сказав у одному зі своїх інтерв’ю командувач 3-го армійського корпусу генерал Андрій Білецький: "Виховати її в українських офіцерах старої школи непросто". І це справді так, адже у психології багатьох командирів, особливо старої школи, склалося стійке, але уявне відчуття безпеки в умовах, коли нічого не робиться без наказу.

Українська армія майбутнього – це армія без радянської системи управління, яка базується на моделі mission command, згідно з якою командир не тільки ставить і пояснює завдання, а й встановлює обмеження, забезпечує ресурси, узгоджує взаємодію, а також дозволяє підлеглим діяти, за потреби, швидше, ніж штаб встигає зреагувати на мінливу ситуацію й видати новий наказ.

У новій концепції армії майбутнього, позбавленій радянської догматики, однією з основних ланок, що зв’язують між собою всю систему та підтримують належний рівень управління, є сержант – який не присутній для того, щоб займати "порожнє місце", а забезпечує повноцінне функціонування підрозділу.

Тема сержантства хвилює військову спільноту вже досить давно, але на сьогодні вона не отримала належного розвитку, продовжуючи залишатися заручницею радянських поглядів і забобонів.

У свою чергу, саме 3-й Армійський корпус провів одну з найінтенсивніших підготовчих програм для сержантського складу – кілька тисяч осіб. За словами Андрія Білецького, це значною мірою вплинуло на підвищення ефективності корпусу в цілому та дозволило налагодити управління підрозділами на одній із найдовших ділянок фронту на високому рівні. І це факт.

Але армія майбутнього – це не лише управління, а й технології. Технології, які на сьогодні, за умови якісного управління, дійсно здатні вирішувати багато завдань. Однак для розвитку технологій необхідна доктрина, а не хаотичне слідування тенденціям.

Планування, продумування не лише потреб сьогодення чи підготовка необхідного на завтра, а й оцінка можливостей противника, напрямки його подальшого розвитку, випередження та дії на крок чи два попереду. І, знову-таки, без системних змін в управлінні говорити про ефективне застосування технологічної складової – це все одно, що говорити про безглуздо витрачений ресурс.

Зокрема, 3-й Армійський корпус на сьогодні є формуванням, яке на рівні корпусу використовує максимальну кількість технологічних засобів для протидії противнику і є одним із лідерів із застосування повітряних дронів та наземних роботизованих комплексів. Але без системних змін усередині формування, закладених Андрієм Білецьким, говорити про ефективне та структуроване застосування цього ресурсу не довелося.

Армія майбутнього – це не просто гарна назва, а складна, системна робота з реформування гігантської, гранично консервативної системи, починаючи від відмови від радянських догматизмів, створення сильного сержантського корпусу та впровадження всеосяжної технологічної складової.

Без таких змін в Україні побудувати армію майбутнього нереально, можливо лише перетворити її на якийсь незрозумілий гомункулус і не більше.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – запосиланням...