"Байден має стати мужиком": генерал Романенко назвав дві умови стабілізації фронту

Країна-агресорка Росія суттєво посилила своє угруповання у Курській області, зокрема завдяки військовим КНДР. Сьогодні цих сил достатньо, щоб призупинити просування ЗСУ територією Росії. За умови залучення додаткових 30 тисяч може йтися про повне витіснення ЗСУ за російсько-український кордон. Але ворог не зупиниться. Якщо події розвиватимуться за таким сценарієм, то загроза вторгнення на Сумщину стане реальною.

Нині ситуація на сході України залишається складною – ворожі війська продовжують наступати. Щоб стабілізувати фронт, союзники України, перш за все США, мають виконати свої обіцянки щодо військової допомоги нашій країні, а Україна – своє "домашнє завдання" – забезпечити ефективну мобілізацію в необхідних обсягах.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив ексзаступник начальника Генерального штабу Збройних сил України, генерал-лейтенант Ігор Романенко.

– Чи могли б ви оцінити ситуацію, що склалася в Курській області Росії? На сьогодні РФ зосередила там угруповання чисельністю близько 50 тисяч, зокрема із залученням солдатів із КНДР. Чи допускаєте ви, що вони можуть витіснити українські сили з цієї території? Якщо так, які нові небезпеки та загрози це створить для України?

– Вони формують потенціал. Раніше я казав, що вже угруповання близько 30 тисяч і більше може забезпечити зупинення нашого поступу, що, власне, ми й бачимо. Наразі, за різними оцінками, українській армії в Курській області протистоїть угруповання чисельністю 50-55 тисяч. Західні фахівці кажуть, що угруповання чисельністю 80 тисяч забезпечить Росії можливість витіснення наших військ за кордон.

Ба більше, у їхніх планах не зупинятись на кордоні, а просуватися далі до Сумської області. Тож така загроза існує. Фактично у противника додається дивізія північнокорейців. У нас, на жаль, немає ресурсів такого порядку. Щоб допомогти нашим силам, було залучено кілька ротних груп, але це не можна порівняти з можливостями ворога.

В умовах глобальних зрушень, пов'язаних із приходом Трампа до влади в США, працюють уже не лише військові обставини щодо захоплення територій, але також і стратегічний та військово-політичний аспект, де всі сторони та союзники обох сторін відпрацьовують варіанти надання допомоги, щоб підтримувати свою сторону, зміцнювати її позиції на майбутніх переговорах.

Путін розуміє цю ситуацію і ставить такі завдання як на Курщині, так і на інших напрямках, щоб якнайшвидше захоплювати території України, хоча б один, а бажано більше обласних центрів тощо.

Тому дії на Курщині для нас дуже важливі, проте нам потрібні ресурси та резерви. Ми бачимо, що активніше нам почали допомагати США. Можливо, Байден усвідомлює свою відповідальність перед Україною та хоче виправити ситуацію з допомогою Україні – а йому є що виправляти. Пожвавилася і Європа.

Але передусім нам необхідно покладатися на самих себе й активно проводити мобілізаційні процеси. До кінця року треба стабілізувати ситуацію на фронті у зв'язку з цими обставинами.

– Ви згадали про північнокорейські війська, про де-факто сформовану дивізію. Якщо Сили оборони справді будуть витіснені з території Курщини, чи припускаєте ви, що північнокорейські війська опиняться на території України? Якщо так, як це позначиться на загальній ситуації?

– Можуть. Вони вивчають це питання, але поки що мінімально, оскільки в них є найближче завдання – проведення дій на Курщині. Найближчим часом їх використовуватимуть, щоб витіснити ЗСУ з території РФ, а потім можуть перекидати російські сили на українські території, а корейцям давати можливість контролю території Росії у межах її кордонів. З військово-політичного погляду, Путіну це вигідніше. Можливо, він діятиме саме так, оскільки бачить негативну реакцію світу, зокрема своїх союзників, на те, що ядерна країна, КНДР, вступила в цю війну. Причому не найманцями, а регулярними військами.

