Енергетика під прицілом, а фронт під тиском: які загрози несе осінь? Інтерв’ю з Симорозом

Ризик масованих ударів Росії по українській енергетичній інфраструктурі цієї осені та взимку залишається досить високим. Кремль вже зараз намагається виправдати можливі атаки заявами про "відповідь" на українські удари по російських НПЗ. До відбиття цих загроз необхідно готуватися за кількома напрямами. По-перше, варто захистити енергетичні об’єкти від влучання "Шахедів". По-друге, слід і надалі посилювати ППО. По-третє, треба також завдавати ударів у відповідь по енергетичній інфраструктурі противника.

На фронті ситуація залишається досить нерівномірною. На Сумському та Харківському напрямках активність ворога знизилася. Натомість складнішою стала ситуація біля Серебрянського лісництва та на Куп’янському напрямку, де триває тиск на передові позиції. Найбільші виклики зберігаються у районі Покровська та Мирнограда. Попри певне вирівнювання ситуації завдяки надзусиллям Сил оборони, ворог як і раніше намагається розвивати наступальні дії та просуватися у напрямку Костянтинівки й Часового Яру, створюючи загрозу для Слов’янсько-Краматорської агломерації.

Восени можлива інтенсифікація наступальних дій противника, особливо на двох критичних напрямках – Костянтинівка та Покровськ. Для успішної оборони ключовим завданням залишається формування та належне укомплектування резервів насамперед піхотних підрозділів.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив ветеран війни, громадський активіст, юрист Олег Симороз.

– Глава країни-агресорки Путін почав готувати собі виправдання можливих атак на українську енергетичну інфраструктуру. Зокрема, він заявив, що нібито Росія ніколи не била по українській енергетиці і почала це робити лише нещодавно, у відповідь на атаки України по російських НПЗ. На вашу думку, чи можна порівнювати нинішній рівень небезпеки із рівнем, який був на початку широкомасштабного вторгнення? Наскільки ситуація наразі інша?

– Передусім диктаторам притаманно брехати, і це те, що робить Путін. Він змушений зараз про це говорити, тому що ми завдаємо серйозних ударів по об’єктах в Росії, передусім по нафтових ресурсах, по НПЗ і не тільки. Доволі непогані результати демонструють наші Збройні сили.

Серйозної відповіді ворог дати не може. Вони б'ють по цивільній інфраструктурі, але ці втрати неспівставні з втратами, коли виноситься більше 20% нафтових ресурсів, запасів Росії. Це величезна цифра, тому Путін вкотре грає в якісь погрози.

Загалом за понад три роки широкомасштабної війни ми вже знаємо, чого можна очікувати під час регулярних ударів по нашій енергетичній інфраструктурі. Час від часу раніше це призводило до блекаутів, до певних відключень, тому не треба недооцінювати ворога. На жаль, він здатен завдати ударів, які ми можемо відчути, але ми маємо готуватися до цього.

Тут є низка заходів, які необхідно провести. Перший – укріпити ці об'єкти, тому що більшість ударів, які завдаються по цих об'єктах інфраструктури, здійснюються ударними БПЛА типу "Шахед". Проти них можна вжити заходів на об'єкті, щоб їх захистити.

Пам'ятаємо скандал минулого року, коли виділялися величезні кошти на відповідні укріплення, але певні об'єкти інфраструктури виявилися незахищеними. Ця робота була провалена. Зараз треба не допустити провалу, дерибану бюджетних коштів. Необхідно реально вжити всіх заходів, щоб ці об'єкти укріпити, залучити кошти міжнародних партнерів і провести відповідні заходи.

Другий момент, звісно, це наше ППО, яке є ключовим у захисті цих об'єктів інфраструктури. Бувають різні ситуації, буває, коли наше ППО підготовлене і дає гарний результат. На жаль, за ці 3,5 роки повномасштабного вторгнення у нас були випадки, коли наші ключові системи мали дуже обмежений боєзапас або взагалі його не мали, і тому ми фактично були беззахисними. Зараз так само важливо не допустити такої історії і розвивати нашу систему ППО. Це основні два ключові аспекти.

