Коваленко: на що здатні F-16 в українському небі та який у нас з'явився козир у боротьбі з російською авіацією. Розбір польотів

Поки що офіційно не підтверджено, що F-16 вже в Україні, але різного роду навколоофіційні ресурси та ретранслятори повідомляють, що це так. При цьому в інформаційному полі почали з'являтися скептичні думки – від "нам передали F-16 надто мало, вони нічого не вирішать" до "нам передали настільки старі F-16, що російська авіація їх рознесе в мотлох". Що ж, на перше запитання я вже не раз відповідав, настав час для другої "мудрої" думки. Але про все по порядку.

Новина про передачу європейськими країнами Україні багатофункціональних винищувачів F-16 ще минулого року сполошила експертні верстви з обох боків, які висунули низку версій, як же проходитиме протистояння Повітряних сил ЗСУ та ПКС РФ з урахуванням можливостей американського літака та російських.

І з якою б оцінкою я не зустрічався, практично в кожному випадку була упередженість і перетягування ковдри на свій бік. Особливо це виглядало недоречно на тлі того, що в більшості випадків аналіз обмежувався банальним порівнянням характеристик літаків і вкрай урізаними висновками про те, що у форматі повітряного бою буде кращий той чи інший літак тому, що в його ТТХ одна чи дві циферки вищі, ніж у конкурента.

Відразу хочу зазначити, що класичних повітряних боїв, як собі більшість уявляє, між F-16 та його російськими антагоністами – не буде. Використання винищувача носитиме дещо інший функціонал, тож жодного "Top Gun" у небі над Україною ніхто не побачить. Але якщо вже в більшості випадків все порівняння зводиться саме до ТТХ і до того, у кого "більше" – почнемо саме з такого підходу.

F-16 проти всіх

Суперниками F-16 з боку ПКС РФ можуть стати літаки найрізноманітнішого типу та призначення – це Су-27/30/35, Су-34, Су-57, МіГ-29/31/35. В цілому порівнювати F-16 із Су-35 або Су-57 докорінно некоректно, оскільки за своїм класом він є легким винищувачем, що відповідає МіГ-29/35.

Але все ж таки багато хто забуває про те, що бойові літаки поділяються на винищувачі, легкі і важкі, фронтові бомбардувальники, перехоплювачі тощо.

І як би дивно не виглядало, але в низці найважливіших бойових показників, зокрема у дальності фіксації та супроводу цілі РЛС, у всіх російських літаків практично однакові можливості.

Впевнений, експерти зараз схопляться з диванів і вигукнуть: "Що за нісенітницю ти несеш?!" І будуть по-своєму праві, адже, як відомо, у радіолокаційної станції "Барс", що стоїть на Су-30, максимальна дальність виявлення цілі – 150 км, у РЛС "Заслон-М" на МіГ-31БМ – 320 км, а у РЛС "Ірбіс" на Су-35 – 400 км! Різні літаки, різні РЛС, різні тактико-технічні характеристики! Насправді – ні.

F-16 старий, але окатий

Справа в тому, що коли ви читаєте ТТХ тієї чи іншої РЛС, то звертаєте увагу на сухий показник цифр, наприклад РЛС "Заслон-М" на МіГ-31БМ – 320 км. Але мало хто знає, що ці значення можна просто зім'яти і викинути у смітник, оскільки на них також впливає ціла низка факторів, що належать до ТТХ літака противника. Зокрема, показник його ефективної поверхні розсіювання (ЕПР).

Показники для РЛС "Заслон-М" розраховувалися і наводилися, виходячи з ЕПР противника 15 м2, але при цьому ЕПР у F-16 становить, увага, 1,2-5 м²! Втричі і більше, залежно від низки факторів, менший за той показник, для якого проектувався РЛС "Заслон-М". До речі, у МіГ-31БМ, за різними джерелами, ЕПР становить 16 м² і більше, у Су-27 – 15 м².

