Генерал Маломуж: ЗСУ для перемоги потрібні три "срібні кулі". Інтерв'ю
На сьогодні українська армія отримала від західних союзників близько 95% озброєнь та техніки, які необхідні для успішного стратегічного наступу. Втім залишаються ще три важливі складові – "срібні кулі" – необхідні українським захисникам, щоб перемогти армію країни-терориста Росії. Це високоточні ракети дальністю 300 км, окремі види бронетехніки, а також достатня кількість боєприпасів. Крім того, важливим є посилення позицій України в небі, і питання постачання винищувачів F-16 поступово вирішується.
Армія окупанта з об'єктивних причин не може припинити бої за Бахмут, але ця ділянка фронту може бути використана українською армією для відволікання сил та засобів ворога від основних напрямків удару під час наступу. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив керівник Служби зовнішньої розвідки України у 2005-2010 роках, генерал армії Микола Маломуж.
– Спікер командування армії США в Європі та Африці Мартін О'Доннелл заявив, що Україна отримала близько 600 видів озброєнь від своїх союзників, при цьому поки що використано не все. За його словами, "срібна куля" – це готовність українців використовувати всі ці 600 систем, які є. Чи погоджуєтесь ви з тим, що сьогодні для успішного наступу достатньо тієї допомоги, яку Україна вже отримала? І що, на вашу думку, можна назвати "срібною кулею" – запорукою нашої перемоги?
– Насамперед я хочу сказати, що справді ми отримали близько 95% необхідних озброєнь, техніки та боєприпасів, які обіцяли наші союзники. Три останні "Рамштайни" були присвячені саме цьому. Єдині питання були з логістикою та деякими технічними моментами, пов'язаними з тим, що країни НАТО та деякі інші хотіли б, щоб техніка та озброєння, які вони віддають, пішли на ротацію, тобто були б замінені на нові зразки. Тож був певний торг.
Дійсно, Україна одержала близько 600 видів озброєнь. Але ще є вирішальні моменти, які є дуже важливими. Це те, про що відомо з відкритих джерел – переговори про постачання високоточних ракет британського виробництва, які можуть бити на 300 км, наприклад, ATACMS. Якоюсь мірою це можна назвати тією самою "срібною кулею".
Нам потрібні ракети, які будуть бити на 300 км, знищувати всі вогневі цілі, аеродроми, склади боєприпасів, резерви, що рухаються, на далеких підходах до фронту. Це дуже важливо.
Другий важливий чинник – це постачання бронетехніки. Здебільшого воно вже відбулося, залишилися окремі одиниці. Третя складова – боєприпаси обсягом близько мільйона штук. Європа довго тягла з вирішенням цього питання, хоч ми отримуємо боєприпаси і від інших країн. Зрештою, кілька днів тому було ухвалено позитивне рішення. Коли ми говоримо про проведення активних бойових дій та наступальну операцію, важливо, щоб запаси боєприпасів поповнювалися системно.
Хоча якщо говорити загалом, то "срібна куля" – це сукупність новітнього озброєння, техніки, високоточних боєприпасів та дуже ефективних дій підготовлених системно Збройних сил України, дуже нестандартних та багатопланових.
– Упродовж тривалого часу союзники України не могли дійти чіткого розуміння того, що таке перемога нашої країни у війні з Росією. І ось, нарешті, у Конгресі США представили проєкт резолюції під назвою "Перемога України", в якій йдеться про необхідність повернення кордонів України станом на 1991 рік та про відповідальність путінського режиму. На вашу думку, наскільки це важливо для України?
– Я вважаю, що це просто формалізація позиції США, оскільки подібну позицію, але ширшу щодо перемоги висловив і президент США Джо Байден, і держсекретар Ентоні Блінкен, і керівництво Пентагону. Це їхня офіційна позиція – комплекс дій, пов'язаних не лише з відновленням територіальної цілісності України, графіком виведення окупаційних військ, а й з проведенням багатьох інших заходів, зокрема, репарацій. У чомусь цей пакет співзвучний із нашим планом миру, який озвучив президент Зеленський.
