Генерал Романенко: холостого пострілу не має бути. Змін на фронті можна чекати найближчими днями. Інтерв'ю

Нині українська армія вирішує перше з двох завдань – оборонне. Необхідно повністю зупинити наступ російської окупаційної армії, який, хоч і повільно, проте триває. Далі, після ретельної підготовки, розпочнеться другий етап – контрнаступ, звільнення окупованих територій. При цьому українські захисники не можуть дозволити собі "холостого пострілу".

На сьогодні ЗСУ ще не мають необхідних для цієї операції сил та засобів, але вони методично накопичуються. Вже наприкінці поточного тижня, до 9 квітня, очікуються великі зміни на фронті. Україна отримала потужну підтримку союзників у вигляді винищувальної авіації якраз напередодні контрнаступу, що готується, і це не збіг обставин. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив ексзаступник начальника Генерального штабу Збройних сил України, генерал-лейтенант Ігор Романенко.

– У зверненні 2 квітня президент Зеленський заявив про те, що поточний тиждень буде дуже вагомим для майбутнього нашої країни. За вашими оцінками, чи можна очікувати серйозних подій на фронті? Яким є ваш прогноз?

– Я вважаю, що може вирішитись питання із закінченням нашої стратегічної оборонної операції на сході нашої країни. У чому її завдання? Зупинити просування противника. Можна по-різному до цього ставитися, проте так-сяк, на тактичному рівні, але з кінця січня противник просувається.

Ще одне завдання – знищити якнайбільше живої сили та техніки противника. Це завдання здійснюється повною мірою на всіх наших напрямках на сході – Куп'янському, Бахмутському, Авдіївському, Мар'їнському та Вугледарському. Зважаючи на те, що сили противника вичерпаються, він буде змушений перейти до оборони.

Це дуже важливо з погляду військової професійної оцінки ситуації, тому що доцільно та найбільш раціонально проводити масштабні контрнаступальні дії саме в цей момент – коли наступальні сили противника вичерпалися, і він починає переходити до оборони, але ще не встиг створити сильну оборону, як він це зробив на Запорізькому напрямку, навколо Мелітополя, у Криму, Луганську та Донецьку тощо.

Якщо у нас накопичилися сили для стратегічного резерву – а як кажуть західні експерти, це має бути до трьох загальновійськових корпусів по 20 тис. із технікою та навченими на цій техніці екіпажами та з відповідною кількістю снарядів для забезпечення контрнаступу – тож якщо до кінця поточного тижня (до 9 квітня. – Ред.) ми отримаємо у сукупності все те, про що я сказав, безумовно, прогноз Верховного головнокомандувача виправдається.

Умови, про які я сказав, можна розглядати частинами. Виконання завдань оборонної стратегічної операції на сході. Перший етап цієї операції ми виконали на півночі нашої країни, а другий етап виконуємо зараз. У ході операції на сході ми вже провели дві ефективні контрнаступальні операції – на Харківському та Херсонському напрямках.

Тут можуть бути варіанти залежно від наявності засобів. Але хочу звернути увагу на зниження активності ворога. Раніше вони здійснювали близько 150 атак на добу, зараз – близько 50. Звичайно ж, на окремих ділянках ця цифра може дещо відрізнятися, наприклад, на Куп'янському чи Авдіївському та Бахмутському напрямках. Але я говорю про загальну оцінку по всьому фронту.

– Я правильно вас зрозуміла – за дотримання всіх умов, про які ви сказали, до кінця цього тижня ситуація на фронті може змінитися, і цей етап війни можна буде назвати тим самим контрнаступом, який давно прогнозують?

– Якщо ми зупинимо просування противника по всьому фронту, то це можна оцінювати як виконання завдань нашої оборонної стратегічної операції. А потім має розпочатися другий етап – контрнаступальна оборонна операція. Тут все залежить від того, наскільки у нас будуть сформовані сили та засоби.

Ми бачимо у відкритих джерелах, що багато вже є. Зокрема, були прогнози глави Пентагону Остіна про те, що за 2-3 тижні очікується наступальна операція. У той же час генерал Міллі заявив, що, хоч би як ефективно ми не наступали, цього року ми навряд чи отримаємо принципову перемогу.

