Блог | Корисні ідіоти, або Як брехня про Старобільськ працює проти України

Кейс Старобільська про те, що в інформаційній війні ми намагаємося грати проти росіян у шахи, а вони проти нас – в чапаєва. 

Вони тупо брешуть про розіп'ятих хлопчиків і що в Бучі українці вбивали себе самі, щоб звинуватити їх. А ми, замість того, щоб руйнувати їхні міфи, намагаємося не замастити своє біле пальто і робимо розслідування, яке підтверджує російську брехню про удари ЗСУ по цивільних.

Я розумію журналістів Реальної газети чисто по-людськи, коли вони хочуть сказати правду. Власне, журналісти для того і існують, щоб на відміну від проплачених телеграм-помийок казати правду.

Але, на жаль, ці журналісти нездатні подивитися хоча б на два кроки уперед і побачити наслідки своїх публікацій. А наслідки наступні. Іноземні журналісти читають російський фейк про удари ЗСУ по цивільних і намагаються перевірити інформацію на українській стороні. А тут хоба!! Реальна газета ПІДТВЕРДЖУЄ, що ЗСУ вбили цивільних.

І що роблять іноземні журналісти? Правильно! Вони подають новину про вбивство українцями цивільних як ВЕРИФІКОВАНИЙ САМИМИ УКРАЇНЦЯМИ, факт!

У Нью-Йорку, Берліні, Парижі, Делі, Токіо, Калькутті, Сан-Паоло та інших місцях в поважних виданнях читачі читають про звірства ЗСУ, підтвердженні самими українцями. Як ви розумієте, це максимальна довіра, бо видання спираються на підтвердження з ... української сторони.

Контекст, а саме, що там десь поруч був Рубікон і, по факту прикривався цивільним населення, що є воєнним злочином, вже нікого не цікавить. Це вторинне. Головне, що люди по всьому світу візьмуть з цих статей, що навіть Україна визнала вбивство цивільних.

Хотілося б донести до наших правдолюбів, що правда – це дуже добре. Але війни правдою не виграються. Це тільки в тупих казках чесний і безстрашний герой перемагає цілу купу підступних ворогів. А в реальному житті свиноморді підірвали Каховську дамбу, втопили купу народу включно зі своїми солдатами, але зберегли контроль над лівобережжям Херсонщини і Запоріжжя.

На війні брешуть, брешуть і ще раз брешуть. Бо навіть найменша перевага може привести до виграшу війни, а найменша поразка – до програшу. І було б непогано, якби журналісти, які вважають себе найрозумнішими у світі, інколи включали мізки, перед тим, як пхатися зі своєю правдою про війну. Бо воно, звичайно, круто – бути чесним і безкомпромісним, як ліричний герой тупої казочки про дракона. Але за вашу чесність армія потім платить життями солдат.