Інколи одна секунда може врятувати чиєсь життя: медикиня Нацгвардії розповіла про службу на лінії фронту. Фото

Медикиня Національної гвардії України, молодший сержант Яна Ярмак розповіла про службу на лінії фронту. Дівчина обіймає посаду санітарного інструктора в оперативній бригаді.

Як розповіли OBOZREVATEL у пресслужбі Нацгвардії, першого "трьохсотого" Яна врятувала 26 лютого і потім надавала постійну домедичну допомогу пораненим у військовому містечку й госпіталізувала важкопоранених. 22 липня указом президента її було відзначено державною нагородою – медаллю "За врятоване життя" (щоб подивитися всі фото, доскрольте новину до кінця).

"24 лютого я збиралася на службу, живу я в Чугуєві, тож прийшла на автостанцію, чекала на автобус. Близько п’ятої ранку вже було чутно вибухи, зателефонувала татові, сказала, що почалася війна, мені необхідно швидко дістатися до військової частини, зателефонувала командиру роти, щоб дочекалися. Тато мене повіз, але ми поїхали не через місто, а по окружній дорозі, коли проїжджали Старий Салтів, уже побачили "Гради", зі швидкістю 140 км їхали до самої частини", – згадує Яна.

Із 26 лютого за розпорядженням командира Яна разом із начмедом батальйону вже працювала в групі медичного забезпечення. Бойове хрещення в дівчини було вже в перші дні війни. Коли по рації передали, що за контрольно-пропускним пунктом "трьохсотий", вона не розгубилася – взяла турнікети, медичний рюкзак з усім необхідним і вирушила надавати допомогу.

"28 лютого був сильний артобстріл, ми вивезли дуже багато поранених з осколковими ушкодженнями та переломами з військового містечка. На П'ятихатках тоді стояв наш блокпост, там був мінометний обстріл, і ввечері цього ж дня ми вивозили пораненого військовослужбовця, його вдалося врятувати, проте там були два 200-ті – й через сильний артобстріл забрати їх вдалося лише вранці", – згадала дівчина.

Вона додала, що на початку березня мінометним обстрілом поранило близько п’яти осіб:

"Я оглянула першого – в нього два сліпих, одне наскрізне поранення – наклала турнікети, забинтувала. Роблю ретельний огляд другого, а під ним на рівні стегна – калюжа крові, поранення глибиною в два пальці, затампонувала рану, завантажили поранених, вивозили їх двома "швидкими". Сьогодні з хлопцями вже все гаразд, зараз вони в строю, але так буває не завжди. З неприємного для медика – це коли виносиш "двохсотими" своїх хлопців, деяких ми забирали з військового містечка вже загиблими".

Крім того, в березні в районі П'ятихаток російські артилеристи обстріляли чергу за гуманітарною допомогою. Було поранено 15 місцевих жителів і 4 убито.

До приїзду автомобілів швидкої допомоги нацгвардійці надавали домедичну допомогу пораненим. Серед військовослужбовців було два "трьохсотих" – в обох переломи кінцівок.

"Поки ми проводили евакуацію, почався повторний мінометний обстріл, машину швидкої допомоги кидало з боку в бік – це був звичайний Ford Transit, і я відчувала, як його трясе. У заднє ліве колесо нам поцілив уламок, але з урахуванням того, що в нас були поранені, ми їхали, не зупиняючись. Спочатку ми возили поранених у Міську клінічну лікарню швидкої та невідкладної медичної допомоги, потім уже почали возити до госпіталю Збройних сил. Того дня в нас у всієї команди був другий день народження", – пригадала нацгвардійка.

Друге бойове хрещення в Яни було 21 квітня, коли їй зателефонували і повідомили про поранення в офіцера. Дівчина оперативно зібралася, взяла ноші, рукавички, рюкзак, на адреналіні сама перевернула пораненого і поклала на ноші.

"Це був артилерійський обстріл, поранення були дуже серйозні, несумісні з життям, але він був ще свідомий, ми його завантажили в машину, він намагався говорити, але вимова була нерозбірлива. Для мене це була найшвидша евакуація, з моменту, коли його поранило і до моменту, коли ми заїхали в госпіталь, пройшло 17 хвилин, він прожив ще годину…".

В один зі звільнених населених пунктів у складі евакуаційної бригади Яна виїхала на початку липня. Працювали там спільно з підрозділами територіальної оборони. Гвардійці отримали автомобіль, проте він був ще не замаскований, і його могли помітити БПЛА.

"У нас була точка евакуації куди нам привозили поранених, де ми надавали домедичну допомогу і евакуювали до лікарсько-сестринської бригади, яка стабілізувала поранених і вже відправляла в госпіталь. Проте ця точка евакуації вже була засвічена "пташками", машина помітного білого кольору, тож ми вирішили замаскувати її в посадці. Помітили місце, там стояв танк, тому що було видно сліди від гусениці, спішилися, пройшлися вперед до бліндажу, а там на дорозі якою ми їхали, – нерозірвана міна, нам просто пощастило", – розповіла Яна.

Нацгвардійка зізналася, що інколи їй буває страшно, але вона розуміє, що вона медик – і кожна секунда, яка є на рахунку, може врятувати чиєсь життя. Тож часу на роздуми не має, не дає собі права на помилку і завжди ставить у пріоритет чуже людське життя.

Яна Ярмак закінчила Харківській медичний коледж, має спеціальність "акушерка". Шість років працювала в Чугуївському пологовому відділенні дитячою медсестрою.

Її тато – військовий, тож дівчина вирішила спробувати й себе у військовій справі. Після отримання військового квитка 2018 року пройшла збори і прийняла присягу, отримала звання старшого солдата. Пізніше Чугуївський військкомат відправив дівчину в навчальний центр "Десна", де вона закінчила курси з тактичної медицини.

У жовтні 2020 року підписала контракт із Нацгвардією. Перша посада в бригаді – стрілець-санітар взводу. 2021 року виконувала завдання в ООС в населеному пункті Штормове Луганської області, яке нині перебуває під окупацією.

Як повідомляв OBOZREVATEL, боєць Нацгвардії "Запорізький месник" збив із ПЗРК "Ігла" ще один ворожий штурмовик Су-25. Це сьомий збитий літак окупантів на його рахунку.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі Obozrevatel та у Viber. Не ведіться на фейки!