Армія Путіна їстиме щурів у Бахмуті, на неї чекає оточення. Інтерв'ю з полковником Черником

Російська окупаційна армія за жодних умов добровільно не залишить позиції в Бахмуті, навіть коли потрапить в оперативне оточення. Причина полягає в тому, що для Кремля це політичний символ, за який вони будуть платити життями своїх солдатів. Щодо звільнення цього міста-символа, то воно не є доцільним. Україна не може дозволити собі кидати "на убій" своїх захисників заради деокупації одного-єдиного населеного пункту.

Кремль та його армія мають потенціал божевілля. Збройна агресія проти будь-якої іншої країни, окрім України, цілком можлива. Водночас важливо не боятися часткових успіхів ворога. Свого часу успіх в окремих битвах мала й армія Гітлера, але програла війну. Так само у сьогоднішній війні не так важливі окремі її епізоди, важливо її виграти. Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL висловив військовий експерт полковник запасу Петро Черник.

– В Міноборони Великої Британії дійшли висновку, що Сили оборони України досягли тактичного успіху, коли звільнили від окупантів села Клещіївка та Андріївка за 8 кілометрів від Бахмута. Вони вважають, що це відкриває нові можливості для наших захисників і наближає їх до автотраси Т-0513. Наскільки це важлива дорога? Як ви оцінюєте саме ці досягнення нашої армії? Чи може Бахмут бути звільнений вже незабаром?

– Не можна так казати. І взагалі грішно вживати в медійному аналізі такі думки, що завтра все складеться добре. Це некоректно.

Що коректно і правильно? Зроблений величезний крок уперед у частині потенційного оперативного оточення Бахмута. Росіяни будуть битися за нього на смерть. Чому? Бо він політичний. Путін сказав, що його взяли, він нагородив їхніх недогероїв за взяття Бахмута. Розуміючи, що росіяни вміють масово помирати "за родіну, за вєлічіє", в даному випадку за Путіна, вони будуть це робити. Вийти звідти вони не зможуть.

Найкращий сценарій, який може скластися найближчими тижнями – це оперативне оточення. Що це таке? Це коли дороги, зокрема, й та, яку назвали, опиняються під вогневим контролем артилерії, особливо ближнього радіусу дії, мінометів, що працюють на відстані до 7 кілометрів.

Повне оточення – це коли на кожній стежці, на кожній дорозі поставлений блокпост. Але про повне оточення говорити некоректно, бо противник все це буде нищити. Тільки оперативно – артилерія рухається і завдає ударів по всьому, що рухається. Якщо, умовно, в межах місяця це складеться, це буде фантастичний успіх.

Щодо самої битви за Бахмут, то я не впевнений, що цю битву треба робити. Нагадаю, як росіяни брали Бахмут – величезними "м’ясними" хвилями. Ми не можемо собі дозволити кидати на убій тисячі наших солдатів тільки тому, що Бахмут має бути взятий.

Мудріше відрізати всю логістику ворога, щоб вони щурів їли. Я думаю, що так і буде.

– Пресслужба Східного управління військ ЗСУ повідомила, що протягом минулого тижня російська окупаційна армія практично не штурмувала українські позиції на Лимано-Куп’янському напрямку, але ворог продовжує перегрупування та формує нові штурмові загони. Водночас стало відомо, що саме на цьому напрямку перебуває близько 110 тисяч російських окупантів. За вашими оцінками, чи може ворог готувати прорив нашого фронту? Як ви оцінюєте таку небезпеку?

– Таке може бути. Не треба недооцінювати ворога. 110 тисяч люду – це неймовірно багато. Поясню, чому вони це роблять. Все через Бахмут. Здати вони його не можуть, і зрозуміло чому. Будуть битися до останнього патрона, до останнього солдата.

Як вони мислять? Не можуть далі просунутися, Бахмут треба тримати, треба створювати точку тиску, куди, за їхньою логікою, ми будемо знімати сили і засоби із Бахмутського плацдарму. Це логічно. Сконцентрували велику кількість живої сили, це так. Але цю силу треба забезпечити нормальною технікою.

Тепер розбираємо ситуацію суто по книжці. 40-тисячний корпус потребує 725 танків, 2,5 тисячі броньованих машин і тисячу стволів артилерії та реактивних систем залпового вогню. Всього цього немає. Якщо знайдуть на 100 тисяч 500 танків, це буде добре. Відкриті джерела кажуть, що в них ледве 500 броньованих машин, а треба 5 тисяч. І треба 2 тисячі стволів. Немає цього.

