Армія РФ більше не здатна робити "флаговтики"? Ступак оцінив позитивні зміни на фронті

Попри активізацію наступальних дій, російська окупаційна армія не досягла успіхів на фронті. Зокрема, зірвалася спроба прориву фронту в районі Добропілля, де ворог розраховував на швидке й легке просування з "флаговтиком" – встановленням в українських населених пунктах прапора країни-агресора. Але реальність виявилася інакшою. Окупаційні підрозділи геть не були готові до ефективного відбиття атаки Силами оборони. Водночас протягом останніх тижнів можна спостерігати, як деякі раніше окуповані ділянки на сході та південному сході звільняють українські Сили оборони. З упевненістю можна прогнозувати: щонайменше до кінця поточного року ворожі війська не зможуть виконати своє завдання номер один – повністю окупувати Донецьку область в адміністративних кордонах.

Щодо операції із затримання можливого вбивці нардепа Андрія Парубія, вона була дійсно унікальною. Злочинця фактично спіймали "на гарячому", навіть попри те, що йому вдалося позбутися усіх доказів скоєного злочину. Успіх став можливим завдяки координації сотень правоохоронців. Ключову роботу виконали підрозділи Нацполіції, а СБУ забезпечила технічний супровід операції.

Про це в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA розповів ексспівробітник Служби безпеки України Іван Ступак.

– Чи могли б ви прокоментувати останні тенденції на фронті, на які, зокрема, звернули увагу в американському Інституті вивчення війни: 31 серпня російські війська активізували наступальні дії, водночас не здобули жодних успіхів. Також протягом кількох тижнів поспіль ми спостерігаємо, що певні окуповані ділянки фронту на сході та південному сході країни звільняють українські Сили оборони. Чи бачите ви певні ознаки, нехай найменші, того, що ситуація на фронті принаймні стабілізується?

– Я хочу дійсно давати гарні новини, але я буду дуже обережним. Є локальні успіхи України, без перебільшення, є факти відбиття росіян під Куп’янськом, трішки покращили ситуацію біля Покровська, Добропілля і далі. Але говорити про те, що це вже стовідсоткова стабілізація, я б не поспішав, бо це буде дуже передчасно.

Водночас це показує, що, по-перше, у нас є можливості відбивати атаки, і, по-друге, що наступальні передові групи росіян не є сильно забезпеченими. Вони часто-густо розраховують на те, щоб заскочити, махнути, захопити, поставити свій прапор і побігти далі.

– Напевно, ви мали на увазі спробу окупанта прорватися в районі Добропілля?

– Так. Цю атаку не було підготовлено й не було підтримано. Це були певні передові частини, які заскочили з розрахунку, що якщо ми тепер тут, то українці відкотяться назад. Вони не розраховували, що Україна буде їх вибивати. А щойно їх почали вибивати, то відразу з'ясувалося, що цих росіян ніхто не підтримує. Ніхто не прийшов їм на допомогу, і вони не були готові до такого удару у відповідь від України. Тобто вони розраховували легко зайти й проголосити ці території Російською Федерацією.

– Про відсутність якихось помітних успіхів почали говорити навіть Z-блогери в Росії. Зокрема, вони розкритикували Герасимова, начальника генштабу російської армії, за те, що він перебільшує успіхи російської армії на фронті. Зокрема, Герасимов заявив про захоплення 3,5 тисяч квадратних кілометрів та 149 населених пунктів, але такого немає. Він також заявив про те, що нібито окупанти вже захопили "половину Куп'янська", хоча воно й близько не стояло. Чи вважаєте ви, що це також гарна новина для нас?

– Так, це гарна новина. Ми припускаємо, що дійсно в Росії ця історія, яка називається "флаговтик", розповсюджена й активно культивується. Ми розуміємо, що такі заяви Герасимов може робити на підставі зведень, рапортів від самого низу. Адже поки вони поступово йдуть нагору, їх причісують, трішечки заокруглюють, підправляють, і по факту нагорі виникає вже абсолютно нова картина, яка не відповідає реальності.

