Діму викинуло у вікно, а Настя згоріла: у Дніпрі російська ракета вбила сім'ю та маленьку дитину
У Дніпрі 14 січня під час удару російської ракети по багатоповерхівці на Набережній Перемоги загинула молода сім'я і їхній 1,5-річний син. Від страшного вибуху батька дитини викинуло із сьомого поверху, а мати згоріла. Тіло малюка досі не знайшли.
Докладніше про це читайте у матеріалі OBOZREVATEL.
У квартиру на Перемоги переїхали нещодавно
27-річна Настя Ігнатенко перед Новим роком знайшла нову квартиру для оренди якраз у будинку на Набережній Перемоги, 118. До цього вона з чоловіком, 36-річним Дмитром Гузем, вісім років знімали житло в районі "Сокола".
"Вони буквально нещодавно переїхали туди, тільки навели там лад. Я зараз живу в Польщі з молодшим сином, але перед святами була у них. Усе було добре. Потім я поїхала, а мій чоловік, тато Насті, залишився на нашій старій квартирі. Ми з Настею розмовляли близько 14-ї години, вона саме вклала Макара спати. А о 15:30 телефон уже не відповідав", – зі сльозами розповідає мама Насті Ольга Ігнатенко.
Рідні сподівалися, що їхні близькі якимось дивом урятувалися, писали у Facebook пости. Але дива так і не сталося.
За словами Ольги, Дмитра вибуховою хвилею викинуло із квартири. Після вибуху почалася пожежа, і Настя загинула у вогні. Тіло маленького Макара поки що не змогли знайти.
Настя та Діма дуже любили одне одного
Анастасія Ігнатенко вісім років пропрацювала тренером зі спортивної акробатики у приватній школі ім. Гаха. Збереглося відео, де вона розповідає, що з раннього дитинства займалася спортом. Ще маленькою дівчинкою ходила на тренування двічі на тиждень, а потім уже щодня.
Вона стала майстром спорту, вдома в неї залишилося багато медалей, які вона виборювала, виступаючи на змаганнях.
Самі Настя та Дмитро родом із Токмака Запорізької області (зараз це місто перебуває в окупації).
"Насті було 17 років, коли вона поїхала навчатися у Дніпро у фізкультурний інститут. Уже з другого курсу вона працювала тренером. Діма був лейтенантом міліції. Вони познайомилися ще в Токмаку. Він поїхав слідом за нею, відкрив у Дніпрі приватну фірму, займався ремонтом кондиціонерів.
Вони дуже любили одне одного, Діма буквально обожнював Настю. Років зо три тому вони одружилися, і в них народився Макар. Настя всі сили віддавала вихованню сина. У півтора року він уже котився перевертом, знав літери, слухав казки. Вона мала дуже великі плани на життя. Мріяла відкрити у Дніпрі свої спортивні зали та тренувати дітей", – розповідає мама загиблої.
Після широкомасштабного вторгнення Настя з Макаром поїхали до Польщі до мами. Але дівчина дуже сумувала за своїм Дмитром. І за п'ять місяців розлуки твердо заявила, що повертається в Україну.
"Відмовити її було неможливо. Вона спортсменка, і характер у неї такий самий твердий, як сказала – так і буде. Я просила її почекати, там ще небезпечно. Але наприкінці липня вони повернулися додому", – каже Ольга.
У Дмитра залишилась сестра, яка приїде на прощання з братом. Батьки, на жаль, перебувають на окупованій території, тому навіть провести сина в останню путь не зможуть.
Ховати подружжя Настю Ігнатенко та Дмитра Гузя будуть у четвер, 19 січня, прощання з ними пройде в інституті фізкультури у Дніпрі о 13 годині.