Блог | Чому росіяни не зможуть знищити Київ

Щодо погроз Москви завдавати ударів по Києву і "зробити його непридатним для життя" через те, що в гуртожитку Старобільська загинули люди. 

Зауважте, я не жартую про "дівчаток в трусіках" — це українські люди, які стали жертвами вторгнення Москви, пише Кирило Данильченко для LB.ua.

Проте не треба використовувати цивільних на збірці дронів чи на військових об'єктах як живий щит, не треба жартувати про Єлабугу Політех і переорієнтовувати хлібозаводи на виробництво БпЛА.

Старобільськ — українське місто, тимчасово окуповане. Повну відповідальність за розміщення центру "Рубікон" у технікумі й за проживання там цивільних несе окупант. Як і за відселення мирняку з таких об'єктів.

Усе це виття про пляжі Зугресу й "алеї янголів" має бути спрямоване на кремлівський режим, який розв'язав агресивну війну проти суверенної країни. Чи ті самі гіркіни з "камазами" зброї з РФ (де заборонено навіть з порожнім плакатом на площу вийти) самі сюди заїхали?

Ще раз, може, хто не зрозумів. Москва не має жодних можливостей погрожувати нам більше, ніж зараз. Про жоден "Київ, непридатний для життя" мови й бути не може.

З моменту вторгнення росіяни застосовують проти України увесь спектр озброєнь: "Кинджали", "Іскандери", перероблені протикорабельні ракети з точністю плюс-мінус квартал, КАБи, бетонобійні голови, термобари, навіть БРСД.

Дійшли до дна — стріляють "Іскандерами" й Х-101 минулого місяця випуску (а зараз російський ВПК здатен видавати близько 40–50 балістичних і стільки само крилатих ракет на місяць). Вистріляли запаси ракет до С-300 аж до дефіциту. 

Противнику бракує навіть ракет класу повітря — повітря на літаках. Дійшло до закупівлі снарядів і порохів з Північної Кореї.

Усе, вперлися. Радянські запаси проїли, а вийшло гірше, ніж в Афганістані. Бо духи не бомбили у відповідь аеродром в Ахтубінську (600 км від України) й Орськ (1800 км) і не зупиняли всі НПЗ у європейській частині РФ.

Жодна кампанія стратегічних бомбардувань РФ проти України (мости, залізниця, ВПК, мобілізація, виморожування міст) мети не досягла. Чому має досягти ця?

Скільки росіяни всадили ракет і морських дронів у міст у Затоці — я збився на 20+ хвилях атаки. І як, міст упав? Бессарабію відрізали? Так, наколупали дірок, зупиняли рух, попили крові нашим ремонтникам. Але міст як стояв, так і стоїть, а стратегічна задача росіян не виконана. 

Ядерну зброю не застосовують не тому, що бояться (у нас же немає ядерного стримування). А тому, що це та сама дилема, що в американців, коли вони готувалися до висадки на японські острови.

Якщо застосовувати спеціальні бойові частини для підтримки десанту, їх потрібно витрачати десятками. А виходить з ладу ну нехай розосереджений батальйон, і то в ідеальних умовах. У підсумку до руїн Попасної, які відновлювати ніхто не планує, додадуться, наприклад, радіоактивні руїни Костянтинівки. І що зміниться? Кілька мільйонів снарядів з ЄС, коаліція дронів з мільйонами виробів і постачання керованих бомб з Франції та зі США припинять? Ні, звісно.

А бити по містах, де виробництво дронів розмазане тонким шаром, — це і ВПК не вивести з ладу, і отримати сотню дронів у дахи власних реакторів АЕС і хімічних заводів. Ніхто жаліти після такого не буде.

Зрозуміло, що знести всі мільйонники за допомогою стратегічних ядерних сил не вдасться — зараження піде в Чорне море, Крим, Туапсе. Про Чорнобиль першими повідомили оленярі у Скандинавії, якщо хто забув. Отруїти прикордоння РФ, щоб "покарати хохлів" — це занадто навіть для людей, які звикли мазати труси "Новічком" політичним конкурентам.

