Підрив Запорізької АЕС – щось із розряду фантастики і виглядає шизофренічно. Інтерв’ю із Жироховим

Ракетна атака на Львів країни-терориста Росії 6 червня відбулась із застосуванням ракет "Калібр" й мала на меті знищення об’єкта критичної інфраструктури. Проте в цьому теракті є низка особливостей. По-перше, ракети були запущені по іншій траєкторії, і це може свідчити про посилення протиповітряної оборони України. По-друге, ворог розвернув їх, коли ті майже долетіли до столиці, й перенаправив їх на Львів.

На жаль, у Росії налагоджено виробництво цього типу ракет, заводи країни-окупанта працюють цілодобово. Водночас кожен подібний удар спонукає союзників надавати Україні ще більше військової допомоги. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив військовий експерт Михайло Жирохов.

– Ви могли б прокоментувати останню ракетну атаку на Львів? Чому саме зараз? Чи не вбачаєте ви певного зв’язку із самітом НАТО, який відбудеться у Вільнюсі цього тижня? Чи може ворог у такий спосіб тиснути на Захід? І власне, щодо "Калібрів", якими було атаковано місто. Чи можна приблизно оцінити, яка кількість цих ракет зараз є в агресора?

– Почнемо з останнього запитання. Я не можу сказати, скільки саме "Калібрів", але питання в тому, що в Росії налагоджено більш-менш нормальне виробництво цих ракет. Заводи, які виготовляють "Калібри", працюють у три зміни.

Чому саме Львів? Абсолютно не зрозуміло. Є інформація про те, що ці ракети спочатку йшли на Київ, але потім їх розвернули й спрямували на Львів (деталі озвучив речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат. – Ред.). Так росіяни намагалися боротися з нашою ППО.

До цього удари по Львову завдавалися по траєкторії через Одеську область, через Придністров’я – саме тим маршрутом. Зараз вони ударили з центру. Це може свідчити про посилення нашої ППО. Але водночас ціллю був один з об’єктів у Львові. Кажуть, що це об’єкт критичної інфраструктури. Звісно, це не військовий об’єкт, це цивільна інфраструктура, яку ворог намагається уразити.

Щодо прив’язки до саміту НАТО, то я б не став робити такі висновки. Адже очевидно, що будь-які удари по цивільній інфраструктурі спричиняють зворотний ефект: західний виборець бачить на екранах телебачення страждання цивільних людей, тисне на власний уряд. Тому навіть уряди тих країн, які не надто підтримують Україну, вимушені робити кроки, тому що так працює західна демократія.

Отже, кожен такий удар призводить лише до того, що США, західні союзники України говорять про нову військову допомогу Україні.

Щодо ППО та інших сил та засобів, то вже сьогодні (6 червня. – Ред.) ми очікуємо, що США будуть говорити про надання нового пакету допомоги, в якому, зокрема, будуть і касетні артилерійські снаряди (США оголосили про новий пакет військової допомоги, куди увійшли і касетні снаряди. – Ред.).

– Якраз щодо військової допомоги. Тематичну заяву зробив президент Зеленський. Він зауважив, що свого часу союзники зволікали із постачанням військової допомоги, і цей час російські окупанти використали для створення багаторівневої оборони. Він заявив, що нашій армії потрібні винищувачі, а також додав: "Якщо ми почнемо пізніше, все піде повільніше". Чи вважаєте ви, що сьогодні є небезпека затягування війни і що причиною цього може бути саме повільне постачання Україні зброї?

– Мені дуже важко коментувати політичні заяви. Це робота політолога. З військового погляду західні союзники України діють цілком стандартно, цілком виправдано, тому що воює не зброя – воюють конкретні люди, воює інфраструктура. Це інша філософія війни.

Якщо радянська філософія війни – це практично одноразові солдати й одноразова техніка, тому вона дешева, а солдати набиралися призовом з 18 років, то для Заходу все зовсім інакше. Західна техніка призначена для того, щоб її обслуговували і воювали підготовлені люди. Контрактна система існувала на Заході останні 50 років. Тому зброя вимагає більшої підготовки. Західні військові спрямовані на те, щоб змінилася тактика ведення бою, тому що західне озброєння – про тактику.

