Блог | Чому американська армія номер 1 у світі, і що треба змінити нам

Лідерство в американській армії

Тиждень навчаюсь на курсі з америкаського лідерства. Це звісно, космос. Фактично, армія США довела лідерство командирів всіх рівнів до фетишу. І що важливо, що лектори чесно наголошують – це стало наслідком дуже великих провалів, зокрема, у В’єтнамі. Вони також наголошують, що брати щось у ворогів на озброєння – правильно, і кажуть, що взяли свій mission command з німецької тактики. 

Однак, найбільше на курсі мене вразила система оцінювання солдат і командирів. Фактично, для мене ця система мало не ключовий елемент того, чому вони армія номер 1 в світі. Система досить проста, і від того ще ефективніша. Отже, просування на нові звання і посади відбувається виключно завдяки оцінці безпосереднього командира. Кожний командир обов’язково має давати щорічну оцінку своїм підлеглим, з якими він взаємодії. Для цього створена спеціальна форма, в якій виставляє оцінки і дає коментарі щодо різних блоків військового: від його лідерських здібностей до професійних. Цей звіт лягає на стіл спеціальної комісії, яка збирається для присвоєння звань або призначень на посаду. Комісії не є постійними, а скликаються щороку з різних військових відповідно до рівня присвоєння звань або посад. Оцінка підлеглих є вимогою, виконання якої в тому числі впливає на оцінку командира. Командир може бути змушений заповнити термінову оцінку, якщо є нагальність в присвоєнні звання чи посади. В питанні присвоєння посад, комісія не знає імені і прізвища того кого розглядає: тільки номер і оцінку. При чому, так назначаються генерали і адмірали.

Оцінки фіксуються за кожним військовим, і беруться до уваги комплексно. Тобто якщо ви йдете на посаду комбрига, то вивчаються всі оцінки, які ви вже отримували до цього. Що важливо, якщо оцінка є низькою - військовий має представити план командиру досягнення змін. Якщо ж оцінка повторно низька - його можуть рекомендувати на відрахування зі збройних сил. Якщо військовослужбовець не згідний з оцінкою свого командира, він може залучити третього незалежного офіцера для врегулювання конфлікту. Або він може анонімно ініціювати вивчення психологічного клімату в підрозділі, за результатами якого можуть звільнити командира, якщо виявиться що він токсичний лідер (ну типу наших совків, які всіх лякають і рот затикають).

Нарешті ще один дуже важливий елемент. Командир, який часто оцінює своїх підлеглих негативно підпадає під питання, що він за такий командир? Оскільки обов’язком військового лідера є розвиток своїх підлеглих. 

Фактично, це дуже проста система, яка вибудовує нормальні стосунки між командиром і підлеглим. Підлеглий зацікавлений мати нормальні стосунки з командиром, щоб отримати гарну оцінку, а командир зацікавлений мати ефективного підлеглого, який показує результат. Все це формує систему ефективності знизу і до верху.

У нас же з цим повний ...ць. Культури і вимоги оцінки чи рекомендацій взагалі немає, а якщо їх хтось надасть, то вони і не треба нікому. Далі – середньостатистичний український командир не порадить свого толкового солдата – ніколи, бо толкових мало, і роботу треба комусь робити. Натомість, один із ключових способів піти на підвищення – це навчання, то навчання в нас стало способом здихатись неугодних або безтолкових. В результаті навчання людина йде на підвищення, і таким чином утворюється негативний добір. Більше того, як правило, під час навчання відбуваються потрібні знайомства. І пізніше на призначення, хтось тягне свого кента по навчанню, а не по бойовій роботі.