Куди армія РФ піде після Авдіївки: Путін особисто визначив 5 стратегічних напрямків. Інтерв'ю з генералом Маломужем

Незважаючи на труднощі з військовою допомогою Україні, існує ймовірність того, що війна може бути завершена повним звільненням окупованих територій та підписанням мирної угоди вже цього року. Чи це можливо без допомоги головного партнера нашої держави Сполучених Штатів? Теоретично – так, але для цього буде потрібна "надзвичайна робота" як Європи, так і самої України, її армії та ВПК.

Напередодні виборів у Росії країна-агресор визначила п'ять основних ударів для наступу в Україні. Перший пріоритет – Авдіївський, другий – Куп'янський. Там ворог перевершує можливості Сил оборони в артилерії у сім разів, але, незважаючи на це, українські захисники здатні тримати ефективну оборону. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив керівник Служби зовнішньої розвідки України у 2005-2010 роках, генерал армії Микола Маломуж.

– Розпочався відлік третього року широкомасштабної війни в Україні. За вашими оцінками, чи є ймовірність того, що цей рік стане останнім роком війни?

– Під час відпрацювання нової стратегії ведення війни, концентрації всіх сил і засобів, і наших союзників, і наших власних ми маємо перспективи для повного звільнення України, підготовки та підписання мирної угоди до кінця поточного року. Але для цього буде потрібна надзвичайна робота всіх учасників процесу, насамперед України, а також її партнерів та третіх країн. Необхідний саме такий формат, у якому вироблятиметься нова модель світопорядку.

Якщо процес стане затяжним, за програмою Росії, тоді війна перейде у 2025, 2026 рік, і невідомо, як довго вона ще триватиме.

– На пресконференції 25 лютого президент Зеленський заявив, що керівництво країни "працює над далекобійною зброєю" і, зважаючи на відповідь партнерів, налаштоване позитивно. Президент також висловив сподівання, що питання про допомогу Україні від США буде вирішено. Чи вважаєте ви, що сьогодні саме допомога Сполучених Штатів для нас є критично важливою, щоб завершити війну цього року? Чи за великого бажання Європа без США могла б забезпечити нашу перемогу?

– Я вважаю, що допомога США є дуже важливою. Це один із вирішальних чинників для перемоги над агресором цього року. Але для звільнення наших територій вкрай важлива нестандартна ефективна модель ведення війни, нова стратегія. Вона передбачає не лише оборону та знищення резервів ворога, концентрацію зусиль зі спорудження укріпрайонів на небезпечних напрямках, а й підготовку та завдання несподіваних для ворога концентрованих ударів – у тих точках, де він не очікує, де немає укріплень, де можна задіяти всі засоби, і наші, і європейські, які б'ють до 300 кілометрів.

Після того, як США ухвалять рішення про допомогу Україні, можливо, і Німеччина передасть Taurus, а це ще один дуже потужний ешелон. І, звісно, авіація, F-16. Вже є рішення, не буде повернення назад, воно передаватиметься. Я думаю, 3-4 місяці, і цей процес вже буде загалом завершено – передача відбудеться, і ці винищувачі діятимуть на фронті, поряд з іншими літаками, які також готуються для передачі Україні.

Так, є перспективи навіть без США. Але набагато складніше.

– Ви згадали про F-16. У цьому контексті хотіла б нагадати про чудові новини щодо знищення ворожої авіації. Другий підбитий А-50, сім збитих російських винищувачів протягом тижня... Чи означає це, що вже сьогодні Україна здатна похитнути панування Росії в повітрі – просто завдяки засобам, які вже є?

– Я скажу прямо: найближчим часом, протягом кількох тижнів, ми сильно не похитнемо стратегічні можливості авіації Росії. Вони мають понад 300 літаків різних типів, включно зі стратегічними. У них є близько 350 вертольотів та інших літальних апаратів.

Тому зараз, знищуючи штабні літаки, наприклад, Іл-22, Су різних типів, штурмовики та винищувачі, ми зменшуємо потенціал ворога. Але це ще не настільки чутливе, як би хотілося. По-справжньому чутлива втрата – це А-50, оскільки їх було дев'ять. Ми вже нейтралізували три, а в тому, що базується у Білорусі, знищили антену – головну частину всього цього комплексу.

Це знижує можливості противника з контролю наших територій – не тільки всієї України, а й Східної Європи, а також координації завдання ударів за допомогою стратегічних бомбардувальників, крилатих і балістичних ракет, ударів іншими типами ракетних систем, наведення "Шахедів". Тобто весь театр воєнних дій контролюється та керується цими засобами. Необхідно, щоб чергування проходило в режимі онлайн цілодобово, але так уже не вийде. Тим більше, що низка літаків А-50 перебувають на ремонті чи на регламентному огляді, бо без цього вони не працюватимуть.

І, звісно, кадри, які знищено. Це висококласні спеціалісти. Там пересічних офіцерів немає. Там тільки ті, хто має хорошу підготовку, досвід і талант.

Коли в України будуть F-16 та інші системи, зокрема протиракетні великого радіусу дії, тоді буде наша реальна перевага. Ми вже бачили це з прикладу Чорноморського флоту. Ми дуже потужно підірвали його позиції, вивівши з ладу або знищивши 40% його бойового корабельного складу. Як бачите, сьогодні вони навіть "Калібри" виводять у Чорне море дуже рідко.

– За інформацією президента Зеленського, зараз дуже сильний тиск ворога на Куп'янському напрямку. За його словами, раніше перевага ворога в артилерії складала 1:12, зараз 1:7. Глава держави заявив: якщо не буде досягнуто співвідношення 1:1,5, "ми втрачатимемо території". Як ви оцінюєте поточну ситуацію на Куп'янському та інших напрямках?

– Противник та Путін особисто перед виборами визначив п'ять напрямків. Це Авдіївка, Бахмут, далі Куп'янськ, Сватове – Кремінна, Лиман, є завдання просунутися на Мар'їнці, вийти на південь – Роботине, Вербове та рухатися до Запоріжжя. І, звісно, є завдання скинути наш десант у Кринках у Херсонській області.

Такими є зараз основні розклади. І те, про що щодня доповідають Путіну. Щодо Кринків йому вже відрапортували, що питання вирішене, але це виявилося брехнею. Ми стоїмо у різних точках і розуміємо, що другий стратегічний напрямок ворога після Авдіївки – це Куп'янськ.

Свого часу цей напрямок був першим, але ми відбили ці атаки. Було знищено понад 110 тисяч російських військовослужбовців та понад 1200 танків. Нині там створено наші потужні укріпрайони. Незважаючи на те, що сьогодні співвідношення в артилерії 1:7, маючи новіші та ефективніші засоби ураження, а тим більше – протитанкові системи, є перспектива не лише вирівнювання співвідношення в артилерії, а й у конкретних засобах.

Хто наступатиме? Жива сила ворога, бронетанкові системи та літаки. Ми знаємо і готуємося до цієї ситуації, оскільки сьогодні це стратегічний напрямок номер два для ворога. 26 лютого я розмовляв із деякими командирами. Вони сказали, що ми не відступимо, не віддамо, і сьогодні маємо для цього всі можливості. Хоча, звичайно, перевага в снарядах відчувається.