УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Генерал Маломуж: якщо НАТО вступить у війну, вона закінчиться дуже швидко. Інтерв'ю

6 хвилин
115,7 т.
Генерал Маломуж: якщо НАТО вступить у війну, вона закінчиться дуже швидко. Інтерв'ю

Росія постійно звинувачує колективний Захід, НАТО в тому, що він, надаючи колосальну підтримку Україні, фактично веде війну проти РФ. Але якби армія Альянсу справді вступила у пряме протистояння з армією глави Кремля Володимира Путіна, війна закінчилася б дуже швидко, оскільки військовий потенціал Росії – це менш ніж десята частина потенціалу НАТО.

Проте пряме протистояння Росії та НАТО може розв'язати руки Путіну в застосуванні ядерної зброї. Так, російський диктатор навряд чи піде на цей крок, ймовірність апокаліптичного сценарію невелика. І все-таки поки що Захід воліє не наближатися до небезпечної межі, незважаючи на те, що всі бункери Путіна давно під прицілом. Україна не вступить до НАТО, принаймні до закінчення війни, а Альянс відкрито вступить у війну з РФ лише у разі нападу на одного зі своїх членів. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив керівник Служби зовнішньої розвідки України у 2005–2010 роках, генерал армії Микола Маломуж.

Експрем'єр Британії Борис Джонсон заявив, що НАТО має прийняти Україну до своїх лав, не побоюючись "спровокувати" Путіна, оскільки агресор уже показав, на що готовий і без жодних провокацій. На вашу думку, це суто політична заява чи за нею можуть стояти реальні рішення щодо України?

– Борис Джонсон є активним прихильником України, він намагається у будь-який спосіб підтримати нашу обороноздатність та створити гарантії безпеки для України. Один із механізмів – це, звичайно, вступ до НАТО. Ця його риторика – сигнал багатьом західним лідерам стосовно того, що вони мають змінити позицію, особливо країни, які не поспішають підтримати вступ України до НАТО саме в період війни.

Чому багато країн НАТО не хочуть цього? Тому що вони посилаються на певні положення Статуту НАТО про те, що не можна приймати країну, що воює. Але Борис Джонсон намагається нав'язати свою позицію: давайте змінимо Статут і приймемо Україну, бо є нові реалії. Насамперед тому, що в Європі триває наймасштабніша війна за останні десятиліття і тут потрібні кардинальні рішення.

Як я розумію, його пропозиція не буде прийнята, оскільки більшість країн НАТО дотримуються позиції, що Україна має вийти переможцем з цієї війни за підтримки НАТО, але без формальної участі в Альянсі.

Проте ми бачимо явний рух на шляху до НАТО. Це і постачання озброєнь та техніки, і розробка спільних заходів щодо безпеки та розвідки в процесі війни, і застосування стандартів НАТО в багатьох форматах – і у військовому, і в технологічному, і в управлінні військами, і в політичному, і в економічному. Це тривалий процес.

Вони вважають, що ми повинні закінчити війну та за багатьма критеріями відповідати стандартам НАТО. Передусім критерій професіоналізму. Сьогодні українська армія відповідає йому, можливо, більше, ніж низка армій країн НАТО. Звичайно, відіграють роль й інші критерії – боротьба з корупцією, демократія, прозора економіка та інші моделі міжнародної кооперації, які б забезпечували повну синергію. Не забуваймо, що Україна вже має статус основного союзника НАТО. Тому фактично наша країна отримує більшу допомогу, ніж деякі члени Альянсу.

Низка країн НАТО проявляють обережність, щоб, як вони кажуть, не спровокувати ескалацію безпосередньо. Якщо Україна вступить до НАТО і війна триватиме, відповідно, весь блок повинен буде воювати з Росією. Це багатьох насторожує.

Тому думаю, процес йтиме так само, як іде. Буде надання допомоги Україні, буде поглиблення співпраці щодо постачання озброєнь, техніки та боєприпасів, буде підтримка на стратегічному та дипломатичному рівнях, буде реальна взаємодія на рівні спецслужб, як це відбувається зараз.

Отже, можна говорити про певну форму участі України в НАТО, але без формального вступу.

– Російський генерал Герасимов, який командує окупаційними військами в Україні, поскаржився на те, що Росія не була готова до відправлення "мобіків" на фронт, а також заявив, що їхня "спецоперація" – це фактично війна з усім колективним Заходом. Якби сьогодні НАТО дійсно вступило в цю війну, наскільки швидко вона могла б закінчитися?

– Якби була підготовлена дуже ефективна операція, то війна могла б закінчитися швидко, тому що Росія не має навіть десятої частини потенціалу, який мають об'єднані сили НАТО. Але це, звісно, підвищення градуса щодо ядерної конфронтації та ядерної війни.

Якби НАТО вступило у війну, то Росія спробувала б розгорнути стратегічні наступальні озброєння "ядерного стримування", як сказали в Кремлі, тобто нападу. Тому тут уже світ виявився б на межі глобальної кризи та загрози знищення людства загалом.

Байден та інші світові лідери дуже чітко відчувають цю межу. Тому, гадаю, глобального наступу не буде і такий сценарій зараз не опрацьовується.

