Авдіївка на три чверті оточена, ворог хоче перетворити її на Маріуполь 2.0: інтерв'ю із Селезньовим

На сьогодні місто Авдіївка, незважаючи на численні атаки російської окупаційної армії, залишається неприступною фортецею. Ворог фактично оточив місто з трьох боків й отримав мізерні територіальні надбання, але ці "успіхи" непорівнянні з тією ціною, яку він за них заплатив, – колосальними втратами у живій силі та техніці.

Окупант намагається реалізувати в Авдіївці бахмутський сценарій або має намір перетворити її на Маріуполь 2.0 – випалену пустелю. Де-факто тут одна, 110-та, бригада ЗСУ протистоїть щонайменше трьом бригадам окупаційної професійної та добре озброєної армії. Проте шанси ворога на успіх примарні. Такий прогноз в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA озвучив військовий експерт Владислав Селезньов.

– Є інформація про те, що російським окупантам не вдалося оточити наше угруповання в районі Авдіївки. Є повідомлення про те, що українські Сили продовжують наступальну операцію на Мелітопольському та Бахмутському напрямках. Зокрема, минулої доби сталося 72 бойових зіткнення. На вашу думку, як розвиватимуться події далі? Як ви оцінюєте поточну ситуацію?

– Ситуація на сході нашої країни залишається дуже складною. Ворог реалізує план так званого великого наступу імені генерала Герасимова. І тому він зосередив чималі ресурси як на Куп'янсько-Лиманському напрямку, так і в районі Авдіївки. Z-пабліки повідомляють про рівень та інтенсивність ведення бойових дій, зокрема із застосуванням артилерії, як одного з найбільш масштабних за більш ніж півтора року повномасштабної війни. Це свідчить про те, що ворог намагається трансформувати свою чисельну перевагу на будь-які територіальні надбання.

Чому такі запеклі бої точаться саме в районі Авдіївки? Тому що противнику необхідно просуватися далі, намагаючись реалізувати план Путіна щодо повної окупації Донецької та Луганської областей. І для цього їм необхідно взяти під контроль місто-фортецю Авдіївку.

Оскільки розташування ворожих військ навколо Авдіївки певною мірою наводить на думку, що противник може реалізувати бахмутський сценарій, він задіяв там величезну кількість своїх ресурсів. Фактично на три чверті місто оточене ворожою армією. Ворог має можливість контролювати велику частку передмість цього населеного пункту.

Але завдяки тому, що українські Сили оборони з 2014 року створили в районі Авдіївки дуже потужну мережу інженерних фортифікаційних споруд, у ворога дуже примарні шанси для реалізації його планів. Адже навіть у межах цієї атаки, коли ворог намагався атакувати великими мотопіхотними, танковими, мотострілецькими підрозділами, він зазнав величезних втрат у живій силі та техніці.

При цьому говорити про серйозні територіальні здобутки не доводиться. Дещо він просунувся в районі Красногорівки, трохи в районі Опитного. Але цей наступ незрівнянний з тими втратами, яких зазнала російська окупаційна армія на цій ділянці фронту.

Щоб буде далі? Далі ворог продовжуватиме використовувати артилерію та авіацію, в чому він має серйозну перевагу, зокрема завдяки застосуванню керованих авіаційних бомб для завдавання ударів не лише по позиціях Сил оборони, а й по виробничій інфраструктурі Авдіївки.

Іноді виникає відчуття, що росіяни вирішили перетворити Авдіївку на такий собі Маріуполь 2.0 – шляхом знищення всієї інфраструктури у місті за допомогою артилерії та авіації вони намагаються реалізувати цей план. З урахуванням того, що український гарнізон в Авдіївці має можливість стабільного забезпечення всім необхідним для ведення оборонних боїв, гадаю, шанси на успіх у російської окупаційної армії є вельми примарними.

Насправді те, що зараз робить 110-та бригада ЗСУ в районі Авдіївки, – це подвиг. Тому що вона протистоїть щонайменше трьом бригадам професійної, добре забезпеченої російської окупаційної армії. Навіть три російські бригади не в змозі нічого зробити з українським опором у районі міста-фортеці Авдіївка.

На східному фасі російсько-українського фронту є різні ділянки. Десь, наприклад, на південь від Бахмута українська армія веде досить ефективний і продуктивний наступ, десь противник намагається нав'язати нам порядок денний, атакуючи на різних рубежах, зокрема на Куп'янському напрямку, в районі Авдіївки та Вугледара. Ворог намагається рухатися вперед, переважно безуспішно.

– Справді, довжина лінії фронту дуже велика. За вашими оцінками, де сьогодні є найбільша концентрація сил ворога?

