Часів Яр стоїть, Іванівське – у вкрай важкому стані, але сил у ворога все менше. Інтерв'ю з генералом Романенком

Ситуація на фронті залишається складною, але вже з'явилися ознаки того, що російська окупаційна армія втрачає сили і темп своєї наступальної операції. Противник був змушений зосередити зусилля на окремих напрямках, зокрема Авдіївському, де продовжує наступати на тактичному рівні.

Сили оборони сьогодні змушені активно зводити фортифікації. Оборонних рубежів явно замало. Через те, що їх не було на захід від Авдіївки, окупанту вдалося пройти в одному наступальному імпульсі 5-6 кілометрів. Декілька сіл поблизу лінії фронту опинилися у дуже складній ситуації. Проте за сприятливого збігу обставин їх вдасться утримати. За наявності ресурсів ЗСУ зможуть перехопити ініціативу в армії Росії. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив ексзаступник начальника Генерального штабу Збройних сил України, генерал-лейтенант Ігор Романенко.

– Командувач Сухопутних військ Олександр Павлюк заявив, що українські Сили оборони стабілізують лінію фронту. За його оцінками, вже незабаром українська армія почне готуватися до контрнаступу, щоб перехопити ініціативу у ворога. Як ви можете оцінити таку заяву?

– Щоб реалізувати це, необхідно перейти від оборони до наступальних дій. Але поки що нам необхідно зосередитися на обороні, на виконанні завдань стратегічної оборонної операції. Її перша мета – зупинити просування супротивника. На сьогодні він просувається тільки на тактичному рівні, але, на жаль, все ж таки просувається.

Інтенсивність боїв по всьому периметру фронту знизилася, в окупаційної армії вже не вистачає сил. Але на окремих напрямках, які вони визначають як пріоритетні, зокрема Авдіївському, їм вдається просуватися вперед.

Звичайно, можна намалювати "план Б", Генеральний штаб може зробити це за кілька днів, але реалістичним цей план буде за наявності ресурсів. А ресурсів наразі немає. Дай боже нам набрати ресурсів для того, щоб стабілізувати ситуацію, тобто зупинити наступальні дії ворога.

– Останнім часом багато говорять про фортифікаційні споруди, про те, що їх недостатньо, а іноді й просто немає. Ще за попереднього керівництва Генштабу ми чули безліч заяв про те, що оборонні рубежі підготовлені, але, як виявилося, це не зовсім так. Чи знаєте ви, яка ситуація з фортифікаціями на сьогодні?

– Я не прихильник крайніх оцінок – про те, що все добре з оборонними рубежами чи зовсім недобре. На мою думку, обидві ці оцінки не відповідають дійсності. Дійсність у тому, що було проведено ставку – звичайно, із запізненням, – і розпочалися відповідні дії.

Ми бачимо, наскільки ефективними виявилися фортифікації та організація оборони супротивника. Причому робили вони це із суттєвим залученням цивільних можливостей. Наприклад, минулого року завдяки цьому вони збудували оборону на Запорізькому напрямку. Другу лінію оборони однозначно збудували цивільні, а першу організовували окремі підрозділи, там цілодобово копали окопи. Водночас бойовики та штурмовики вели бойові дії. Така спеціалізація виявилася досить ефективною.

А в нас інша ситуація. На Авдіївському напрямку, де наші війська відійшли, зараз і копають, і обороняються. І, звичайно, це набагато складніше. Ми бачимо, що нам не вистачає цих рубежів. У плані стабілізації ситуації оборонні рубежі відіграють важливу роль, тому на них і зосереджені. Навздогін організовується і проводиться відповідна робота, звісно, не в тій мірі, яка б нас задовольнила. Але й сказати, що все зовсім погано, я також не можу.

Незважаючи на загальну складну ситуацію, пов'язану з уповільненням військової допомоги, на "американський синдром", таки простежуються якісь ознаки того, що ця допомога починає нарощуватися. Європа проявляє активність, на найважчих напрямках у нас з'явилися танки Abrams, боєприпасів побільшало. Про це свідчить, зокрема, і виття російських блогерів, які заявляють: де той снарядний голод українців, якщо вони нас так обстрілюють?

– На Авдіївському напрямку – це, зокрема, Бердичі, Орлівка, Тоненьке, Первомайське, – зважаючи на карту бойових дій, непроста ситуація. Що там?

– Там формується нова лінія оборони. На захід від Авдіївки, за кілька кілометрів від неї, зниження місцевості, і дуже складно. Тим паче, що суттєвих рубежів там не було. Тому вони будуються по ходу, і не одразу на лівому фланзі Авдіївки, а, на жаль, далі. На дальності 5-6 кілометрів від цього населеного пункту не було за що зачепитися, тому росіяни пройшли цю відстань на одному наступальному імпульсі.

Але далі почалися наші рубежі та деякі резерви. Найчастіше ці рубежі прив'язувалися до висот, використовувалися природні водні перепони тощо. І саме на цих рубежах планується призупинити наступ супротивника, тобто стабілізувати ситуацію.

– Тобто ці рубежі перебувають на захід від тих населених пунктів, про які ми говоримо?

– Так. Але використовуються будь-які можливості, щоб зупиняти просування противника. Рубежі будуються, зокрема, по населених пунктах, посадках, височинах, пагорбах, висотах, де можна ефективно знімати артилерію. Там більше географічних можливостей.

– Тобто не виключено, що ці села – Бердичі, Орлівка, Тоненька, Первомайське – будуть здані?

– "Здані" – це не те слово. Ведуться бойові дії навколо цих населених пунктів, вони максимально використовуватимуться в організації бойових дій.

– У Новомихайлівці наші захисники щодня вчиняють подвиг. Ваш прогноз, чи вдасться утримати це село?

– Це можливо за наявності резервів. Я не можу сказати, які резерви є на цьому напрямку. Наші Сили оборони докладають зусиль, але потрібні ті самі боєприпаси, той самий особовий склад.

– Богданівка, Іванівське, Кліщіївка – села, які фактично опинились на лінії фронту на Бахмутському напрямку. Як вважаєте, що буде з ними?

– Триватимуть бої. У вкрай тяжкому стані Іванівське. На жаль, там може бути перспектива залишення. Це такий хаб. Ми пам'ятаємо цей населений пункт, цю назву з того часу, коли наші захисники билися за Бахмут. Це дуже важливе село, але ситуація там важка.

– А Часів Яр?

– Часів Яр стоїть, він і далі відбиватиметься. Він розташований на височині, там і раніше були рубежі. Він важливіший і представляє серйозні можливості з погляду організації оборони навколо нього. Це відбувається зараз.

Що стосується решти ділянок, які ми побіжно зачепили, то сил у нас поки що немає. З тих самих причин, про які я говорив: внутрішні причини – з особового складу, мобілізація не проводиться інтенсивно, з озброєння та техніки, оскільки постачання недостатнє. Тому триватимуть бої за кожен із цих населених пунктів.

Але загалом оборонні рубежі, де є можливості, будуються дедалі інтенсивніше. Нам необхідно продовжувати створювати рубежі, які сприяли б стабілізації ситуації та зупиненню просування військ противника.