Ну і, природно, неминуча вкрай гостра реакція інших держав ядерного клубу. Бо на всіх навчаннях часів Холодної війни обмін тактичними ядерними ударами завжди призводив до застосування стратегічних сил, у результаті яких залишки, наприклад, угорців мали переселяти на 20 % незараженої території радянської України.

Ядерна зима, багатомісячні пожежі, голод, дика смертність від променевої хвороби. Матеріалів на тему вагон. Ризикувати таким фіналом заради того, щоб вибити Україну в нейтральні країни й окупувати руїни Донбасу — це шизофренія.

У підсумку: кілька десятків балістичних ракет на місяць (плюс-мінус 50 штук) — це їхня стеля зараз. Швидко наростити бойову хімію, електроніку й виробництво двигунів — це далеко не так просто, як обіцяти в телевізорі "зробити столицю противника непридатною для життя".

Росія намагалася обвалити Київ у блекаут і заморозити його. Не вийшло. Співвідношення збитків від нальотів на столицю просто не відповідне витратам РФ. Більшу частину "шахедів" (а їх запускають сотнями) і ракет ми перехоплюємо складною децентралізованою системою з мобільних груп, пілотів-перехоплювачів (включно зі спортивними літаками), малокаліберної зенітної артилерії, ЗРК, Повітряних сил та армійської авіації.

Попри те, що перехоплювачів постійно бракує, у ЄС уже запустили виробництво ракет до Patriot і нарощують кількість для SAMP/T. Усе проходити точно не буде. А розосередження не дасть вибити вузькі місця. У крайньому разі ЄС підставить плече: чеська ініціатива може стосуватися не лише артилерійських снарядів. 

Про які "центри прийняття рішень" марять росіяни — незрозуміло. Історичні будівлі на Банковій? Так управління може вестися не звідти, а з метро або бункерів на глибині 80 метрів, які СРСР будував з розрахунку на численні ядерні удари.

Вони буквально не мають можливостей тиснути на нас більше, ніж зараз.

А ми маємо. Власна балістика, доведення "Фламінго", "Нептунів" і реактивних "Рут" до десятків одиниць на день, модернізація мідлстрайк БпЛА. Бойові частини по 200 кг і дальність 300+ км — цього достатньо, щоб повністю скласти будівлю. Поки що ми таргетуємо бази ФСБ і школи пілотів, але далі підемо по залізниці, по хімічних підприємствах і заводах подвійного призначення.

Удари по заводах електроніки в Брянську і цехах гальваніки у Воткінську будуть тільки масштабувати. Тимчасові заборони на експорт аміачної селітри навесні, введені на пів року жорсткі квоти (понад 20 млн тонн) на вивезення добрив і повна заборона експорту палива з РФ — це лише початок того, як війна б'є по їхній економіці.

Через рік у нас буде авіація, здатна дістати до носіїв КАБів, власна балістика і ще більше крилатих ракет. Західна розвідка працює як годинник — за 48 годин ми знаємо про підготовку пусків того ж "Орєшніка".

Наша задача до того часу — сприймати їхні погрози серйозно. Бомбосховища, максимальне розосередження, перенесення виробництва під землю, дублювання суміжних ліній.

Те, що в останньому нальоті на Київ лише троє загиблих — велика удача, бо є багато поранених склом (співвідношення збитих цілей і мінімальних втрат доводить ефективність ППО). Але всім нам потрібно засвоїти дуже просту істину: практично немає жертв від того, щоб балістика склала під'їзд і пробила підвал. А якщо й завалить — то відкопають, аби лише були вода і два виходи.

Чи будуть росіяни завдавати ударів? Так. Чи зможуть вони виконати свої погрози знищити Київ? Ні.