Генерал Романенко: як назавжди захистити Україну від Росії? Є два варіанти. Інтерв'ю

Президент України Володимир Зеленський назвав основні умови для забезпечення безпеки українців. Це потужний щит із неба, включно з ефективними системами ППО та винищувачами, а також протидія виробленню нових ракет країною-окупантом Росією. Але цього не достатньо. Щоб наша країна могла почуватися по-справжньому впевнено, маючи такого небезпечного сусіда, як Росія, наші союзники мають зробити важливий вибір.

На сьогодні є два варіанти забезпечення гарантій безпеки України. Перший – прийняття нашої країни до НАТО чи укладання союзу з низкою країн за умов участі союзницьких армій у можливих військових конфліктах. Другий варіант – розставити всі крапки над "i" у питанні Будапештського меморандуму та відновити ядерний статус України. Про це в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL розповів ексзаступник начальника Генерального штабу Збройних сил України генерал-лейтенант Ігор Романенко.

– Путін зустрівся з так званими військкорами Росії і зробив низку божевільних заяв. Зокрема, щодо "санітарної зони", яка має бути створена на території України. Чи можете ви припустити, що саме диктатор мав на увазі? Які можливості він має?

– У зв'язку з тим, що останнім часом вони почали отримувати "відповіді" – українське "бавовнятко" працює, завдаються удари і по об'єктах у прикордонних районах, і по об'єктах у глибині Росії, – Путін, заїкаючись, нічого іншого не міг вигадати, окрім як обіцяти якісь заходи та "санітарну зону". Що він міг мати на увазі? Наприклад, зробити так, щоб на відстані до ста кілометрів від нашого кордону не було жодних засобів, які могли б їх діставати – насамперед артилерії та систем залпового вогню.

Але ж ми розуміємо, що Росії дуже важко реалізувати цей план. Передусім вони самі почали це. Окупант думав, "що дозволено Юпітеру, не дозволено бику", але є об'єктивні закони війни. Тут спрацьовує закон бумеранга, Росія отримує те, що заслужила.

Фактично гібридний підхід до війни, розроблений Путіним та Герасимовим, сьогодні працює проти них. І що далі, то більше. Ми залишаємо за собою це право. Ситуація для них лише погіршуватиметься і розростатиметься.

Для того, щоб збудувати ці зони, необхідно потужно зміцнитися, необхідно мати резерви, але їм зараз не до цього. Росія перекидає звідки тільки можна сили на Запорізький, Бахмутський напрямок і в район Мар'їнки, де своїми "тіктоками" намагається "допомагати" Кадиров.

Тому ця заява Путіна здебільшого є пропагандистсько-теоретичною.

Але заяви про переговори з Росією, що звучать від низки наших союзників, звичайно, надихають Путіна. Я маю на увазі і висловлювання Блінкена, і Макрона та інших.

З одного боку, наші Сили оборони – наші наступальні дії, там є певні перспективи, успіхи тактичного рівня, які можуть дати можливість розпочати переговори на умовах України. З іншого боку, звучать заклики розпочинати їх просто зараз. У принципі ми не проти переговорів, але починатися вони повинні тільки після звільнення всіх окупованих територій. Нині передчасно говорити про це.

На жаль, наші союзники поводяться подібним чином – формально на крок уперед підтримуючи наші дії, розуміючи їхню перспективу, а на два кроки – просуваючи питання, пов'язані з переговорами, щоб надати Путіну паузу, внаслідок якої він міг би зміцнитися, відновитися та створити всі умови для "санітарних" переговорів.

– Представник Офісу президента Михайло Подоляк припустив, що заява кремлівського диктатора про "санітарну зону" в Україні може свідчити про його намір фактично знищити окуповані території. Ми бачили, що Путін робить такі теракти, як підрив Каховської ГЕС. На вашу думку, чи справді агресор може ставити перед собою таке завдання, наприклад шляхом застосування ядерної зброї?

– Знищити всі окуповані території – навряд, вони на це не мають ні часу, ні можливостей. У противника зараз горить і в Запоріжжі, і в Бахмуті. Але те, що Путін може піти на окремі дії, ми бачимо за підривом греблі Каховської ГЕС. Після цього ворог почав підривати дрібні греблі на річках, щоб зупиняти наше просування.