Але, як варіант, це може бути вистава для американців. Показати, мовляв, ми тут захопили багато чого, тому натискайте скоріше на Україну, хай вона вже відмовляється від решти частини території, адже там такі дрібниці залишилися, хай вона виходить за адмінмежі Донецької області. Я б на їхньому місці так би зіграв. Перебільшити свої здобутки й підбурювати іншу сторону, щоб вона переконала Україну залишити ці території. І ніхто б уже Україну слухати не став.

– Але в американців є свої розвідники, зокрема військові розвідники. Якщо не помиляюся, на зустріч із Путіним на Алясці Трамп брав із собою в делегацію одного зі своїх військових розвідників. Думаю, що там вони мірялися мапами бойових дій.

– Точно, могли мірятися мапами, у кого більше.

– Дійсно, Кремль хоче показати власні здобутки, зокрема й американцям, і Трампу, але якщо просто подивитися на мапу бойових дій, то можна побачити, що до захоплення усієї Донеччини в адміністративних кордонах їм ще дуже далеко. За вашими оцінками, чи може окупант виконати це своє завдання номер один до кінця поточного року?

– Я думаю, що не буду надто голослівним, якщо скажу, що дійсно до кінця року їм не вдасться захопити Донеччину. Щоб це сталося, всі наші війська повинні просто встати і вийти. Бо дійсно, це складна ділянка фронту, територія складна, водойми, невеличкі річки, кар'єри, шахти, щось працює, щось затоплене, міська забудова. Це все важко брати. Виходить так, що вони повинні кожну будівлю просто зносити, розбирати, і тоді тільки можуть мати просування.

Тому я дійсно не бачу, як до кінця року можна захопити всю Донеччину, якими силами. А от на Дніпропетровщині вони можуть робити нам шкоду. Там є певні просування. Є спроби вийти на Степногірськ на Запоріжжі. Тому йдеться не лише про Донецьку область, а й про інші.

– Останнє запитання на іншу тему, про вбивство Андрія Парубія. Усього лише 36 годин знадобилося нашим правоохоронцям, зокрема СБУ, для того, аби затримати злочинця. Завдяки чому це сталося? Як суто технічно можна так швидко вичислити людину, яка позбулася знаряддя вбивства, одягу та інших доказів?

– Без зайвих компліментів, але дійсно молодці, затримали за 36 годин. Загалом "золотим стандартом" вважають 72 години. Злочинця затримали майже "на гарячому".

Це величезна робота, працювали сотні людей. Звісно, величезну роботу виконали саме співробітники Нацполіції, а в СБУ вже асистували технічними засобами, вираховували тріангуляцію, телефони тощо. Люди швидко опитали всіх можливих та неможливих свідків. Стрімко, розгалужено, системно опрацювали камери відеоспостереження, проаналізували, куди поїхав цей мотоцикліст, в якому напрямку. І простежили до місця його перебування в Хмельницькій області. Це робота з людьми, це робота з технікою.

Плюс отримання величезної кількості паперових судових дозволів на проведення експертиз, на кримінальне провадження. Це все швидко відкривається, все робиться паралельно. Адже все повинно бути документально зафіксовано, інакше в суді справа може розвалитися.

– Пане Іване, я правильно зрозуміла: злочинець не позбувся свого телефона, і в цьому була його помилка?

– Ні, повідомлялося, що він позбувся телефона, але в нього був інший. І тут дуже технічна історія: чи то він був активований раніше – і так вирахували, чи був постійно вимкнутий – і після того, як він позбувся першого, дістав другий, ввімкнув його та почав користуватися. Тобто там не було якоїсь однієї єдиної зачіпки, як його вирахували. Там був комплекс. Одне, друге, третє. Опитали людей. Хтось побачив, куди поїхав цей мотоцикліст, хтось побачив, як він, можливо, спалював цей одяг, і повідомив про це правоохоронців. Тобто там було проведено величезну роботу.