– За повідомленнями Генштабу ЗСУ, на цей час на Курахівському та Куп'янському напрямках ситуація стала не такою гострою, якою була досі, на окремих ділянках фронту Силам оборони вдається стримувати поступ ворога. Однак ворог, як і раніше, продовжує наступ на Покровському напрямку. Ви сказали, наше головне завдання – стабілізувати фронт до кінця року. Завдяки чому це можна зробити?

– Я думаю, що в районі Курахового в нас ситуація непроста. Є окремі елементи, які насторожують. Противник проводить операцію оперативного охоплення, яке в народі називають "котлом", із півночі, сходу та півдня від Курахового, зараз вони намагаються перерізати нам логістичні шляхи, щоб не вести дуже затратні міські бої, як це роблять завжди.

Противник напрацював таку схему, такий алгоритм, що найкраще перерізати логістику наших оборонців, і тоді вони будуть змушені самі виходити з населеного пункту, в такий спосіб скоротивши свої втрати. Тим більше, що в останній місяць російська армія побила рекорд із втрат – 1350 на день. Але Путіна це не зупиняє. Тому нам треба зосереджуватись на своїх досягненнях, а не на їхніх втратах.

Як досягати успіхів? Американці повинні нам допомагати якнайшвидше, необхідні рішучі дії самого Байдена, попри обережні рекомендації "ескалатора" Саллівана. До чого призвела така обережність? Вони хотіли стримати Росію, а в результаті отримали цілу ядерну державу в цій війні. Ось таке "стримування" забезпечив Салліван.

Тому зараз і Америці, і Європі необхідно активно допомогти Україні. А ми маємо рішучіше провести мобілізацію. Раніше генерал Залужний говорив про необхідність мобілізувати 500 тисяч. Зараз говорять про нібито підрив економіки через масштабну мобілізацію, про соціальні проблеми тощо, але це було абсолютно реально. Якби ми зробили це тоді, зараз була б зовсім інша ситуація.

Секретар РНБО Олександр Литвиненко сказав про мобілізацію 160 тисяч, але вже наступного дня всі обурилися: мовляв, та ви що? На жаль, дуже багато хто в Україні, зокрема й ЗМІ, не хочуть думати про те, що відбувається на фронті. Запитайте у наших солдатів.

Ворог захоплює території, але ми кажемо, що не можемо мобілізувати 160 тисяч. Пів мільйона необхідно для стабілізації фронту. Тому вживаються непопулярні заходи, зокрема направлення до піхоти військових з інших видів Збройних сил, а також інші заходи. Тому що ворога необхідно зупинити екзистенційно – і по суті, і щодо військово-стратегічних підходів для подальших переговорів.

– Ви вважаєте, що, за великим рахунком, Байден міг би зробити Україні свій останній серйозний подарунок, і це дозволило б нам принаймні зупинити просування ворога?

– Не подарунок, а віддати борги, виконати обіцянки. Тобто стати нарешті мужиком. А мужик – це не "по поняттях", сказав – зробив. Мужик – це без понять, якщо сказав – треба зробити. Нехай зробить це й увійде до історії своєї держави та до історії світової безпеки в боротьбі за світову свободу й демократію.

– Якщо Байден справді виконає всі обіцянки, якщо віддасть борги, про які ви сказали, що ми можемо мати в Україні?

– Ми можемо мати якісь результати лише у тому випадку, якщо реалізуємо мобілізацію. Тому що у нас є фортифікації, але немає людей, які б їх захищали. Навіть якщо США та Європа краще допомагатимуть, якщо поліпшуватиметься ситуація з озброєнням, технікою та боєприпасами, цього буде недостатньо, допоки ми самі всередині країни не виконаємо своє домашнє завдання – укомплектування бригад на передовій.

Українці кажуть: ми донатитимемо, робитимемо все що завгодно, але нехай Україну захищає хтось інший. Але хто цей "хтось інший"? Світ нічого нового не вигадав. У державі є апарат примусу всіх на користь більшості. І в такій критичній ситуації, як наша, цей принцип треба реалізовувати.