Корчинський: росіяни мають зникнути як нація, інакше ми не виживемо… слід взяти своє

Дмитро Корчинський, відомий громадський діяч, драматург та лідер партії "Братство", розповів свою версію завершення цієї війни: в інтервʼю проєкту "Орестократія" Дмитро сказав, що нинішню Росію треба демонтувати, а також забрати як компенсацію її ресурси. Його план, до речі, не видається таким уже фантасмагоричним. Зрештою, оцініть самі.

– Чому світ так досі боїться Путіна, адже зрозуміло, що фюрер – голий? Для завершення війни сьогодні треба вирішити питання майбутнього Росії, що з нею буде після перемоги України, але світ зволікає. У вас є відповідь чому?

– Світ боїться Путіна не як військову силу, він боїться братися за вирішення цієї проблеми. Часто є речі у світі, які дуже важко "викинути". Всі розуміють, що Росію треба викинути кудись, але от куди, де це сміттєзвалище?

Насправді бояться проблеми. З цим щось доведеться робити, і чим далі, тим більше буде клопоту, це перше. По-друге, всі ті люди на заході вчилися в університетах, їм розповідали, що Достоєвський, Толстой – хороші письменники, на Бродвеї ідуть п’єси за Чеховим, існує сформований образ росіянина. Це такі собі паразити свідомості.

Захід думає, що якщо почекати, проблема сама розсмокчеться. Більшовицька Росія сприймалась як проблема, а потім виявилося, що її можна натравити на Німеччину і уже менша проблема, а потім післявоєнна Московія сприймалася як проблема зі своєї ядерною зброєю і зі своїми проникненням від Азії до Латинської Америки. Потім вона розвалилася і само собою вирішилася проблема. З цим ми весь час стикаємося.

– З цього погляду яким ви бачите розвиток подальших подій? Сьогодні в Україні війна, ми очікувано перемагаємо, а що далі?

– Далі все за тими, хто візьме на себе ініціативу.

По-перше, це екзистенційна війна для нас, виживемо або ми, або московити, тобто вдвох ми не виживемо. Якщо ми виживемо, то це означає, що вони мають зникнути як нація, як культура, як економіка, як географічна єдність. Вони мають просто зникнути, інакше зникнемо ми, ми не можемо собі дозволити далі існувати в цьому сусідстві… ніколи не могли дозволити, ми перебуваємо або в стані війни, або в стані рабства останні 500 років з тими "добрими людьми", для нас це необхідність.

По-друге, Україна суттєво зруйнована, зруйнована наша економіка, для стрибка нам необхідні ресурси. Захід нам серйозних ресурсів не дасть, і ті всі сподівання, що нас засиплють мільярдами, – не засиплють. Всі наші стратегічні ресурси перебувають у глибині РФ, і ми маємо взяти їх як компенсацію: нафту, газ, ліс, уран, все, що там є.

– Ви зараз влаштовуєте красиву провокацію і говорите про окупацію Московії збройними силами…

– Чому окупацію, ми маємо просто скористатися дезінтеграцією. Московія – це нестабільна єдність, у 20-му столітті Московія переживала щонайменше 5 дуже суттєвих криз, які ставили її на межу існування, просто цими кризами ніхто не скористався. 1905р., 1917-й, 1941-й, 1991-й, 1993-й і плюс ще менші якісь події, якими можна було скористатися неодноразово, просто ніхто не наважився. Зараз вона напередодні нової кризи, просто треба цією кризою скористатися. Нарешті треба взяти своє спільно з поневоленими народами, які там є, спільно з кавказцями, спільно з іншими, хто захоче поживитися. Треба справді займати активну позицію й не дозволити відновитися цьому монстру.

Вони збираються швидко, українці дуже раділи, коли впала імперія Романових, пройшло кілька років – і зʼявилися більшовики, які були гіршими, ніж Романови. Ми всі раділи, коли Єльцин спився остаточно, але потім прийшов Путін, гірший, ніж Єльцин. Тобто очікувати, що там може статися щось добре, не варто, не станеться. Якщо прийде якийсь умовний Навальний після Путіна, для нас це буде гірше, тому що кожний західного типу політик для нас більш страшний, ніж хан, дрімучий, волосатий. Петро І – прозахідна людина, із західними смаками розмовляв голландською мовою, вбив дуже багато українців, Катерина ІІ – німкеня за національністю, листувалася з Вольтером, знищила Гетьманщину, Запорізьку Січ, остаточно закріпачила наше населення, більшовики –– вихованці британської бібліотеки, носії новомодного на той час європейського вчення, взяли владу і вбили десятки мільйонів українців.

Ми точно знаємо, що Навальний вб’є більше українців, ніж може вбити Путін, і тому нам там не потрібно ні Путіна, ні Навального, там нікого не має бути.

– Як ви це бачите?

