Генерал Маломуж: кільце в Бахмуті не зімкнеться, Україна готує потужну операцію. Інтерв'ю

Бахмут став фабрикою з перемелювання професійної армії країни-терориста Росії – підрозділів повітряно-десантних військ, морської піхоти та ПВК "Вагнер". Щоденні втрати ворога в боях за це українське місто є колосальними і непоправними, оскільки подібні військові кадри готуються роками і жодні "чмобіки" не зможуть їх замінити.

Окупант не полишає спроб взяти українські Сили оборони в Бахмуті в кільце з півночі та півдня, але кільце не змикається. Завдяки ефективній боротьбі українських захисників битва за Бахмут вирішує одразу два завдання: виснаження армії ворога, який не в змозі вести наступ на інших напрямках, та ослаблення режиму Володимира Путіна в Росії. Вже в травні українські війська можуть розпочати масштабний контрнаступ. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив керівник Служби зовнішньої розвідки України у 2005-2010 роках, генерал армії Микола Маломуж.

– Американський безпілотник MQ-9 Reaper був збитий російським винищувачем. Ми пам'ятаємо численні провокації Росії, які вона влаштовувала поблизу кордонів країн НАТО, але це інша історія. Як ви вважаєте, якою буде реакція США? Занепокоєння чи щось більше?

– Російська Федерація у протистоянні зі США, з НАТО піднімає ставки. Вона намагається створити зону конфлікту. Не ризикуючи здійснювати операції на стратегічних напрямках, наприклад, тихоокеанському чи балтійському, вона здійснює провокації в Чорному морі – на думку Росії, у сірій зоні.

Усі безпілотники та кораблі, які з'являються в акваторії Чорного моря, тим більше американські, розглядаються Росією як ворожі. Раніше до них ставилися більш поблажливо: створювалися умови супроводу літальних апаратів та кораблів, що рухалися в нейтральних водах, на певній відстані. Нині надійшла команда посилити тиск на американців, створюючи провокаційні зони та зони конфлікту.

Росія спробувала "наказати американців", як вони кажуть, і змусити американський безпілотник, який вів розвідку, покинути цю зону. Вони підняли винищувачі, могли демонструвати намір завдати ударів. Але безпілотник не відреагував на такі події.

Наразі розглядається версія некоректної поведінки пілотів Росії. А в РФ озвучують версію про те, що безпілотник упав сам, а не внаслідок дій російського винищувача. Але оскільки провокація була, Держдеп все ж таки вирішив цю тему озвучити і викликати посла РФ у Вашингтоні Антонова.

Насправді удар по безпілотнику – це гра на межі фолу. Це могло бути початком війни. Причому цього удару було завдано за завданням вищого керівництва, оскільки сам льотчик не може ухвалювати таких рішень. Фактично це була провокація Росії із застосуванням небезпечної бойової техніки. Адже безпілотник не мав бойової частини та не ніс зброї.

Думаю, США заявлять про неприпустимість таких дій. У разі повторення подібного інциденту, гадаю, США дадуть відповідь. Впевнений, що про це попередили і посла Росії в Сполучених Штатах.

– На останньому засіданні Ставки Верховного головнокомандувача було ухвалено рішення про продовження оборони Бахмута. За вашими оцінками, як можуть розвиватись події? Чи можемо ми бути впевненими, що це місто залишиться під контролем України, чи робити такі висновки зарано?

– Я не можу стверджувати, що сьогодні визначено, що Бахмут лишається під українським контролем. Але те, що Бахмут треба продовжувати захищати, – це правильне рішення Ставки. Тим більше, що воно було консолідованим. Про це вже висловилися генерали Залужний та Сирський, а також інші командувачі.

І тому є кілька важливих причин. Насамперед Бахмут став символом незламності та потужної фортеці. Це дуже важливо для всіх українських бійців та командирів, для всього українського народу, а також для наших західних партнерів, які бачать, що, незважаючи на рекомендації США, Бахмут ми не здаємо. Це посилює нашу підтримку та сприяє більш ефективному постачанню нам озброєнь та техніки.