Слід розуміти і те, що за часів СРСР та сучасної Росії РЛС для авіації випробовувалися у протистоянні з такими ж радянськими літаками, а тому ТТХ виводилися, виходячи саме з показників протистояння радянської техніки, але не західної.

У свою чергу Україна отримає від своїх партнерів стару версію винищувача F-16А Block 15, покращену до модифікації F-16АМ. Більшість російських експертів із цього приводу зловтішалися, а деякі з українських поринули в депресивний стан, адже літаки F-16А Block 15 справді старої версії. А про те, що на модифікації АМ була встановлена РЛС APG-66(V)2A, якось ніхто не згадував.

Варто відразу відзначити, що максимальна дальність виявлення цілі РЛС APG-66(V)2A хоч і становить до 130 км, що робить її нижчою за можливості більшості російських РЛС у чистому вигляді їх ТТХ, але вона з урахуванням ЕПР цілі, увага, 3 м²!

Тобто російські літаки в РЛС F-16 будуть гарантовано світитися як новорічна ялинка на відстані до 130 км, тоді як F-16 на заявлених 150, 320 та 400 км – ні.

Також слід згадати і той факт, що F-16АМ, незважаючи на свою застарілість у порівнянні з F-16C/D, все ж таки володіє куди більш потужними електронно-обчислювальними характеристиками в порівнянні з російською авіацією. Тобто американець набагато швидше обробляє отримувану радіолокаційну інформацію і має набагато вищий коефіцієнт виявлення цілі, на відміну від російських літаків.

У результаті можна сказати, що у протистоянні з російськими бойовими літаками F-16 має практично рівні шанси у питаннях виявлення цілі. Якоїсь тотальної та невідворотної переваги у російських літаків у цій категорії над американцем немає. Але що ж тоді щодо засобів ураження цілі?

F-16 та засоби ураження

З перших днів появи інформації про передачу Україні F-16 російська пропаганда шалено переконувала споживачів інформаційного фастфуду, що ці американські винищувачі клацатимуться як горішки ракетами класу "повітря-повітря" Р-37.

На перший погляд це виглядало не порожньою загрозою, адже заявлені ТТХ цієї ракети в категорії дальності – від 200 до 300 км ураження цілі. Крім того, під час повномасштабної війни в Україні було верифіковано ураження українського винищувача МіГ-29 російським перехоплювачем МіГ-31БМ на дальності 213 км.

При цьому чудово відомо, що головним дальнім засобом ураження повітряних цілей F-16 є ракета AIM-120D з дальністю ураження 180 км. Тобто у питаннях засобів ураження Росія попереду?

Не зовсім так, і, щоб зрозуміти чому, слід прочитати вищевикладений розділ про те, хто кого раніше побачить. У нинішніх умовах у F-16 та МіГ-31БМ практично однакові шанси побачити один одного і здійснити пуск не на недосяжних, домінуючих відстанях для супротивника, а на цілком рівноцінних.

Тобто ракета в тебе може бути хоч на тисячу кілометрів, але застосувати ти її зможеш все одно лише на 100-150 км.

Передчуваю обурення експертів: "Але ж трьома абзацами вище ти сам писав, що Р-37М збила український МіГ-29 на відстані 213 км!" Правильно, але то МіГ-29 зі своїм радянським ЕПР, що коливається від 5 до 15 м², а не F-16.

Крім того, був ще один нюанс у цій історії з Р-37 – російському МіГ-31БМ надавав підтримку у питаннях фіксації та супроводу цілі літак ДРЛВ А-50. Тільки завдяки присутності цього додаткового інструментарія російський перехоплювач зміг встановити такий рекорд ураження повітряної цілі.

Але, як відомо, віднедавна А-50 не літають поблизу зони бойових дій в Україні і не можуть надавати підтримку російській тактичній авіації.

