Коваленко: російська техніка стає в Україні "червонокнижною", окупанти почали використовувати музейні експонати

Російські окупаційні війська з перших днів повномасштабного вторгнення в Україну стали зазнавати важких втрат у техніці, для компенсації яких військово-промисловий комплекс РФ був введений в режим цілодобової роботи. Але потенціалу ВПК не вистачало для повноцінної компенсації втрат, а тому в зоні бойових дій стали з'являтися дуже рідкісні екземпляри техніки – інколи одиничні, дослідні зразки. Зрозуміло, там вони і знищувалися, таким чином зникаючи з номенклатури російського озброєння.

За час бойових дій в Україні деякі зразки російської військової техніки стали "червонокнижними". Тобто такими, що повністю зникли у російської армії.

У цьому огляді я хочу звернути увагу на ті з них, про які значно менше знають, ніж про Т-90М "Прорив" або ТОС-1А "Сонцепьок", але застосування яких у зоні БД свідчить про найгостріший дефіцит механізованої компоненти в окупантів. До того ж знищення цих зразків безповоротне, оскільки більшість із них зараз не виробляються в Росії.

САУ 2С34 "Хоста"

Першим унікальним зразком, втраченим росіянами під час повномасштабного вторгнення в Україну, стала самохідна артилерійська установка 2С34 "Хоста".

На перший погляд це та сама 2С1 "Гвоздика", але насправді це не так. САУ "Хоста" мала поліпшений захист днища, що давало гарантовано зберігати життя екіпажу у випадку підриву на протитанковій міні типу ТМ-62, а також сучасну систему керування вогнем.

Всього таких САУ було вироблено не більше ніж 50 одиниць: 48 серійні та 2 дослідні 2С34М та 2С34-1. Стояли вони на озброєнні волгоградської 20-ї ОМСБр та оренбурзької 21-ї ОМСБр. Вартість однієї такої САУ становила у 2012 році близько $750 тис., що у вісім разів дорожче за 2С1 "Гвоздика".

Через високу вартість та проблематичне обслуговування, пов'язане з унікальністю цієї САУ, великих замовлень на них у російських військах не було, а деякі з установок згодом вимагали ремонту, який так і не проводився. Через війну частина 2С34, наявні в Росії, – небоєздатні. А ще на сьогодні відомо про знищення мінімум двох таких САУ та трьох взятих як трофей.

БМО-Т

БМО-Т – російська важка бойова машина вогнеметників, призначена для транспортування особового складу вогнеметного відділення.

Їх було випущено лише 10 одиниць (вартістю $400 тис. кожна), а про першу знищену в Україні стало відомо у травні 2022 року.

Усього в Україні було верифіковано знищення трьох таких машин, хоча згідно з неверифікованою інформацією – п'ять. Одна БМО-Т була затрофеєна ЗСУ та служить зараз у лавах української армії.

Хотілося б зауважити, що БМО-Т на сьогодні є, певне, найкращим за рівнем бронювання транспортом для перевезення особового складу. Рівень захищеності екіпажу цієї машини, створеної на базі Т-72, позаздрять навіть танки (і Т-72 також), оскільки її броню значно посилили.

Фактично це той рідкісний випадок, коли росіяни створили добре броньовану ББМ, яка може зберігати життя екіпажу, але дорожнеча поставила хрест на серійному виробництві БМО-Т. Тепер цей хрест ставить українська армія.

БТР-90

БТР-90 розглядався як перспективна заміна БТР-80, але так і не пішов у серію, оскільки був дуже дорогим у реалізації проєктом, до того ж з великою кількістю недоробок та дефектів, що спричиняло додаткові витрати.

Декілька таких машин було на зберіганні в Кубинці та Арзамасі – насамперед як музейні експонати. Але нестача ББМ змусила російське командування діставати із засіків усе! І ось музейний експонат НДІ38 опиняється під Авдіївкою, а за тиждень РОВ втрачають і його.

Мабуть, історія з відправленням на фронт музейного БТР-90 – найяскравіший приклад реального стану справ у росіян з технікою, особливо в класі ББМ.

БРЕМ-Л

Хоча БРЕМ-Л не бойова машина, але у російській армії вона досить рідкісна.