Якщо вийдуть на показники у 50% забезпечення технікою, це для них буде фантастика. Але є нюанс. Бахмут вони брали не технікою, а піхотою, і 100 тисяч – це багато.

Ми впоралися в Бахмуті? Впоралися. Ми їх винищили. Далі Бахмута вони просунутися не можуть. Але 100 тисяч – це забагато, їх також доведеться нищити.

І найголовніший момент – не треба боятися часткових успіхів ворога. Жодна війна в світі не знає, щоб одні нескінченно наступали, а другі нескінченно відступали. Так не буває. Навіть ті, хто зазнають стратегічної поразки, все одно наступають і можуть мати успіх.

Друга світова війна, 1944-1945 рік. Німці ще під Сталінградом зрозуміли, що їм кінець, але вирішили битися на смерть. Арденнська операція, так званий Арденнський виступ в бік південно-західної Бельгії. Вони тоді прорвали оборону США на 100 кілометрів. Це був серйозний успіх. Але перебіг війни це не змінило.

І у росіян можуть бути якісь часткові успіхи, і це треба спокійно приймати. Бої і битви можуть бути програні. Важливо виграти війну.

– Генсек НАТО Столтенберг заявив, що повномасштабне вторгнення Росії в Україну є війною на виснаження, але війна не зайшла у глухий кут. Він вважає, що Києву потрібна додаткова підтримка. В цьому контексті хотіла вас запитати щодо підсумків останньої зустрічі в форматі "Рамштайн". Яка саме підтримка потрібна українській армії саме зараз? Чи можемо ми розраховувати на неї?

– Війна у третій стадії класичної індустріальної війни, перемелювання сил і засобів противника. Зараз цим і займаємось.

Яка зброя нам найбільше потрібна? Лише лінивий про неї не говорив. Це MGM-140 ATACMS. Велика кількість таких ракет у поєднанні з авіацією може змінити хід війни. Задекларований 61 літак F-16, питання в тому, коли вони запрацюють і яка номенклатура зброї буде до цього літака. Бо сам по собі літак нічого не важить – важать бомби і ракети, які до нього ідуть.

Моя персональна позиція, що на "Рамштайні" якраз ці моменти й обговорювалися. Але відкритої інформації, про що домовилися, поки що немає. Одразу за результатами "Рамштайну" німці оголосили дуже непоганий пакет, особливо в частині бронеавтомобілів класу MRAP, 200 одиниць, це фактично дві бригади, та велику кількість боєприпасів до мінометів. Це дуже хороший крок уперед.

Але хід війни змінять на полі бою дві системи зброї – F-16 з великою кількістю бомб і ракет і далекобійні ракети MGM-140 ATACMS. Коли дадуть – не знаю. Все вперлося в одну людину, в Джозефа Байдена. І Госдеп, і Пентагон порекомендували йому це зробити. Зараз (21 вересня. – Ред.) в США наш президент буде зустрічатися з ним, з представниками Конгресу від обох партій. Дуже багато залежатиме від того, як у підсумку завершаться ці перемовини.

– Міністр закордонних справ Литви Ландсбергіс зробив таку заяву: "Поки Україна не переможе, ніхто не буде у безпеці". Чи вважаєте ви, що сьогодні країна-окупант має певний ресурс для того, щоб піти далі, щоб вчиняти акти збройної агресії проти будь-якої іншої країни, зокрема, балтійської?

– У Римській імперії був такий мудрий чоловік, Марк Туллій Цицерон. Дуже його люблю. У нього є гарний вислів: "Що ближче крах імперії, то божевільніші її дії". Божевільні можуть вдатися до чого завгодно. Каховську греблю підірвали. Ніхто не думав, що це можливо зробити. Зробили. Тому можуть вдарити по комусь іншому.

Вибачте, скажу цинічно, але в певному сенсі нам це вигідно, бо тоді війна вийде за межі України. А якщо так, то тоді США насамперед будуть змушені на це реагувати.

Чи буде так, я не знаю. Чи є в Росії потенціал на божевілля в частині піхоти? Є. Московити – чисельний народ, є ресурс від 1,5 до 3 мільйонів людей. Автоматів Калашникова, рушниць Мосіна, самозарядних карабінів Сімонова і навіть зброї Другої світової війни – ПДШ, ПДС – у них сотні тисяч на складах. Патронні заводи працюють, а московити готові помирати "за родіну, за Путіна, за вєлічіє".

Тому це може статися. Чи станеться – я не знаю.