Наступний крок у ядерному шантажі насамперед пов'язаний зі виставою, яку Путін розігрує з Білоруссю (Путін анонсував розміщення на території цієї країни тактичної ядерної зброї. – Ред.). Поки що він наголошує на ядерному тиску на Білорусь. Путін ще не переконався в тому, що Росія програє, і значно програє. Коли це станеться, можливо, до цього треба буде повертатись.

– На тій самій зустрічі Путін заявив, що цілі його "спецоперації" в Україні залишились незмінними. Зокрема, говорячи про "демілітаризацію" нашої держави, він заявив, що має намір методично йти до цього. Водночас президент України Володимир Зеленський наголосив, що для того, щоб убезпечити нашу країну, необхідний насамперед потужний повітряний щит – досить потужні засоби ППО плюс сучасні винищувачі. Чи вважаєте ви, що, якщо Україна матиме у своєму розпорядженні все це, у Путіна більше не буде жодної можливості завдавати шкоди нашій країні?

– Що таке "демілітаризація" у розумінні Путіна? Це знищення наших Збройних сил. Але він від цього дуже далекий. Сьогодні він не може забезпечити навіть безпеку прикордонних регіонів Росії. Тож розмови про "демілітаризацію" – це переважно пропагандистська історія.

Жодне з поставлених завдань Путіна під час його "спецоперації" не було вирішено. НАТО не відсунулося від кордонів Росії, а навпаки, лише наблизилося. До Альянсу увійшла нова країна – Фінляндія, на черзі Швеція. Є певні перспективи членства і України.

Про "денацифікацію" України не йдеться. Путін ставив перед собою завдання "нацифікації", тобто знищення української нації та держави. Росія бореться з нами три сотні років, але Україна й досі існує. Ми бачимо, що і Путін не має сил, щоб знищити такий народ і таку державу.

Щодо умов захисту України, про які сказав президент Зеленський, то тут все не так однозначно і так швидко. Створення повітряного щита – завдання наших найближчих стратегічних перспектив. Причому йдеться не лише про протиповітряну, а й про протиракетну оборону – це різні речі. Необхідно мати можливість знищувати балістичні ракети, мати зенітні ракетні комплекси по всій країні, щоб прикривати ці об'єкти та наші війська. Цього поки що немає. Сучасної авіації у нас теж наразі немає, це питання ще потрібно вирішити.

Але навіть тоді, коли ми звільнимо всі захоплені землі, питання про те, що сказав Зеленський, – це не вирішення питання війни та миру. Доти, доки в сусідній державі буде путінський чи подібний режим, вона становитиме для нас небезпеку. Адже навіть якщо приберуть Путіна, залишаться російські збройні сили, залишиться ФСБ, російський військово-промисловий комплекс. Залишиться і електорат, який на 80% підтримує Путіна та вважає, що ця війна правильна.

Тому нам, по-перше, необхідно домогтися поразки армії Росії щонайменше цього угруповання на нашій території. По-друге, створити умови безпеки.

Ми маємо бути в союзі, який у разі нападу на нашу країну разом із нами воюватиме. Причому до складу цього союзу повинні входити ядерні держави.

Оскільки західні країни вже раз обдурили нас із Будапештським меморандумом, ми відмовилися від ядерного статусу. Тому для нас перспектива на найближчий час з погляду забезпечення безпеки – це союз передусім з американцями на кшталт того, що вони уклали з Фінляндією та Швецією, доки ці країни не входили до складу НАТО.

Ізраїльський варіант нам не підходить. Це постачання озброєнь, технологій та всього іншого, але при цьому Ізраїль до жодного союзу не входить. Але всі, хто розмовляє на цю тему, чомусь забувають про те, що по суті США допомогли Ізраїлю створити свою ядерну зброю.

Тому якщо Україна не вступає в союз, наприклад, з тими ж американцями на умовах прикриття, зокрема, ядерною зброєю, залишається один варіант – відновлення ядерного статусу України. Для початку можна організувати консультації щодо Будапештського меморандуму. Ми не вступатимемо до НАТО чи іншого військового союзу, битимемося до останнього, але у нас має бути ядерна зброя.

Ми цього не хочемо, але безпека потребує такого підходу. На той час, коли ми закінчимо бойові дії, має бути укладений союз із США та іншими союзниками, де будуть гарантії, що нас захищатимуть аж до застосування ядерної зброї.

До речі, з усіх армій світу, що воюють сьогодні, українська армія – найсильніша. З військового погляду ми вже давно довели, що гідні бути в НАТО. Коли увійдемо до Альянсу, на якийсь час ми закриємо це питання.