Я вважаю, що це ще один позитивний крок – політичний, дипломатичний щодо підтримки позиції України та її мирного плану. Це сигнал не лише всім союзникам нашої країни, а й іншим, зокрема, Китаю та Індії, що такий формат має бути прийнятий.
Ця модель працює на рівні ООН, а Україна – член ООН, визнана в межах своїх кордонів, включно з великим Договором із Росією, в якому також визнаються кордони України.
Вважаю, що мають бути рішучіші посилки щодо мирного плану, передусім від адміністрації США, від Байдена. Цей план не тільки має бути проголосований та отримати підтримку на Генасамблеї ООН, але й затверджений як практична програма дій на базі ООН та стати обов'язковим для виконання всіма країнами-членами ООН, які підтримали цю резолюцію. А це 142 країни.
– Чи відбудуться за такими політичними кроками нові кроки з надання військової допомоги нашій країні, зокрема, чи дадуть винищувачі F-16?
– Я думаю, що це загальний сигнал, тому що низка демократів та республіканців уже давно порушують питання перед адміністрацією про постачання в Україну F-16. Ухвалення цієї резолюції стане знаком базової позиції Конгресу, яка дасть змогу реалізувати й певні механізми відновлення суверенітету нашої країни.
А механізми передбачають ефективну підтримку України у військовому форматі, надання високоточного озброєння та, звісно, винищувачів. Але реальні програми з постачання F-16 – це другий етап, який зараз активно лобіюється нашою дипломатією та військовими. Дуже добрий знак, що переговори щодо F-16 розпочали Нідерланди спільно з Британією та США.
Це певний конкретний крок. Фактично відпрацьовується механізм постачання F-16. Необхідна формальна згода США, але бачимо, що поступово все сходиться.
– Останнє питання щодо ситуації на сході нашої країни, зокрема в Бахмуті. В Інституті вивчення війни побачили ознаки того, що українська армія провела успішні обмежені контратаки поблизу Бахмута. З іншого боку, господар "Вагнера" Пригожин заявив про те, що нібито його ПВК залишає цю гарячу точку. Чи справді ворог може залишити спроби взяти Бахмут, щоб зосередитись на протидії ЗСУ по всій лінії фронту?
– Нині, звісно, ніхто не залишить Бахмут, бо для Путіна це момент істини. Пєсков заявив про те, що окупанти мають намір захопити цей населений пункт і надалі проводити свою "спеціальну військову операцію". Тому і Пригожин зі своєю ПВК "Вагнер" не наважиться вийти звідти, і йому про це чітко сказали. Крім того, свої п'ять копійок вставив і Кадиров, який менторським тоном заявив, що "ми проконтролюємо старшого брата".
Але і сама модель забезпечення оборони не дозволяє їм робити це, тому що вони входять до системи дій збройних сил РФ, за ними закріплено ділянку. Хоч би якими були втрати, хто б не відходив, Бахмут є пріоритетним для Путіна. "Вагнерівці" зможуть вийти з Бахмута лише у разі нових форматів командування, можливо, ротації. Але зараз такого не проглядається.
Ще один момент: там зазнають поразки окремі підрозділи, які вже неодноразово піддавалися нашим атакам, відступали і навіть були частково знищені. Це свідчить про те, що українська армія має певні успіхи у контратаках. Це демонструє ефективність ЗСУ та підриває позиції "вагнерівців".
Єдиний правдивий факт, про який сказав Пригожин, – це те, що оголюються фланги. Це означає, що по "вагнерівцях" можна завдавати ефективніших ударів з флангів, які і так зазнають величезних втрат.
Тому, думаю, що ми й надалі ефективно оборонятимемо цей напрямок, знищуватимемо і "вагнерівців", і більш підготовлені збройні угруповання Росії. А в перспективі – це напрямок контрнаступу або стримування та відволікання ворога, щоб ми розпочали потужнішу наступальну операцію вже за іншими стратегічними напрямками та ділянками.