Армії Путіна терміново потрібна пауза, у відповідь на котли росіянам треба влаштувати обрубання кліщів. Інтерв'ю із Сунгуровським
У міноборони країни-агресора Росії заговорили про те, що нібито ЗСУ потрібна пауза для перегрупування. Насправді такої паузи найбільше потребує саме ворожа армія. Але здоровий глузд грає проти настрою кремлівського фюрера – Володимира Путіна. Щоб забезпечити собі якнайсильнішу позицію на будь-яких переговорах, він прагне в режимі нон-стоп захопити якнайбільше української території.
На деяких ділянках фронту противник створює умови для котлів – оперативного оточення українських підрозділів. Зокрема, складна ситуація склалася в районі Нью-Йорка. За наявності необхідного ресурсу Силам оборони можна було б обрізати "кліщі" котлів, які зараз готуються, і брати окупаційні сили в кільце.
Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив директор військових програм Центру Разумкова, військовий експерт Микола Сунгуровський.
– Міністр оборони РФ Шойгу заявив, що Заходу потрібна пауза у бойових діях в Україні для перегрупування ЗСУ. Чи вважаєте ви, що пауза справді не завадила б? І чи потрібна пауза окупаційному війську, особливо у ситуації, коли воно веде активні дії на сході нашої країни?
– У принципі, зазвичай у перепочинках зацікавлена і та, й інша сторона, оскільки це необхідно у ситуації дуже високої інтенсивності бойових дій. Під час пауз можна перегрупувати сили, провести ротацію, підготувати війська тощо. Але якщо про це заговорив Шойгу, значить, така пауза потрібна Росії.
– Чи припускаєте ви, що на тлі активних дій рашистів на сході України справді можливо, що вони візьмуть хоча б часткову паузу?
– Тут здоровий глузд грає проти настрою фюрера. Можливо, військовим це було б на руку, але Путіну це невигідно. Почнуться розмови про те, що Росія втратила ініціативу на полі бою, а Путіну необхідно і в процесі підготовки до нового Саміту миру, і в процесі розмов про якісь невизначені мирні переговори виторгувати собі найвигідніші позиції. З цього погляду втрата ініціативи грає явно проти нього – посилює позиції України, зокрема на переговорах, самітах тощо.
Зараз на Заході та не Заході дуже багато розмов про те, що Україна не може здобути перемогу, бо в неї не вистачає ані сил, ані можливостей. І така втрата ініціативи зламала цей дискурс на користь України.
Росії було б вигідно, щоб ініціатором такої паузи була саме Україна та її західні партнери. Тому Шойгу і заводить такі розмови.
– Якщо проаналізувати поточну ситуацію на фронті, чи можна зробити висновок про те, що ворог має цілком конкретну мету, завдання, яке він намагається вирішити? Або завдання одне – просуватися вперед за будь-яку ціну?
– Ці цілі було визначено раніше – вихід на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей. Але, в принципі, чим більше території завойовано, тим сильніша позиція на переговорах. Тому навіть досягнувши цих адміністративних кордонів, Путін не зупиниться. Більш того – чим далі просуваються російські війська, тим більше української території, інфраструктури, мирних жителів опиняються під вогнем.
– Ми бачимо дуже непросту ситуацію у районі селища Нью-Йорк. Там фактично вже утворюється котел або оперативне оточення. За вашими оцінками, чи настав момент, коли нашим силам слід виходити звідти?
– Не можу сказати, бо не володію такою інформацією. Все залежить від планів та оцінки на місцях. Краще за оцінки, які можуть зробити наші командири, нічого немає. Але ситуація загрозлива.
– Насправді Нью-Йорк не єдина ділянка на лінії фронту, де складаються передумови для котла. Але наскільки це доцільно з погляду військової тактики та стратегії? Адже йдеться про невеликі ділянки фронту, для оточення яких необхідно використовувати великі сили. Чи вартує гра свічок?
– Це залежить від конкретних оперативно-тактичних планів. Влаштовувати такі котли, навіть маленькі "котельчики" – це звична тактика росіян. Вони використовують її від початку агресії проти України. І поки що більш-менш їм це вдається. Це говорить про те, що в нас поки що – поки що! – недостатня чисельність військ, недостатньо зброї, щоб зламати таку тактику.
Протидією такій тактиці було б обрізання кліщів, тобто взяття в котел угруповань, які наступають. Але поки що сил на це не вистачає.
– Тобто котел проти котла? Брати в оточення тих, хто хоче взяти в оточення тебе?
– Загалом так. Якщо вдарити з флангів на ті виступи, які організовуються і які називаються напрямками прориву, то виходить уже котел на нашу користь. Але повторюся, що в нас таких сил поки що немає.
– Чи припускаєте ви, що ворог змінить акценти, наприклад, активізується на півдні та знизить активність на сході? Чи все-таки продовжуватиме активні дії на Покровському та Торецькому напрямках, де йому вдається досягти певних результатів?
– Це питання військового мистецтва. Зазвичай ворог шукає слабкі місця. Якщо йому це вдається, він перекидає резерви та влаштовує великий переполох. Поки що йому вдалося намацати слабке місце на сході, але на це у нього йдуть усі сили. У противника немає достатніх сил, щоб влаштовувати масштабні наступальні операції на кількох напрямках, інакше ми вже його побачили б і на півдні, і на півночі.
Але поки що у нього таких засобів немає, і навряд чи з'являться. Тому я думаю, що він продовжуватиме діяти на сході, хоча невеликі маневрені дії, що відволікають, можливі і на півночі, на Харківському напрямку і на півдні. Але це не будуть напрямки масштабних наступальних операцій.