– Політична криза в РФ очевидно, що буде, відбуватиметься боротьба між різними силами, і ми маємо всім цим силам, які між собою воюватимуть, допомагати. От як це було в 93-у році: танки розстрілюють верховний совєт: якби тоді ми і чечени… просто ми всі були тупі, чесно кажучи, ми застрягли тоді в Абхазії, моя, скажімо, група… але якби ми тоді всі поїхали на Москву, то війна була б досі. Можна було б допомагати реакційним силам совєта, демократичному Єльцину, і війна йшла б у Москві по сьогоднішній день. Чечени теж протупили в той момент. Це повториться знову, вже незабаром, знову танки розстрілюватимуть державну думу, Пригожин воюватиме з Кадировим, будуть ще які-небудь пригоди. В цих пригодах потрібно їхати і брати найактивнішу участь і не давати закінчитися фестивалю.

– Як, на вашу думку ця "велика нація", яку постійно готували до так званої перемоги, готували до війни, як вона впорається з новим ментальним статусом лузера?

– Найбільше російська людина ненавидить ближнього свого. Вони будуть кусати одне одного і рвати. Тобто якщо всі народи створені як покарання один одному, то московити створені як покарання самим собі, вони себе найкраще карають. Вони будуть кидатися "ванька на ваньку", шукати зрадників, шукати тих, хто вдарив у спину, хто не дав перемогти, тих, хто відрізняється: там і православ'я московське, чеченці, татари, калмики, буддисти і т.д. Демографія швидко змінюються. Між іншим, в РФ років через 30 мусульман буде половина.

Всім тим тюрками і бурятам розповідати про слов’янське "єдінство" теж дедалі менш приваблива ідея. Євразійська ідея велика, але вона йде від тюркського чинника, євразійство – це значить, що в основі лежить тюркський пояс, це значить – всі ті, кого вони звикли зневажати і плювати. Ідеології будуть руйнуватися, але я думаю, що тут вже ми будемо на підході.

– Які тут часові межі?

– Достатньо швидко все буде відбуватися, якщо ми знову не проґавимо. Бо я от знову чую зараз страшні розмови в українському середовищі, що от нам би своє захистити, чужого не потрібно… це дурня. Чужого не візьмеш, то свого не буде.

– Коли проявляться наші "союзники" в Кремлі? Ви сьогодні згадували про войовничу дружбу Кадирова і Пригожина, а нещодавно два дрони якось так пафосно вибухнули над кремлем, що є проявом протистояння між кремлівськими кланами. Коли це протистояння вже набуде вибуховіших форм, як 93-го?

Я сподіваюсь, що достатньо швидко, але згадаймо, що передбачити волю Бога – неможливо. Ніхто не міг передбачити за пів року до розвалу Радянського Союзу, що він крякне так швидко. Будемо молитися, щоб це було якнайшвидше, а можливо, і не треба, щоб це було якнайшвидше, тому що ми от тільки зараз дозріваємо. З кожним днем ЗСУ сильніші, з кожним днем приходить якесь просвітлення, і те, що ми говорили півтора року тому, здавалося екстремізмом, фашизмом, нацизмом, неймовірними речами, а зараз дівчата-телеведучі все це несуть з екранів українських, для них це уже норма. Можливо, ми ще в недостатньо високому тонусі, тому Бог чекає.

Чому Україна не відкрила себе? Чому ми втратили цих понад 20 років, не досягнувши якоїсь ментальної єдності і не отримавши відповіді на важливі нам запитання?

Ви знаєте, були великі втрати у 20-му столітті. Мій знайомий історик каже, що аналізував українські праці з історії: видавалися в 1910-1920 роки, а на 30-му році все припиняється і далі 30 років жодної роботи… і далі все починається в 60-х роках, але починається з нуля. Шкіл нема, всі розстріляні, всі посаджені, всі ці видання десь у закритому доступі.

З масовою свідомістю працюють не історики, не ідеологи насправді, а митці, письменники, поети і так далі. У нас тільки людина навчилася писати – її розстріляли чи посадили, тільки він навчився знімати фільми – його заборонили, тобто майже все 20-те століття були великі втрати, відсутність спадковості – інтелектуальної і художньої. Нам у 91 році все довелося починати спочатку, в дуже несприятливих умовах, між іншим. Для того щоб щось сталося з суспільною свідомістю, треба, щоб були написані нові романи, зняті нові фільми. Для того щоб були написані нові романи і фільми, потрібно, щоб була якась історична популярна література, яка входить в обіг, нові імена, тобто історичні імена, ми ж забули все. Для того щоб була науково-популярна література, потрібно, щоб була серйозна наукова література, а вона тільки зараз з’являється потроху. У нас є величезна кількість речей, не введених навіть у науковий обіг, не те що у свідомість, треба з цим всім працювати. І неможливо зробити сказане за 30 років. Дасть Бог, щоб воно за наступні 50 якось було зроблено.