– Сумарно на території України в межах так званої спеціальної операції перебуває 429 тисяч російських окупантів. Ще 28 тисяч розміщені на території Брянської, Курської, Бєлгородської областей, але їхня місія полягає у тому, щоб посилювати держкордон між Росією та Україною.

У будь-якому разі 429 тисяч – це багато. Що ж до розподілу, то приблизно найбільша кількість російських ресурсів зосереджена на півдні України. Вони намагаються зберегти контроль над сухопутним коридором, який з'єднує тимчасово окупований Донбас із тимчасово окупованим Кримом. Десь їм це вдається, наприклад, на Бердянському напрямку, а десь ситуація для нього набагато складніша, якщо йдеться про Токмацький напрямок.

Очевидно, що за таких умов ми маємо чітко розуміти, що противник, припускаючи, що українська армія певною мірою використала свої запаси, відповідно, український наступ завершується, намагатиметься активувати кейс своїх бойових можливостей, що ми й спостерігаємо як на Куп'янському напрямку, так і у районі Авдіївки.

Думаю, вони орієнтуватимуться на березень, на "вибори президента Путіна". На той час їм потрібні територіальні надбання. Нагадаю, що "СВО" була пов'язана з планами Путіна взяти під контроль усю територію Донецької та Луганської областей. Думаю, вони акцентуватимуть на цьому.

Якщо територія Луганської області на 95% перебуває під ворожим контролем, то на території Донецької області ситуація складніша. Вони хочуть змінити ситуацію на свою користь, щоб було про що звітувати перед суспільством напередодні виборів. Вважаю, що вони докладатимуть чимало зусиль для цього.

Що ж до інших ділянок фронту, то, безумовно, вони робитимуть усе можливе і неможливе, щоб не дозволити українській армії просуватися на півдні нашої країни. Авіація у напрямку до Херсона застосовується ворогом для того, щоб максимально послабити бойовий потенціал української армії, що діє на правому березі Дніпра.

Адже дедалі частіше російські генерали змушені турбуватися з цілком об'єктивних причин щодо активізації дій української армії, зокрема на лівому березі Дніпра. Декілька плацдармів там досі діють. Противник має там кратну перевагу, але із цими плацдармами не може зробити нічого.

Не знаю, чи матиме українська армія можливість провести форсування Дніпра. Там багато технічних нюансів, які фактично дають мало надії на те, що ми зможемо цей план реалізувати. Але те, що ворог змушений тримати серйозний комплект сил і засобів на півдні Херсонської області, щоб усунути будь-які проблеми, пов'язані з діяльністю української армії, – це очевидно.

– Ми бачимо дуже позитивні новини. Наприклад, генерал Тарнавський повідомив про те, що за тиждень збито вже третій російський Су-25, всього знищено 36 одиниць військової техніки. Хороша новина є і від міністра Федорова – за його інформацією, за тиждень "Армія дронів" ліквідувала 428 одиниць техніки окупанта, зокрема 75 танків. Також з'явилася інформація про те, що в російському прикордонні раптово почала "ламатися" будівельна техніка, яка займається спорудженням укріплень на кордоні. Чи припускаєте ви, що українські Сили оборони можуть мати трохи більше військово-технічних можливостей, ніж ті, про які говорять вголос? Чи допускаєте ви можливість прориву до початку "сезону дощів", наприклад, на півдні, де погіршення погоди не так сильно позначається?

– У частині проривів усе залежатиме безпосередньо від ресурсних можливостей українських Сил оборони. Відповідно, ми матимемо можливість отримувати в потрібний час, у потрібній кількості, у потрібному місці ті самі ресурси для реалізації цих планів, отже, матимемо успіх на полі бою. Не будемо – відповідно, українська армія йтиме у глуху оборону і виконуватиме завдання у межах наших ресурсних можливостей.

Тому робити довготривалі прогнози – річ не дуже вдячна. Я виходжу з таких міркувань. "Сезон дощів" навряд чи кардинально змінить інтенсивність використання українською армією, як і російською окупаційною армією, артилерійських систем та дронів-камікадзе. Продовжать діяльність наші ДРН. У будь-якому разі ворог активно використовуватиме свою перевагу в ракетних ресурсах та в авіації.

Щодо української армії, то вона й надалі діятиме відповідно до своїх можливостей та ресурсів, реалізовуючи стратегічні завдання. Але не думаю, що звільнення наших територій буде ключовим моментом, оскільки наші ресурси певною мірою обмежені. Тому територіальні надбання української армії будуть досить скромними, незважаючи на те, що ми часто чуємо заяви про те, що фронт ось-ось буде прорвано.

Я не такий оптиміст. Найімовірніше, ситуація на фронті визначатиметься іншими факторами. Ключовим із них є наявність ресурсів, як у російської окупаційної армії, так і в українських Сил оборони.