Він опрацьовується на випадок, якщо Росія розпочне агресію проти якоїсь із країн НАТО – проти країни Балтії, проти Польщі. Тоді це будуть потужні сили НАТО проти Росії. Але це буде відповіддю на агресію Росії, а не навпаки, коли Альянс, підтримуючи Україну, вступить у війну.

– Ми бачимо, що Захід та весь цивілізований світ продовжують озиратися на ядерну кнопку Путіна. Чи є сьогодні реальний механізм, як перетворити Росію на без'ядерну державу?

– Це, звісно, продовження наших активних наступальних операцій, перехід до нової стадії. Не лише оборонна, а й стратегічна наступальна операція, визволення територій, і на цьому тлі ослаблення путінського режиму. У такому разі політики та військові в Росії перед загрозою відповідальності вирішуватимуть питання вже із самим Путіним – його усунення чи ще чогось. Вони домовлятимуться із Заходом щодо умов капітуляції чи миру, але на умовах збереження режиму в РФ на певний час.

Вони можуть мотивувати це тією ж ядерною загрозою, коли ядерна зброя може опинитися в руках нових диктаторів нових держав, які можуть утворитися під час розпаду РФ. Натомість вони гарантуватимуть стабільність, але за умови, що Путіна буде відсторонено від влади, що Україна отримає компенсацію за втрати внаслідок війни тощо.

Такий підхід зараз є пріоритетним. Але тут важливо, щоб ми не втратили час. Вкрай важливо, щоб наші дії зі звільнення територій були в найближчі 2-4 місяці, допоки Росія не згенерувала нові підрозділи, корпуси, дивізії, армії і не встигла підготувати певний потенціал. Звичайно, не високоякісний, не високотехнологічний, але масовий – танки, БТР, ракетні засоби, боєприпаси та інше.

Щоб розгорнути таку махину, Росії потрібно приблизно пів року. Це не лише підготовка особового складу в навчальних центрах на території Білорусі та Росії, а й освоєння техніки та озброєння новими необстріляними мобілізованими. Бо "мобіки" масово гинуть. Ефект від них мінімальний.

Тому Росія перейшла до нової тактики: більш потужне об'єднання всіх ресурсів, навчання хоча б упродовж 2-4 місяців та підготовка нових дивізій та частин, які працюватимуть уже на подальший наступ на наші території.

– Наскільки важливими в цьому сенсі були рішення, ухвалені на "Рамштайні-8"?

– У перспективі 2-3 місяців ми отримаємо новітні озброєння та техніку у великій кількості. Це сотні БТР, більше сотні танків – і Leopard, і Abrams, і ракетні системи. Далекобійна артилерія на 160 км. Це дуже важливо, щоб знищити всі резерви, які рухатимуться з Росії. Це дасть змогу також створювати вогневі вали за фронтом. Так ми зможемо позбавити противника будь-яких засобів для підтримки вогню та проводити наступальні операції як на сході – Луганська та Донецька області – так і на півдні, у Запорізькій, Херсонській областях, аж до Криму.

Цей сценарій є найпріоритетнішим на сьогодні. Гадаю, він готується. Єдина затримка була з надходженням озброєння, техніки та боєприпасів, бо їх потрібні мільйони, а не сотні тисяч, як нам постачали раніше.

– Якщо ядерна зброя може залишитися в Росії, то як можна хоча б знизити загрозу ядерної війни?

– Якщо буде потужний наступ української армії та режим у Росії відчуватиме, що він стрімко слабшає, Путін уже не зможе контролювати ситуацію. І його оточення, і спецслужби, і військові, і політики порушать питання про його усунення від влади. У такому разі ядерної війни не буде, бо ніхто просто не дозволить Путіну це зробити, ніхто не виконає його наказів, якщо такі будуть.

Але якщо буде пряме зіткнення Росії з НАТО, наприклад, із завданням ударів по Росії, хоча такого не передбачається, і якщо Путін реально може бути ще при владі, він розгортатиме ядерні засоби, виправдовуючи це тим, що "весь світ ополчився проти Росії і хоче нас знищити".

Це найнебезпечніший сценарій. Але я б не давав таких апокаліптичних прогнозів, бо Путіна та російських силовиків уже попередили про те, що ядерна зброя – і тактична, і стратегічна – відстежується. Усі ядерні засоби відстежуються в режимі онлайн. Якщо вони розгортатимуться, відповідно, розгортатимуться й інші засоби США, Британії та, можливо, третіх країн, насамперед НАТО.

Це буде підготовкою до запобігання ударам, практично миттєво. Такої ситуації не бажає ніхто, зокрема Путін, бо можливості для порятунку в нього вже не буде.

Засоби, які будуть задіяні, – це колосальні засоби. Вони знищать і бункери, де б вони не були. Тим більше, що їхні місця відомі. Звісно, це вже глобальна світова війна.

Цей сценарій є дуже малоймовірним, але в риториці Кремля він може звучати. На певних етапах Путін може озвучувати таку готовність. А Захід демонструватиме готовність протидії. "Якщо ти готуватимеш ядерні засоби, ти будеш знищений". У цій позиції США, Китай, Індія та Туреччина дійшли згоди. Думаю, недопущення ядерної війни буде потужним фактором консолідації всіх країн, включно із союзниками Росії.