А втім, тиждень тому наш президент сказав японському ЗМІ про те, що поки що до контрнаступальних дій ми не готові. Не стільки через погодні умови, які нам теж потрібні в наступі, скільки через те, що необхідно накопичити засоби на рівні стратегічних резервів.

У цьому я погоджуюсь з оцінками закордонних експертів – щоб бути переконливими та ефективними у контрнаступі, необхідно до трьох корпусів. Я сумніваюся, що вже вдалося все це підготувати та зібрати. Причому це ж не просто озброєння і люди. Необхідно також підготувати логістику, паливно-мастильні матеріали та головне – боєприпаси.

Ми пам'ятаємо, як свого часу через брак паливно-мастильних матеріалів противник на півночі був змушений відступати. Рухатися вони вже не могли, вони розбігалися, ми їх добивали і таке інше. Ми в такій ситуації опинитися не хочемо. Ми маємо добре готуватися. Холостого пострілу в нас бути не повинно.

– Пригожин заявив, що нібито Бахмут "юридично" взятий. Чи можна довіряти словам окупанта?

– Якби у війні використовували юридичні категорії, була б зовсім інша ситуація. Навіть якщо було захоплено якусь адміністративну будівлю, це не говорить про те, що загалом зайнятий об'єкт за площею, яким є місто Бахмут.

Зрозуміло, що Пригожину попри все необхідно продемонструвати результат, окрім Соледара. Він намагався порівнювати Соледар із Сталінградом, щоб показати себе героями. Але, на мій погляд, це далеко не результат.

Українська армія продовжує виконувати в Бахмуті дуже важливе завдання стратегічної оборонної операції, а саме – знищення живої сили та техніки противника та зупинення його просування вперед. Можливо, вже найближчим часом і переведення його до оборонних дій.

– Україна отримала з Польщі винищувачі МІГ-29. Про кількість не повідомляється.

– Чому навіть у відкритих джерелах є деякі оцінки – це не менше двох ескадрилій. В ескадрильї 12 літаків, тобто не менше 24. За іншими оцінками, це авіаційний полк, тобто три ескадрильї, 36 літаків. Зрозуміло, не все потрібно анонсувати, у нас триває гібридна війна.

Є ще й словацька ескадрилья. Ті самі хорвати нам допомагали. Хтось дає гелікоптери, хтось літаки.

– Чи можуть ці винищувачі суттєво допомогти українській армії?

– Як мінімум такі постачання дозволяють нам відновити сили за окремими напрямками, які були втрачені внаслідок бойових дій. Ми воювали цілий рік і зазнали певних втрат у озброєнні, техніці, зокрема й у літаках.

Це важливо ще й з погляду того, що для застосування такої авіації наших льотчиків не треба довго готувати. Це не F-16, підготовка на якому навіть у найшвидшому варіанті складає кілька місяців залежно від ступеня професіоналізму нашого льотчика.

– Ви не вважаєте, що ці літаки могли прибути до України саме напередодні контрнаступу? Чи ці речі не пов'язані?

– Я гадаю, що пов'язані. Тому що для проведення контрнаступних операцій дуже важливим є застосування авіації. Необхідно багато безпілотної авіації – різних типів та можливостей, а також пілотованої. Тому що дії на степових теренах півдня нашої країни обов'язково вимагають прикриття з неба авіацією.

Крім того, необхідно як мінімум зрівняти потенціали. На жаль, у Росії більше літаків. Вони мають кращі можливості авіаційної зброї. Нам потрібні універсальні літаки, які можна було б використовувати для завдавання ударів по наземних цілях, оскільки противник укріплений.

Тут питання: або ми завдаємо поразки цим укріпленням артилерією та ракетними комплексами, або авіацією, хоч і ворог використовуватиме свої засоби ППО, винищувачі, штурмовики, бомбардувальники.

Літаки треба одержати, підготувати, розмістити – навіть авіацію радянського зразка. Що вже казати про натовську авіацію покоління 4+, яка дає можливість застосування авіаційної зброї НАТО. Це підвищення нашого авіаційного потенціалу порівняно з російським.