Коваленко: російські окупанти зазнають рекордних втрат, але все ж таки наступають. Однак усьому є межа

Сьогодні у багатьох виникають питання щодо того, що російські окупаційні війська зазнають важких втрат, однак від місяця до місяця мають можливість наступати – відгризаючи нехай і малі, але все-таки території. Ось і виникає дисонанс: втрати рекордні, а наступ не знижує темпів. Давайте розберемося, чому так виходить.

Докладніше про це – у матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".

У грудні 2023 року у статті "Зміна пріоритетів війни: важливі території чи виснаження ворога" я зазначив, що ведення війни для України переходить у винятково оборонний формат, а сама фаза війни – у цикл виснаження противника. При цьому без прямої прив'язки до територіальних локацій.

Тобто в нинішньому проміжку часу важливим є процес знищення ресурсу ворога, а не утримання або звільнення територій.

Тепер до питання потенціалу наступу російських окупаційних військ.

РОВ і справді нині втрачають рекордну кількість живої сили та техніки, але є нюанс. У січні 2024 року окупаційна армія втратила понад 26 тис. тіл, у лютому 28,4 тис., у березні – понад 28,2 тис. Станом на середину квітня втрати РОВ становлять майже 12,5 тис. тіл. Але проблема в тому, що мобілізаційний потенціал у РФ зараз дозволяє щомісяця постачати 30 тис. тіл.

Тобто, ліквідуючи 25-28 тис. окупантів на місяць, ми не створюємо дисбалансу в мобпотенціалі ВС РФ, який дає змогу не лише компенсувати втрати в нуль, а й наростити своє угруповання на 2-5 тис. тіл на місяць.

Висновок? Висновок належить до тієї категорії, що, якщо його озвучити, Facebook точно заблокує. Насправді він дуже простий – потрібно більше вбивати російських окупантів.

Нині наступ РОВ має можливість щомісяця підтримувати свій рівень інтенсивності завдяки тому, що в місяць знищується менше окупантів, ніж компенсується. Але цей показник не є стабільним і має тенденцію до зростання.

Наприклад, у вересні 2022 року російські окупаційні війська втратили понад 11 тис. тіл, у жовтні майже 13 тис., у листопаді – близько 17 тис. У вересні, жовтні та листопаді 2022 року в Росії проходила часткова мобілізація, яка дала можливість призвати людського ресурсу по 100 тисяч на місяць. Тобто була компенсація втрат у 7 і навіть 8 разів вище за нульовий показник.

А з січня 2023 року мобілізація в РФ стала виходити на показник у 20-25 тис. тіл, що дозволяло зі збільшенням компенсувати місячні втрати.

Тобто раніше потенціал мобілізації в Росії (без репресивно-примусової компоненти) давав можливість командуванню не звертати уваги на втрати, які не тільки виводилися в нуль щомісячним збором людського ресурсу, а й дозволяли збільшувати загальну чисельність угруповання.

Завдяки цьому в Україні зараз перебувають 475 тис. російських окупантів, тоді як у 2022 році вторгалося від 180 до 200 тис.

Але все ж таки ситуація змінюється не на користь РОВ.

У міру того, як російські окупаційні війська починають дедалі більше відчувати дефіцит техніки в зоні бойових дій, особливо компоненти бойових броньованих машин, вони починають використовувати, скажімо так, непрофільну техніку. На штурми відправляють підрозділи на автомобільному транспорті, на "УАЗіках", на "Уралах", на багі і... навіть на мотоциклах. Це неспеціалізована і неброньована техніка, застосування якої спричиняє зростання втрат.

Але навіть якщо ми говоримо про броньовану, то й тут у окупантів ситуація не краща. Через дефіцит ББМ і дисбаланс у співвідношенні жива сила / техніка на одну одиницю навантажують людський ресурс, що не відповідає її місткості і навіть поверх броні. А це у разі ураження бойової одиниці може призвести до зростаючих втрат у категорії "200"/"300".

І саме зараз ми можемо бачити те, як показник ліквідації російських окупантів починає наближатися до першого граничного значення їхнього мобілізаційного потенціалу – 30 тис. на місяць. А оскільки з технікою ситуація у РОВ не покращиться, а лише навпаки, то й втрати особового складу тільки зростатимуть і буде неминуче перевищення планки в 30 тис.

З іншого боку, коли це станеться, вимоги до мобілізації у командування зростуть і вони намагатимуться підвищувати планку до 40 тис., а потім і до 50 тис. А потім – межа. Непереборна планка. Хоча й 30 тис. – це вже серйозний виклик для російського мобпотенціалу.

Думаєте, це лише теорія? А подивіться на практику. У березні 2022 року РОВ втратили майже чотири тисячі військових, а в березні 2024 року – вже понад 28 200. Втрати російських окупантів на третьому році повномасштабної війни зросли більш ніж у сім разів.

Мобілізаційний ресурс призову на кінець 2022 – початок 2023 року становив 20-25 тис. тіл, а на початок 2024 року – 30 тис. Втрати РОВ ростуть швидше, ніж їхня мобілізаційна система здатна нарощувати системний набір.

І головне, хоч як дивно б це не звучало стосовно Росії – країни, як вважають, з нескінченним людським ресурсом, межі є у всього. І у питаннях дисбалансу в категорії "втрати – компенсація" ми вже наздогнали ворога. А в перспективі без відкритої і повної мобілізації наш ворог із патової ситуації, що складається, вийти не зможе.

Це не теорія. Це система розрахунків, що діє.