Таким чином, українські F-16АМ будуть практично в рівних умовах із найнебезпечнішими російськими МіГ-31БМ, адже дальність їхніх радарів практично виводить їх у паритет завдяки супутнім чинникам. У протистоянні із Су-27/30/34/35, а також МіГ-29/35 український американець матиме або перевагу, наприклад над Су-27/30 та МіГ-29, або рівні можливості із Су-34/35 та МіГ-35. Хоча, можливо, і навпаки, адже є ще один нюанс.

F-16 та літаки ДРЛВ

Вище я згадав, що результативне ураження МіГ-29 Повітряних сил ЗСУ російською ракетою Р-37, запущеною МіГ-31БМ на відстані 213 км, стало можливим завдяки підтримці літака ДРЛВ А-50, але зараз вони не літають. З іншого боку, якщо ПКС РФ бояться піднімати у повітря свої А-50, Україна має свій козир у рукаві!

Як відомо, Україна отримає від Швеції два літаки далекого радіолокаційного виявлення – Saab 340 AEW&C, оснащені РЛС PS-890 Erieye AEW з ФАР, що працює в S-діапазоні 3 ГГц / ~10 см з максимальною дальністю виявлення цілі, що має ЕПР до 15 м² – 450 км, з ЕПР 5 м² – 360 км, з ЕПР до 5 м² – до 200 км.

Таким чином, ДРЛВ Saab 340 AEW&C, курсуючи в безпечній зоні, здатний у тандемі з F-16 розкрити весь функціонал винищувача, не наражаючи його на ризики бути ураженим навіть найнебезпечнішим російським бойовим літаком з усіх і найнебезпечнішою російською ракетою класу "повітря-повітря".

Крім того, у функції Saab 340 AEW&C входить фіксація сухопутних об'єктів з радіовипромінюванням, тобто – РЛС-систем ППО. Завдяки цьому літак ДРЛВ не тільки може попереджати F-16 про ті чи інші ризики та небезпечні зони, де може знаходитися ворожа ППО, а й підказувати, куди направити засіб ураження класу "повітря-поверхня".

Саме завдяки Saab 340 AEW&C винищувач F-16 зможе почуватися в повітряному просторі України не лише на рівних проти загрози російських бойових літаків, а й мати над ними перевагу. Без літака ДРЛВ можливості у бойових літаків в низці випадків будуть на рівних.

Тому важливість супроводу Saab 340 AEW&C винищувача F-16 є незаперечною. Але слід розуміти, що для радянських винищувачів типу МіГ-29 або Су-27, які стоять на озброєнні ПС ЗСУ, Saab 340 AEW&C буде не настільки корисним, оскільки на радянській авіації відсутні термінали каналу обміну тактичною інформацією Link 16, які забезпечують оперативність обміну даними між літаком ДРЛВ та F-16. Для МіГ-29 та Су-27 у цьому ланцюжку необхідно буде додати ще одну сполучну, транзитну ланку, через що постраждає оперативність обміну інформацією між Saab 340 AEW&C та радянськими винищувачами.

Висновки

Власне, старенький F-16АМ не такий поганий, як повідомляють експерти, що оперують виключно сухими цифрами ТТХ в Wikipedia, залишаючи без уваги специфіку та особливості роботи цих характеристик.

У Росії станом на сьогодні немає бойових літаків, з якими F-16АМ не відчував би себе на рівних, а проти деяких і взагалі варто відзначити його перевагу.

Але при дотриманні тандему з Saab 340 AEW&C винищувач F-16АМ в рази розкриває свої можливості, стаючи серйозною загрозою навіть для найнебезпечніших російських перехоплювачів.

Звісно, російські окупаційні війська можуть ризикнути та повернути практику присутності у повітряному просторі А-50. Але чи наважаться з урахуванням мінімальних ризиків для українських Saab 340 AEW&C та дуже високих для російських літаків ДРЛВ? Питання, як на мене, риторичне.

Матеріал опубліковано в рамках спільного проекту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".