І ще один нюанс. Західні союзники завжди діють за принципом: спочатку інфраструктура, тобто можливості, передусім для ремонту техніки, а потім вже надання самої техніки. Так само вони діють і з F-16. Літаки можуть дати хоч завтра. Але немає сенсу давати винищувачі Україні, якщо у нас немає аеродромного обладнання, немає аеродромної техніки. Вся аеродромна техніка, яка в нас є, заточена під радянські зразки. У нас немає навіть паливозаправника, щоб заправити F-16. І це величезна проблема.

Окрім того, потрібна підготовка не лише льотчиків, а ще й техніків, тих спеціалістів, які будуть обслуговувати літак та готувати його до вильоту. Звісно, льотчика можна підготувати за допомогою комп’ютерних засобів, тренажерів тощо. Але навчити техніка потрібно на реальному літаку. А це більш тривалий процес, ніж підготовка льотчиків.

Так само було і з танками. Допоки в нас не з’явилася інфраструктура, не було створено центрів для обслуговування цієї техніки, нам танки не давали.

Історія з літаками в рази довша, тому що винищувач – це високотехнологічна зброя, яку потрібно вміти використовувати і навчатися цьому точно не два місяці.

– Питання щодо ПВК "Вагнер". Після невдалого заколоту Пригожина ця структура не може існувати, вже зараз їх фактично прибрали з фронту. Що може прийти на заміну "Вагнеру"?

– Вони виконали свою функцію на фронті. Поки росіяни почали мобілізацію, поки вони навчали мобілізованих, їм потрібно було, щоб хтось затикав цей фронт, і такою затичкою був "Вагнер", якого із самого початку широкомасштабного вторгнення російські генерали не вважали серйозним гравцем на фронті. Вони вважали до останнього, що головна роль "Вагнера" – російська присутність у країнах третього світу – Сирія, Лівія, Мозамбік, Центральноафриканська Республіка. А в Україні повинна воювати кадрова армія.

Але восени 2022 року склалася ситуація, коли українці вибили кадрову російську армію – я маю на увазі перший етап, Чернігівська, Київська, Сумська області, Харківщина, Херсонщина, – і їм було потрібно свіже "м'ясо", свіжий особовий склад. І у вересні вони почали мобілізацію, але ці мобілізовані повинні були прийти на фронт лише навесні 2023 року. Із серпня 2022 року до травня 2023 року воював "Вагнер". Тепер він не потрібен. Там воюють мобілізовані. Може, гірше за "Вагнера", але вони є.

– Останнє запитання – щодо Запорізької АЕС. Є інформація від місцевих жителів, що в Енергодарі поменшало російських військових, але на самій станції ситуація не змінилася. У РФ похвалилися, що нібито місія МАГАТЕ не побачила ознак мінування АЕС, водночас відомо, що місію пустили не усюди. З погляду інтересів агресора, як ви вважаєте, як він може використовувати ЗАЕС у своїй грі?

– Ніяк не може. Зараз ця станція, окрім того, що є подразником для України, є також хабом для зберігання зброї. Очевидно, що Україна ніколи не завдаватиме ударів по Запорізькій АЕС, по Енергодару, місцевість навколо розміщена в зоні ураження українських засобів, тих самих Storm Shadow тощо.

Я вважав і вважаю, що підрив ЗАЕС – це щось із розряду фантастики, тому що, якщо підрив греблі Каховської ГЕС мав хоча б якусь військову доцільність, то тут це виглядає просто шизофренічно. І Путін розуміє, що це призведе до більших наслідків на міжнародній арені.

Тому що для Заходу після Хіросіми і Нагасакі, після "Фукусіми" це дуже потужний подразник. У цьому випадку може не спрацювати побоювання, що "Путін нападе". Захід буде вимушений включати інші механізми щодо нього.