Вкрай важливо й те, що в боях за Бахмут українські сили оборони перемелюють величезну кількість військ ворога. А там задіяні професійні війська Росії. Це і повітряно-десантні війська, і морська піхота, і ПВК "Вагнер", яка є там, незважаючи на опалу Пригожина. Такі війська треба готувати роками. З мобілізованих таких військ швидко не створиш.

Це знищення близько 850-1100 російських військовослужбовців на день і приблизно така сама кількість поранених, що веде до різкої втрати боєздатності російських військ та підриву всієї лінії східного фронту.

Звичайно, ми теж втрачаємо своїх людей, але не в такій кількості. Звичайно, вони можуть підтягнути мобілізованих, але я говорю про втрату боєздатності. Розвивати стратегічні наступи за таких умов дуже важко. Противник не може ефективно наступати на таких напрямках, як Авдіївка, Вугледар, Сватове, Кремінна, де вони намагаються концентрувати сили. Це недопущення активізації оборони на Запорізькому напрямку.

Бахмут фактично став фабрикою з перемелювання професійних військ Російської Федерації. Але сьогодні за взяттям Бахмута стоїть ще й его Путіна: він поставив завдання силовикам вирішити це питання, щоразу переносячи терміни. Новий термін – до 1 квітня. Але оскільки взяти Бахмут не виходить, це дуже підриває довіру до Путіна. Незважаючи на концентрацію всіх сил, він показав, що не в змозі вирішити навіть локальне завдання.

Це веде до зростання недовіри до Путіна та ослаблення путінського режиму загалом. Тому, обороняючи Бахмут, ми виконуємо відразу кілька завдань: знищення найбільш боєздатної частини російських військ та ослаблення режиму РФ.

Звісно, бої за Бахмут дуже запеклі. Ворог трохи просувається з півночі та півдня. Але ми маємо хороші укріпрайони, вдалі позиції для оборони, кільце не змикається. Постачати техніку та озброєння в умовах постійних обстрілів важко, але все ж таки це відбувається. Одночасно ми проводимо наразі локальні контрудари на низці напрямків.

Як видно з риторики нашого командування, готуються і масштабніші операції та удари по військах ворога, які намагаються замкнути кільце з флангів, а також з тилу. Якщо така операція також планується, дуже важливо тримати сам Бахмут, тому що сили, які там сконцентровані, будуть зайняті штурмом самого міста, а в цей час наші спецпідрозділи, сили швидкого реагування можуть провести ефективну операцію з деблокування населеного пункту. Можливо, у цьому й полягає план. Я думаю, такий варіант теж розглядається на Ставці.

– Останнім часом дедалі частіше озвучуються прогнози про нову активну фазу війни, яка може настати протягом кількох тижнів. Коли це може відбутися? Чи може ця фаза стати переломною?

– Наразі триває активна підготовка наших резервів, зокрема за кордоном. У різних країнах підготовку пройшли вже близько 40 тис. українських військовослужбовців. Україні надається новітнє озброєння, техніка, ракетні, протиповітряні системи, танки, БТР, БМП, САУ. Паралельно готуються ударні групи та бригади Збройних сил України. Це резерв, який буде використаний протягом 2-2,5 місяців для підготовки не тільки для деблокування Бахмута, а й для проведення відволікаючих та основних стратегічних операцій зі звільнення України – і сходу, і півдня.

Щодо можливостей противника, то зараз великих додаткових засобів у нього немає. Він підтягуватиме мобілізованих, які не мають необхідної підготовки, щоб закрити певні напрямки або "дірки".

Але це вже питання змагання, зокрема, хто швидше зможе підготувати резерви. Для противника необхідно 4-5 місяців, щоб зібрати чималі резерви, а мобілізація 500 тис. мобілізованих – це завдання ще на пів року чи рік. З іншого боку, на підприємствах російського ВПК йде ремонт або модернізація озброєнь. Ми маємо можливість за 2-3 місяці не лише підготувати всі сили та засоби, а й підготувати відповідні операції та розпочати їх.

Думаю, у травні-червні ми можемо мати активну фазу наступальних операцій, звільняти східний чи південний напрямок, можливо, навіть діяти одразу на двох напрямках. Для цього все має зійтися в одне: готова боєздатна потужна армія, насамперед резервна, яка здатна виконувати стратегічні завдання, та потужні постачання озброєнь.