Блог | Хто платитиме Україні репарації, коли Росія розпадеться?

ЯК МИ БУДЕМО СПЛАЧУВАТИ РЕПАРАЦІЇ? 

Як ви розумієте, це питання аж ніяк не риторичне. А цілком практичне.

Так, кровопролитні бої все ще тривають. Так, рашистська армія, залишаючи під кожним кущем щонайменше десяток-другий трупів, досі захоплює Костянтинівку. Так, Дружківку та Слов’янськ артилерія стирає з лиця землі. Так…

Але всім уже видно (не всім?) – кінець близький. Вона розвалиться, путінська армія, армія ґвалтівників і головорізів. Причому, чим далі, тим більше вони будуть "зрізати голови" (і в переносному сенсі, "обнуляючи", і реально) саме своїм. За непокору. Але більше – через гроші. Та й український прапор над Севастополем – це вже далеко не гіпербола (для нас у "партії перемоги України" це й ніколи не було гіперболою), це реальність, реальність, якій судилося незабаром збутися.

Федеральна влада похитнеться й неодмінно впаде. Як швидко після поразки у цій війні? Не знаю. Швидше швидко, ніж повільно. Усі імперії руйнуються. Настала черга й Росії.

Країна, де всі регіони, у кращому разі, плюють один на одного, а то й відверто ненавидять один одного, приречена. Пам’ятаю, розмовляв із дуже непоганим стоматологом із Москви. Це жінка, головний лікар невеликої клініки. Розмовляв я якраз у той час, коли в Курській області точилися бої. І на запитання, як ви там почуваєтеся, у Москві, відповідь була швидкою й дуже щирою: а що, ця метушня з Україною ще не скінчилася? Я, каже, якщо чесно, не особливо стежу. Мені здавалося, що все вже скінчилося. Дуже втомлююся на роботі…

А зараз, у зв’язку з цими "тривалими" ударами України, мало хто, тим більше, висловлює співчуття не те що сусіднім регіонам, а й просто сусідам. До речі, як там із підтримкою Криму? Всенародна, мабуть? Волонтери збирають мільярди, мешканці Краснодара прямо каністрами везуть паливо, а вантажівками – генератори до Криму? Сотні тисяч російських добровольців, яких додалося за останній тиждень, відганяють Україну на безпечну відстань від "сухопутного коридору"? Ні? Навпаки, кримчанам навіть заправитися на Кубані не дають? Не може бути! А що сталося? Чи Крим уже наш?

Федеральний центр занепаде. І хто буде при владі? Регіональні еліти, звісно. Ні, десь постріляють, повоюють, але до влади прийдуть саме вони.

Отож питання – а після всього цього Росія залишиться у своїх сьогоднішніх кордонах? І як саме це позначиться на неминучих ВИПЛАТАХ РЕПАРАЦІЙ Україні?

Хтось може сказати – збереження Росії в її нинішніх кордонах – це добре для України. Буде один єдиний центр, куди можна пред’являти всі рахунки. Добре-то добре, ось тільки це нереально. Бо якщо Росія збережеться в сьогоднішньому вигляді – війна не закінчиться. Можливо, буде перепочинок. А може, й такого не буде. Суть цієї імперії, суть цього сьогоднішнього державного життя – це війна.

Гаразд, переконали. Відразу, можливо, й не розвалиться. Але як довго доведеться сплачувати репарації? Дуже, дуже, дуже довго. Чи не почне імперія розвалюватися в ході цього процесу? Цілком можливо.

І виникне така ситуація, наприклад: "Ми, Уральська республіка, платити не будемо; ми були проти війни, це нас Московія окупувала; нехай вони й платять". Або "Ми, вільна Кубань, платити не будемо; ми були проти війни, ми взагалі з українцями однієї крові, це нас Московія окупувала, нехай Московія й платить". А Московія скаже: "Ми, вільна Московія, перейнявши традиції Великого Новгорода, демократично й на вічі вирішили – платити не будемо, нас тоді окупували путінська бюрократія й олігархат, а ми, москвичі, всі були проти війни; тож ловіть тепер тих олігархів по всьому світу, нехай вони й платять!". І Вільна Удмуртія, і незалежна Бурятія, і, і… Я перебільшую, звичайно. Але не на 100%.

Так про що ж я.

ПРО ВЕЛИКУ ЕКОНОМІЧНУ ТЕОРЕТИЧНУ РОБОТУ. Ні, я розумію, що прославленим ліберальним економістам набагато приємніше по YouTube-каналах походити й прогнози давати. Причому крайні точки зору однаково добре "продаються" аудиторії. Тому й прогнози діаметрально протилежні. Ось-ось розвалиться економіка – і слухати це приємно. Ніколи не розвалиться – у цьому є якась мазохістська радість. І так само завзято ті самі люди слухають.

Скільки доведеться платити? Не знаю точно. Знаю лише, що дуже багато. Як довго доведеться платити? Не знаю точно. Знаю лише, що дуже довго. Хто і скільки платитиме, якщо Росії в її нинішніх кордонах не буде? ОСЬ ПРО ЦЕ І ЙДЕ МОВА.

Мені здається дуже важливим саме сьогодні почати підраховувати відсоток внеску кожного регіону сучасної Росії у цю війну. Це дуже складно. Але це потрібно. Повинна бути (можливо, не стверджую, це питання вже саме до економістів) виведена якась формула, що враховує внесок кожного регіону сучасної Росії у руйнування та страждання України й українців. Тобто вся Росія – це 100 %. І ці 100 % мають складатися з "внеску" кожного регіону. З урахуванням фінансових внесків до загального бюджету, "внесків" живою (а потім уже мертвою або покаліченою) силою, інтелектуального внеску, наявності військових об’єктів, командних пунктів, військових заводів і фабрик, пов’язаних із виробництвом військової продукції, тощо.

Складно? Мені здається, що дуже. Потрібно? Мені здається, що так. Потім цю "процентну частку" потрібно буде узгодити з представниками у вигнанні можливих самостійних регіонів нинішньої Росії. І затвердити на міжнародному (скоріше на європейському) рівні.

Кому це потрібно:

1. Україні. Щоб отримати репарації в повному обсязі у разі дезінтеграції Росії (а це, повторюся, більш ніж імовірно);

2. Сучасним російським регіонам. Як тим, що здобувають незалежність у статусі самостійних держав (щоб зрозуміти, скільки це коштуватиме у вигляді самостійної сплати репараційних рахунків), так і тим, що формують між собою певні нові державні конфігурації (від конфедерацій до федеративних або унітарних держав); до речі, таке розуміння знижує й ризики громадянських воєн між суб’єктами;

3. Європі (навіть ширшій, ніж ЄС). Європі, яка захоче бачити у своєму складі відновлену й процвітаючу Україну. І відновлену, що важливо, – здебільшого за рахунок агресора;

Мені здається, що Форум вільної Росії міг би зайнятися саме цим нагальним питанням. Добре говорити – ми передбачили прапор України в Севастополі. І це класно. Але треба робити й наступний крок. З відповіддю на питання: ЩО ДАЛІ? На це питання не дають відповіді представники російської політичної еміграції. А Форум повинен спробувати, мені здається.