Сам проєкт БРЕМ-Л бере свій початок у 1980-х, а перший дослідний зразок цієї машини побачив світ у 1990-х. Проте в російській армії дуже скептично ставилися до концепції броньованої ремонтно-евакуаційної машини на базі БМП-3, яка орієнтована тільки на евакуацію однотипної техніки. Запитання виникали і до бронювання машини. Проте росіянам вдалося втиснути їх ОАЕ та Венесуелі.

А в Україні було знищено щонайменше три такі машини. І, враховуючи їх обмежену кількість в Росії, можна говорити про ймовірне їхнє повне зникнення з парку ремонтних бригад.

ПРП-4А "Аргус"

ПРП-4А "Аргус" – це рухомий розвідувальний пункт, модернізований та прийнятий на озброєння у 2013 році, хоча його базова модель випускалася з 1980-х. Навіть у Радянському Союзі ця машина була дуже рідкісна, адже загалом випустили менше ніж пів сотню. Після розвалу СРСР частина машин перейшла іншим країнам, частина просто втратила боєздатність. У Росії боєздатних ПРП-4 машин – від 20 до 30, а ПРП-4А "Аргус" – взагалі одиниці.

Перше знищення техніки цієї модифікації в Україні було зафіксовано 10 жовтня 2022 року.

На сьогодні відомо про знищення мінімум трьох ПРП-4М, взяття як трофей одного ПРП-4А "Аргус" та знищення ще одного.

1В119 "Реостат"

Не менш цікавий пересувний пункт розвідки та управління вогнем артилерії – 1В119 "Реостат".

Цю машину розробили та випускали в обмеженій кількості за часів СРСР. У спадок Росія отримала на озброєння менш ніж пів сотню таких машин, і не всі вони зберегли з роками боєздатність. На сьогодні відомо про знищення трьох та затрофеювання восьми 1В119.

Зважаючи на все, скоро ЗС РФ залишаться без "Реостатів". Бо всі вони будуть у ЗСУ.

САМУ 2С31 "Вєна"

Окремо варто згадати і самохідну артилерійсько-мінометну установку 2С31 "Вєна". Незважаючи на те, що ця САМУ поки що не була знищена, пошкоджена або затрофеєна в зоні бойових дій, увагу їй слід приділити ось з якої причини.

Наприкінці вересня 2023 року з'явилася інформація, що російська армія стала отримувати САМУ 2С31 "Вєна". Орієнтовно відправлена була ця САМУ на південний плацдарм. І я не просто так говорю не в множині.

САМУ 2С31 "Вєна" – це дуже, за ідеєю, непогана заміна радянської "НОНА-С". Робота над нею почалася в далеких 1980-х, коли в СРСР вирішили замінити "НОНА-С" чимось більш ефективним та сучасним. Так і народився на рубежі 80-90-х амбітний проєкт 2С31, але через розвал Союза так і не отримав належного розвитку.

Станом на 1990-ті 2С31 була дуже передовою. Вона мала непогану, як для техніки пострадянської Росії, автоматизовану систему управління наведенням і унікальним прицільним комплексом, мала гарматний обчислювальний комплекс.

Зараз САМУ 2С31 "Вєна" російські окупанти стягують з випробувальних полігонів у зону БД, заявляючи про певне постачання. Насправді ж серійного виробництва 2С31 як не було, так і немає, а тими одиничними зразками, що є, намагаються аврально заткнути дірки в дефіциті артсистем.

Підсумок

Російські окупаційні війська переживають кризу компенсації втрат в усіх категоріях техніки у військах. Деякі модифікації танків, наприклад Т-80У, стають "червонокнижними", що вже говорити про ті зразки, які й до повномасштабного вторгнення в Україну були поодинокі.

Зокрема, спочатку командування РОВ могло їх відправити у складі підрозділів із серійною технікою, будучи впевненим, що через три дні вони братимуть участь у параді на Хрещатику. Що ж, частково вони мали рацію. Деякі з цих рідкісних зразків, БМО-Т або 2С34 "Хоста", справді взяли участь у параді на Хрещатику... Параді знищеної техніки РОВ на День Незалежності України.

Але що найцікавіше, в Україні не тільки знищується рідкісна російська техніка, а й береться як трофей. І буде кумедно, якщо в якийсь момент Україна матиме такі екземпляри, яких в армії РФ вже просто не буде.

Матеріал опубліковано в рамках спільного проекту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".