Клімкін: грудень буде критичною точкою для Путіна, він став васалом Сі. Інтерв’ю

Саміт "Великої двадцятки" стане моментом істини в плані позиції Китаю щодо країни-терориста Росії. Наразі ця держава, що досі не артикулювала чіткої позиції щодо розв’язаної главою Кремля Володимиром Путіним війни в Україні, перебуває в стані узгодження позицій із Заходом та США. Передусім у питанні протидії застосування Путіним ядерної зброї.

Пекін може як долучитися до тиску на Росію, так і до тиску на Україну, щоб примусити Київ сісти за стіл переговорів із ворогом. Але вже зараз Росія, яка продає Китаю свою нафту із суттєвою знижкою, фактично перетворилася на його васала. Грудень стане критичною точкою для Путіна і, можливо, точкою неповернення для режиму в РФ. Глава Кремля вимушений відвідати саміт "Великої двадцятки", незважаючи на всі несприятливі фактори. Якщо Путіна не буде на G20, постане питання про перезавантаження влади в РФ. Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL висловив міністр закордонних справ України в 2014-2019 роках Павло Клімкін.

– Канцлер Німеччини Шольц провів зустріч із Сі Цзіньпіном. За підсумками він заявив, що обидва глави держав єдині в позиції, що ядерні погрози Росії є безвідповідальними та небезпечними. Водночас прем’єр Держради Китаю Лі Кецян дистанціювався від теми війни в Україні та наголосив, що настав час підштовхнути Київ та Москву до мирних переговорів. Як може вчинити Китай? Чи може він попередити використання Путіним ядерної зброї? Чи може він тиснути на Україну, щоб примусити до мирних переговорів із ворогом?

– І перше, і друге можливо, але на різний кшталт. Перше – ми знаємо, що і Шольц, і німецька делегація розмовляли з президентом Сі, і з китайцями про загрозу використання ядерної зброї. Ми знаємо, що китайці категорично проти цього, і це пов’язано з їхніми фундаментальними інтересами.

Якщо загроза використання ядерної зброї стане реальною, то всі країни навколо Китаю – Японія, Корея, Індонезія, можливо, В’єтнам і Тайвань, які мають інтелектуальні, технологічні і фінансові ресурси для того, щоб стати ядерними протягом декількох років, можуть фундаментально змінити безпекову ситуацію навколо Китаю. І китайцям це однозначно не потрібно.

Тому вони будуть говорити з російським режимом. Поки що це ескалація слів. Як ви знаєте, в Росії вже говорять, що війна з Україною почалася начебто через певні українські плани створити ядерну програму і ядерну зброю. Тобто вони шукають ще одну причину чи ще одну щілину для можливих подальших розмов. І це, звичайно, критично для Китаю. Оскільки, якщо почнеться розповсюдження ядерної зброї, відкриється ящик Пандори.

Чи готові китайці співпрацювати із Заходом в плані тиску на Росію або будуть говорити з нами про те, щоб ми почали розмовляти з Росією на якихось умовах – це буде дуже сильно залежати від зустрічей, які зараз відбуваються. Був Шольц, зараз Макрон, а потім будуть дуже інтенсивні зустрічі під час cаміту G20. Найімовірніше, там будуть зустрічі з Байденом. І це значною мірою визначить позицію Китаю.

Як ми бачимо, китайці спочатку хочуть погодити свою позицію з ключовими європейськими країнами, одночасно вони розмовляють з американцями. І потім будуть розмовляти з американцями на більш високому рівні.

Вони вважають, що це дуже вдалий момент, оскільки Сі щойно переобрався, отримав більш потужну позицію. Одночасно в Китаї вважають, що ті вибори, які відбудуться в США, створять новий баланс між демократами і республіканцями, і з Байденом у якомусь сенсі буде розмовляти простіше.

Тому "Велика двадцятка" стане кульмінацією і визначить китайську позицію – якоюсь мірою китайці будуть грати в спільну гру, а в якій із Заходом загалом і США зокрема, оскільки зараз видається, що китайці хочуть грати в окрему гру з європейцями і в окрему гру з американцями. Це частина їхньої стратегії.

– Ми бачимо, що Китай принаймні відкрито не надає військової допомоги Росії. Але він продовжує надавати країні-агресору економічну допомогу, купляючи російську нафту. Ми розуміємо, що режим Путіна залежить від грошових вливань. Доки вони є, він має можливість вести війну проти України. Чи може Китай зменшити цю економічну допомогу за певних умов?

– Але вже зараз китайці купляють російську нафту та газ за суттєвим дисконтом від світової ціни. По суті Росія їх спонсорує. Спочатку вона робила це як молодший партнер, а зараз фактично як васал. І я скажу, чому.

Грудень буде критичною точкою. Можливо, точкою неповернення для російського режиму. Якщо вдасться ефективно реалізувати схему обвалення ціни на російську нафту. Минулого тижня погодили схему не плаваючого, а жорсткого обмеження. Це дуже суттєвий натяк для російського режиму. Це означає, що надходжень від експорту до Китаю та Індії буде не вистачати для балансування російського бюджету.

Це означатиме, що наступний рік буде дуже непростим у фінансовому плані, оскільки російський бюджет класично від 28 до 40% залежить від ціни нафти і газу, від нафтових та газових надходжень. Це може призвести до фінансового розбалансування в Росії.

У точці неповернення тут перебуває і Путін. Якщо Китай домовиться із Заходом і США про хоча б часткову спільну стратегію, то це буде означати принципово іншу ситуацію для президента РФ. Тому я і думаю, що Путін, незважаючи на всі ризики, приниження і таке інше, найімовірніше, ухвалить рішення їхати на саміт "Великої двадцятки", щоб ці ризики для себе хоча б частково знизити.

Якщо він цього не зробить, то його ставки фундаментально знижуються. Це означає, що його фактично витискають і ізолюють не тільки в західному, але й взагалі у світі, зокрема й незахідному. І це буде дуже потужний сигнал і для російських еліт починати працювати над іншою реальністю. Оскільки це означатиме точку токсичності Путіна і всередині російських еліт.

Чи є він геополітичним гравцем, якщо не їде на cаміт G20? Найімовірніше, вже ні. Це означає подальше перезавантаження.

– Ви сказали, що Росія фактично опинилася у ролі васала Китаю. За таких умов уявімо собі, що Сі телефонує президенту РФ і каже: "Путін, тобі не можна застосовувати ядерну зброю". Чи матиме це відповідний результат?

– Це не буде мати стовідсоткового результату. Кілька днів тому один із дуже відомих китайських експертів, колишній офіцер китайської армії написав статтю для Financial Times, у якій він двічі повторив, що Китай не може повністю щось диктувати Москві.

Це дуже прозорий сигнал Заходу, що розмовляти можемо. Давайте, пропонуйте нам щось, і ми таки будемо говорити більш потужно.

Незважаючи на васальний статус, Сі не може наказати щось Путіну, але може поговорити з ним настільки серйозно, настійливо, що Путін візьме його аргументи до уваги. А взяти аргументи Сі до уваги означає почати враховувати їх у своїй політиці. Тобто впливати на політику Путіна Сі може.

Але коли буде впроваджено обмеження ціни на російську нафту Заходом, то це означає, що вже з наступного місяця Путін набуває вже не статусу молодшого партнера, а статусу васала.