Армія РФ просувається в Україні надто швидко, але це не катастрофа. Інтерв'ю з Давидом Шарпом
Останніми тижнями російська окупаційна армія показала високі темпи просування. Захоплено сотні квадратних кілометрів української землі. Деякі західні аналітики заявляють про "катастрофу", але такі оцінки давати некоректно. Ворог справді має успіхи, але ситуація і з об'єктивних, і з суб'єктивних причин не катастрофічна, а критична. При цьому можливі два варіанти розвитку подій.
Угруповання північнокорейських військ орієнтовною чисельністю близько 10 тисяч, яке посилило армію РФ, може бути ефективним й досить підготовленим, хоч і не має бойового досвіду, якщо його зосередять на окремій ділянці фронту. Але якщо цих вояків будуть використовувати "потроху", то ефект буде практично непомітним.
Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив ізраїльський військовий оглядач Давид Шарп.
– За інформацією Сил оборони Півдня, загальна кількість угруповань російських окупаційних військ на півдні нашої країни налічує 200 тисяч осіб. Чи вважаєте ви, що це погана новина? Яке завдання це угруповання може виконувати?
– У тому ж повідомленні сказано, що поки не йдеться про зібране наступальне угруповання. Здавалося б, 200 тисяч людей – це значна цифра. На момент початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, крім тих сил, що були в "ДНР" та "ЛНР", РФ мала близько 200 тисяч. Я маю на увазі тих, хто атакував Україну. Це багато. Але це приблизно третина від усієї групи Росії.
Важливо розуміти, про що йдеться. Загалом це всі сили, які перебувають не тільки на лінії фронту, а й у глибині, і в Криму. І навіть у глибині Росії, на прилеглих на південь України територіях.
Це багато, але потрібно стежити за тим, чи є наступальна конфігурація, чи є значна кількість бойових частин та резервів – тих, хто може розпочати наступ. Поки що наступу немає. Тому ця новина більш обнадійлива.
– За вашими оцінками, чи доцільно для ворога проводити наступальну операцію саме на півдні?
– Я в жодному разі не можу так міркувати. Це було б неправильно. Що для них доцільно, вони вирішують самі, і ми бачимо результати, вони є. На цей час вони зосередили всі зусилля насамперед на Донецькій області, частково на Харківській, а також у Курській області.
Сил у них насправді не так багато. Вони мають поповнення, яке регулярно використовується цих основних ділянках наступу. Якщо досі вони не наступали й у Запорізькій області, то це тому, що сил таки недостатньо. Якби це для них було доцільним, це означало б, що в них насамперед є можливість кількісно наступати й там. Якщо цього немає, значить, з їхнього погляду причина цілком поважна.
– Саме щодо ситуації на сході України. Німецьке видання Die Welt оцінює ситуацію на цьому напрямку як "катастрофічну". Насамперед через швидке просування російської окупаційної армії. Так, противник захопив понад 470 квадратних кілометрів за місяць та 196 квадратних кілометрів лише за тиждень з 20 по 27 жовтня. На вашу думку, це справді катастрофа?
– Я такого терміна, як "катастрофа", не люблю. Цей термін має на увазі, що в буквальному сенсі все посипалося, що порятунку немає, що надалі все різко погіршуватиметься і ситуація безнадійна. Я не вважаю, що ситуація є такою.
Ситуація дуже важка. Тривожні тенденції, коли не вдається зупинити наступ противника, коли він просувається на кількох ділянках, які виявляються взаємопов'язаними, і в результаті це призводить до просування на одному, то на іншому і до створення загрози оточення.
Тому тут, безперечно, можна говорити про кризову ситуацію. І поки не видно, що цю кризу подолано. Але "катастрофа" – це все-таки надто сильний термін. Якщо українському командуванню шляхом нових резервів не вдасться змінити ситуацію, то криза поглиблюватиметься. Це перший варіант.
Другий варіант – якщо у росіян вичерпається наступальний потенціал через втрати, але поки що ми цього не бачимо. Ми бачимо, що їхній наступ на обраних ділянках триває дуже довго і не зупиняється, попри втрати. Тобто, шляхом поповнення їм вдається ці втрати компенсувати.
– Чи можна сказати, що запорука успіху ворога – це його людський ресурс, а причина невдач Сил оборони – брак цього ресурсу?
– Безумовно, це одна із причин. Те, що українцям не вистачає допомоги Заходу, боєприпасів та техніки, зокрема артилерії – це також причина. Росіяни мають перевагу у вогневій силі.
Важливо розуміти, що людського ресурсу не вистачає не тому, що просто так упало з неба. Було допущено серйозні помилки. Як кажуть українські джерела, їх продовжують припускати. Я маю на увазі несвоєчасні та неповноцінні заходи щодо мобілізації. Дуже багато українських військових кажуть, що старі бригади недоукомплектовуються, а навпаки, створюються нові, в яких люди недооснащені та недосвідчені. Відповідно, новим бригадам у новому складі складно вирішувати бойові завдання.
Тож з приводу ресурсу важливо розуміти, у чому корінь проблеми – його об'єктивно менше. І проблеми з боєприпасами та озброєнням теж великі.
Знову ж таки, є різні моменти. Наприклад, було схвалене рішення наступати в Курській області у розрахунку те, що цих людей не вистачатиме на інших ділянках фронту. Це не означає, що там було б набагато краще, якби не розпочали наступ у Курській області і тим більше не продовжили обороняти Курську область. Але це був вибір українського командування та влади. Коли й так із ресурсами проблеми, проте, вирішили залучити ресурси в іншій галузі. То справді був усвідомлений ризик.
Безумовно, є й помилки, які допускаються на місцях. Тож причин вистачає і об'єктивних, і суб'єктивних. Але головна фонова ситуація – це те, що у російської армії насправді на низці ділянок є суттєва кількісна перевага та перевага у вогневій могутності.
– Ви згадали Курську область. За непідтвердженою інформацією, там можуть виявитися або вже є 10 тисяч або більше солдатів КНДР. Які перспективи має це угруповання? Навіть у разі збільшення її чисельності?
– Про перспективи можна говорити, коли буде зрозуміло, як їх залучать та який склад. Ми поки що цього не знаємо. Ми чуємо про те, що начебто невелика частина підійшла до лінії фронту, а решту незрозуміло як залучать. Не зовсім зрозуміло, як і наскільки рішуче. Тому тут важко говорити.
Якщо ці 10 тисяч залучать більш-менш одноразово, то це досить багато, якщо трохи, то це мало. Також незрозуміло, наскільки вони готові до війни. Я припускаю, що їхній базисний рівень підготовки непоганий у порівнянні із середньоросійським, бо туди мали послати людей, яких до чогось підготували, а не просто гарматне м'ясо. З іншого боку, вони можуть бути мотивації. А можливо, мотивація є, вони ідеологічно накачані. Вони не мають бойового досвіду. Напевно, їх готували до інших речей.
Так що ми не знаємо багато чого, але можна відштовхуватися від кількості. Якщо ці 10 тисяч людей буде залучено плюс-мінус повністю, то на певних локальних ділянках фронту це може мати значення, бо це чимало. Але це мало порівняно з усім російським угрупуванням. Якщо їх задіятимуть потроху, то значення буде нижче. Але це не варто нехтувати.