Першу частину свого завдання противник виконав: що далі й чи є мета захопити Харків? Інтерв’ю з майором Гетьманом

Російська окупаційна армія продовжуватиме спроби наступу по всьому фронту, навіть якщо буде зустрічати ефективний спротив Сил оборони та зазнавати великих втрат. Зокрема, великою є ймовірність наступу на Сумщині.

На сьогодні ворог досяг головної мети на Харківщині: створено два плацдарми, які можуть об’єднатися в один. Щодо Сумщини можливі два сценарії: або ворог атакуватиме кордон точково, невеликими групами, або спробує створити плацдарми – так само, як на Харківщині.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив ветеран російсько-української війни, майор запасу ЗСУ Олексій Гетьман.

– За інформацією Державної прикордонної служби, активізувалася діяльність ворожих диверсійних груп на Сумщині. За вашими оцінками, з чим це пов’язано й чи можна це вважати підготовкою до наступу на цьому напрямку?

– Цілком можливо. Є всі ознаки підготовки до наступальних дій. Вони прописані в підручниках з військової науки, в конспектах лекцій, за якими навчалися військові, в бойових статутах. Якими будуть ці наступальні дії, наразі сказати важко. Це залежатиме від того, яку кількість живої сили й техніки ворог зможе там сконцентрувати.

Отже, є два варіанти. Перший – противник спробує вздовж усієї прикордонної ділянки на Сумщині протяжністю 560 кілометрів точково здійснювати наступальні дії невеличкими групами. Так він може розтягувати нашу оборону й примушувати нас тримати там певну кількість Збройних сил замість того, щоб використовувати їх на інших ділянках.

Другий варіант – спробувати вчинити як на Харківщині. Тобто створити декілька плацдармів, аби потім із цих позицій намагатися не захопити Харків – вони не зберуть необхідного угруповання, – але просунутися якнайближче, щоб мати принаймні артилерійський контроль над містом.

– За останніми даними, ворог намагається просунутися у бік села Липці на Харківщині й атакує малими групами. Силам оборони наразі вдається його стримувати. Чи припускаєте ви, що, за великим рахунком, окупанту достатньо цієї "сірої зони", яку він створив у цьому регіоні, що головне завдання він тут виконав?

– Так, першу частину свого завдання він виконав – створено плацдарми. Тут було залучене велике угруповання, зокрема, так званий африканський корпус з іноземних найманців. Вони мали створити два плацдарми завширшки 10-15 кілометрів. Це саме така ширина фронту, на яку зазвичай наступає бригада. Якщо вони з’єднають ці два плацдарми, буде приблизно 40 кілометрів. Це фронт, що, як правило, атакує дивізія. Цілком можливо, вони спробують це робити.

Проте в них не було завдання просунутись дуже далеко. Якби вони просунулися вглиб нашої оборони ще на 10-15 кілометрів, це угруповання було б приречене, Сили оборони б його оточили. Згідно з військовою наукою, так не робиться. Тому вони зробили все правильно, за підручником. Створили два плацдарми для наступу або двох бригад, або однієї дивізії, залучили на це не більше ніж 15% особового складу.

Залишилося ще 85%, які вони можуть використати для того, щоб просунутися ще трохи, на 5-10 кілометрів, але далі вони просуватися не будуть, бо тили не встигнуть підійти. Вони не дурні, вони не збираються захоплювати чи оточувати Харків.

Тож ворог хоче ще трохи просунутися, закріпитися, і тоді він зможе тероризувати місто вже за допомогою артилерійського вогню. Саме цього вони прагнуть. Це абсолютно очевидно, адже такі сценарії прописано у військових підручниках. Тому, коли чую якісь фантазії про захоплення Харкова…

– Президент Зеленський заявив, що головне завдання Сил оборони на сьогодні – приділити максимальну увагу всьому нашому прикордонню з РФ. Чи можуть Сили оборони не допустити реалізації сценарію, про який ви щойно сказали?

– Це сценарій, який може бути реалізований ворогом. Він накопичує сили. На кордоні стоять наші прикордонники, але там неможливо побудувати потужних фортифікацій. І навіть не лише на кордоні, а й будь-де, якщо за декілька сотень метрів – ворог. Приїде екскаватор – буде одразу знищений.

Так, там є фортифікації, хоча й не надто потужні, і там є прикордонники, Національна гвардія. Звісно, вони непогано воюють, але вони не мають такого озброєння, зокрема бронетехніки, які є в підрозділів ЗСУ. Тому, якщо ворог проводитиме наступальні дії, можна припустити, що нашим підрозділам доведеться з боями відходити.

Противник накопичує потужності. В будь-якій війні армія, що наступає, просувається далі. Вона може просуватися суттєво чи не суттєво, але вона просувається. І російська армія просунеться. Цілком можливо, що вони створять декілька плацдармів для наступальних дій. Питання лише в тому, наскільки це їм вдасться і яких втрат вони при цьому зазнають.

– Часів Яр. На мапі бойових дій можна побачити, що ворог продовжує атакувати цей населений пункт, але досі не захопив його. Але чи не вважаєте ви, що він уже не є однією з пріоритетних цілей окупаційної армії?

– Ні, так не можна казати. Просто наразі ми зосередилися на північних ділянках фронту, на Харківщині та Сумщині. Але Часів Яр не припинив бути для росіян важливим, адже це шлях до Костянтинівки – нашого залізничного хабу. М’яко кажучи, вони не проти його захопити. В цьому сенсі тут нічого не змінилося. Бої там тривають, просто ми менше стали звертати на це уваги.

Наразі, коли ситуація на Харківщині стала більш-менш зрозумілою, ми повертаємося до цих напрямків, до східного фронту, де росіяни продовжують наступальні дії. Вони й надалі будуть намагатися рухатися.

– Наразі можна виділити кілька найбільш гарячих ділянок фронту. Окрім Часового Яру, це традиційно Авдіївський напрямок, Мар’їнський. До них додається ще й лівобережжя, де ворог намагається вибити наші підрозділи. На вашу думку, який із цих напрямків може бути обраний як пріоритетний, зокрема в контексті можливого літнього потужного наступу?

– Наступати уздовж усієї лінії фронту – 1500 кілометрів – ворог не здатний. Та й узагалі, так не робиться. Росіяни навчилися досить швидко переміщувати війська вздовж лінії фронту, використовуючи залізницю. Подивіться, які саме напрямки були найбільш гарячими протягом останнього місяця – фактично вони не змінювалися.

Росіяни зміщують акценти на різні напрямки, і з суто військової логіки це доволі зрозумілі дії. Їхня мета – не дати нам можливості розібратися, де нам тримати найбільшу кількість сил і засобів, адже незрозуміло, де саме може бути головний удар, а також для того, щоб розтягнути наші війська. Ворог вивчав військову науку і тепер застосовує всі ці знання.

Але ми також вчилися, і вчилися не гірше за них. Тому ми вживаємо контрзаходів. Проте неможливо спрогнозувати, де саме вони будуть наступати. Але зрозуміло, що для наступу противнику буде необхідно зосередити сили на одній ділянці фронту.