Армія РФ підійшла до річки Оскіл, ворог зайняв Селидове: майор Гетьман пояснив, чи є це великою проблемою для ЗСУ
Російські окупаційні війська взяли під контроль місто Селидове на Донеччині, але це не є втратою стратегічного рівня. Прорив української оборони не відбувся, жодного "відкриття воріт" також, хоча лінія фронту знову дещо змістилася. Противник також впритул наблизився до річки Оскіл на південь від Куп’янська-Вузлового. Його головна мета – взяти під контроль цей великий залізничний вузол. Але ймовірність форсування річки, зважаючи на об’єктивні обставини, практично нульова.
На різних ділянках фронту ворог постійно створює передумови для "котлів". Зокрема, така ситуація наразі склалася у районі села Курахівка. Проте спроби оточити противника – нормальна практика для будь-якої армії, яку застосовують також українські захисники. Головне, щоб військове керівництво вчасно ухвалювало рішення про вихід з тієї чи іншої позиції, аби не ризикувати життям наших бійців.
Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив ветеран російсько-української війни, майор запасу ЗСУ Олексій Гетьман.
– Російські окупаційні війська впритул підійшли до річки Оскіл на південь від Куп’янська-Вузлового. Які цілі переслідує ворог на цій ділянці фронту і чи зможе їх досягти?
– Загальні цілі зрозумілі – просуватися углиб нашої території. Імовірно, вони хочуть вийти на Куп’янськ-Вузловий, тому що це великий залізничний вузол, який ми дуже активно використовуємо. Росіяни також віддають перевагу залізниці для швидкого перекидання військ, техніки й вантажів. Вони хочуть покращити ситуацію з логістикою, захопити залізничну станцію і, відповідно, погіршити нам логістику.
Чи вдасться їм форсувати річку Оскіл? Це дуже велике питання, бо правий берег річки – це панівні висоти, до яких противник змушений підходити впритул. Отже, немає великої відстані між цими панівними висотами й берегом, тому висаджувати десант буде вкрай важко.
Там є не лише природні "фортифікації" – перешкоди, але там є наша артилерія і все необхідне, аби тримати оборону. На додачу усі підходи, як то кажуть, "пристрілені" нашими артилеристами. Там наразі перебувають мої колишні бойові побратими, і вони кажуть, що шансів форсувати річку Оскіл у російських військових фактично немає. Ворог може підійти впритул до річки, але шанси опинитися на правому березі майже нульові. Звісно, теоретично припустити можна все що завгодно, але питання у ймовірності такої події.
– Але ж до Куп’янська-Вузлового можна підійти і з іншого боку, наприклад з півночі, у районі Синьківки, Радівки, Голубівки? І ми бачимо активність ворога на тій ділянці фронту.
– Коли російські військові обирають ті чи інші дії, вони на щось розраховують. Бойові дії плануються, орієнтуючись не на адміністративну мапу території, а на географічну, фізичну, рельєфну. Вони обирають найбільш зручні місця для просування. Так само і ми обираємо місця, де ворог намагатиметься просуватися із найбільшою імовірністю з урахуванням особливостей місцевості. Так вчиняє будь-яка армія і в наступі, і в обороні. Для ведення бойових дій адміністративні мапи не мають жодного сенсу.
– На жаль, Сили оборони втратили контроль над Селидовим. Як ви оцінюєте це? Це тактична, оперативна чи стратегічна втрата?
– Це оперативна втрата. Стратегічно це ні на що суттєво не впливає. У нас чомусь щоразу на тлі втрати будь-якої території підіймається хвиля "всепропальних" висловлювань. Звісно ж, це не добре, коли ми втрачаємо території. Але казати про те, що таким чином "відкриваються ворота" чи "вільні шляхи", якими росіяни зможуть просуватися вглиб нашої оборони... Нічого там не відкривається.
Так, інколи доводиться відходити із певних населених пунктів, бо ворог нас суттєво переважає у живій силі та техніці, не говорячи вже про артилерію, дрони та засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ). Але це відхід з боями, тому це не прорив лінії фронту.
Не треба плутати ці поняття. Коли кажуть, що якісь "ворота відкриваються", мається на увазі, що стояли лінії оборони, перша, друга, третя, і вони повністю були прорвані, а там позаду військ уже немає, тому у ворога є можливість просунутися на відносно велику відстань чи заходити у тил наших військ через прорив лінії фронту.
Але прориву лінії фронту в Селидовому не відбулося, і це головне. Лінія фронту зміщається, але нічого для росіян не відкривається.
– Якщо подивитися на мапу бойових дій, можна побачити в районі села Курахівка передумови для оперативного оточення українського угрупування військ. Як ви оцінюєте таку небезпеку?
– Будь-яка армія, коли впирається у щільну оборону, намагається обійти із флангів чи знайти слабке місце, де оборона не така щільна. Це нормальна ситуація.
Чи є імовірність оточення? Ймовірність оточення виникає постійно, вздовж усієї лінії фронту. Якісь населені пункти чи угрупування можуть перебувати в небезпеці оточення. Так само і сили РФ можуть бути оточені на цьому виступі на Покровському напрямку.
Єдине, чого хотілося б, – коли ймовірність оточення стане критичною, щоб рішення про виведення військ було схвалено своєчасно, щоб не виникало проблем на кшталт тих, які інколи були з відходом із деяких населених пунктів, коли команда на відхід була дана дещо запізно. Це призвело до втрат і потрапляння у полон наших військових.