Є ще третій – це удари у відповідь. Завдавати ударів, кошмарити енергоінфраструктуру, нафтову інфраструктуру ворога. Звісно, є величезний тиск наших партнерів проти ударів по російських НПЗ, але попри все ми демонструємо системність, і ця системність несе за собою гарний результат.

– За минулий місяць активність ворога на фронті зменшилася на 20%. Разом з тим ми бачимо, що все одно залишаються дуже потужні спроби й атаки на Покровському напрямку, спроби замкнути кільце оточення навколо Покровська і Мирнограда. Ми бачимо також певні успіхи Збройних сил України, які наразі не дозволяють ворогу цього зробити. Як ситуація може розвиватися протягом найближчих місяця-півтора, допоки не зміняться погодні умови, не розпочнуться дощі?

– Ситуація на певних напрямках покращується, зокрема на Сумському та Харківському, там зменшилася активність ворога. Натомість значно складнішою ситуація стала у районі Серебрянського лісництва. На жаль, є просування ворога на передових позиціях, які утримувалися понад три роки, і воно доволі небезпечне. Так само на Куп’янському напрямку ситуація, на жаль, залишає бажати кращого. Якщо говорити про Серебрянське лісництво, то тут тактичний задум ворога полягає в тому, аби спробувати в майбутньому атакувати Слов'янсько-Краматорську агломерацію з двох напрямків.

Але два напрямки, до яких зараз має бути прикута найбільша увага, це Костянтинівка – Дружківка та Слов'янсько-Краматорський напрямок. У районі Костянтинівки, Часового Яру, м’яко кажучи, не дуже добра ситуація. Тут ворог намагається розвивати флангові удари неподалік Мирнограда, з Покровського напрямку. Ворог вже декларував, що таким чином вони будуть пробувати брати Слов'янськ і Краматорськ в кільце, наступати з двох напрямків – Серебрянського лісництва і району Добропілля.

Слава Богу, вони ще далекі від реалізації цих задумів, навіть у теорії, але варто бути готовими, що таке може статися. Зокрема, в Часовому Яру вони продовжують наступальні дії і вже опинилися неподалік від важливого транспортного сполучення, траси Краматорськ-Констянтинівка. Тут не дуже хороша ситуація.

Щодо Покровська і Мирнограда ми трошки вирівняли ситуацію, але я не скажу, що вона набагато покращилася, адже ми в принципі не мали б займатися цим виступом (у районі Добропілля. – Ред.), про який всі говорили. Він просто неадекватний за своїми розмірами, і це справді є свідченням того, наскільки у нас ослаблені резерви, наскільки ослаблена передусім піхота. На жаль, трапляються такі речі, коли ворог виходить на оперативний простір і йому вдається просуватися.

На Покровському напрямку ситуація залишається вкрай важкою, мабуть, найважчою на фронті. Ворог все одно проводить наступальні дії в районі Родинського, у районі Мирнограда. Мабуть, були системні помилки, які є в нашій армії, але можна із впевненістю сказати, що на Покровському напрямку останні місяці наші Сили оборони точно роблять усе, що в їхніх силах, а в районі Добропілля навіть більше.

Тут є системна проблема. Будуть неуспіхи, якщо ми не укомплектовуватимемо нашу піхоту. Якщо підрозділ виходить неукомплектований і на неадекватний термін, шість і більше місяців без ротацій, якщо перебуває на передових позиціях понад місяць, то цьому підрозділу буде дуже важко утримувати навіть оборону. На жаль, у нас зараз це класика.

Отже, Костянтинівка і Покровськ – це два важких напрямки, де ворог проводить активні наступальні дії, а на осінь анонсує збільшення інтенсивності наступальних дій. Тому нашим Силам оборони треба готуватися, а для цього необхідні резерви. Держава має вживати відповідних заходів для формування й укомплектування резервів, передусім української піхоти, якщо на меті ставиться завдання успішної оборони.