Коваленко: те, що армія РФ вчиться на війні в Україні, – великий міф. Ось докази
Є думка, що не варто недооцінювати російську армію, оскільки одержані знання окупаційні війська ефективно застосовують, але я категорично із цим не згоден. ЗС РФ як цілісна військова структура НЕСПРОМОЖНА НАВЧАТИСЯ. І повномасштабна війна в Україні протягом 2022 та 2023 років це яскраво продемонструвала.
Спробуймо розібратися на конкретних прикладах.
Здатність вчитися
24 лютого 2022 року в Україну вторглися російські війська, передові підрозділи яких являли собою еліту зі складу ПДВ, морської піхоти тощо. У складі цих підрозділів були військовослужбовці, які мали не лише багаторічний досвід служби, а й бойових дій у Грузії, Чечні, Сирії та багатьох інших гарячих точках.
Більшість цих окупантів на сьогоднішній день знищені. Елітний кістяк російської армії, який формувався роками та десятиліттями, анігільований.
Російські окупаційні війська зараз являють собою страшну збірну солянку з регулярних військ і різного роду наданих їм підрозділів типу "Шторм-Z", БАРС, територіальних військ та іншої маси – мобілізованої, примусово зібраної.
А зараз питання: чи можна середньостатистичного зека зі "Шторм-Z" порівняти з елітним десантником, у якого за плечима 5-10 років служби у військах та участі у бойових діях?
Так, потрапивши в зону бойових дій і якимось чином виживши в перші два тижні, такий зек почне поступово набувати нових навичок, але їхній рівень буде все одно набагато гірший за рівень десантника з багаторічним досвідом.
Тож на перший погляд маса зеків, мобіків та чмобіків у зоні БД начебто підвищує свій рівень – що можна назвати "вони навчаються". Але насправді, якби зараз замість них були ті десятки тисяч досвідчених десантників, яких вирізали у лютому, березні, квітні та травні 2022 року, то була б зовсім інша якісна картина.
Тобто підвищення навичок індивідуально взятого зека порівняно з тими окупантами, хто вторгався в Україну в 2022-му, – це ніщо, і назвати це повноцінним навчанням складно.
Те саме стосується й офіцерського складу, насамперед молодшого. У 2022 році російські окупаційні війська зазнали непоправних втрат в офіцерському складі – а це також роки навчання та підготовки. Компенсувати такі втрати на раз-два неможливо, а жовторотики, яких закидають відразу після ВНЗ, не володіють навіть базовим досвідом командування підрозділом.
Аналогічно, як і з зеком, середньостатистичний молодший лейтенант: якщо він виживе протягом перших двох тижнів у зоні бойових дій – почне набиратися досвіду. Але цей досвід ніяк не порівняти з тим, що був у офіцерського складу, який вторгся в Україну в 2022 і яким би був його накопичувальний ефект (доживи цей пласт окупантів до сьогодні).
Це стосовно особистісного навчання, а щодо тактики ведення бойових дій?
Тактика
У лютому 2022 року російські окупаційні війська вторгалися в Україну парадними колонами, опиняючись під щільним обстрілом та відстрілом. Тоді це виправдовували впевненістю росіян, що їх в Україні зустрічатимуть "квітами".
Але йшов час, і ми побачили форсування Сіверського Донця, штурм Вугледара та безліч інших прикладів, що вказують на те, що у питаннях тактики РОВ не вдосконалили абсолютно нічого. І ось 10 жовтня підрозділи армії РФ парадними колонами починають наступ на Авдіївку – у результаті практично весь механізований компонент першого ешелону знищено.
Хтось може парирувати обороною російських військ у Запорізькій області: мовляв, там настільки якісно збудовано фортифікацію, що Силам оборони України вкрай складно її прорвати. Так, це абсолютна правда, але це не винахід російського командування, не прояв тактичного генія з досвіду боїв 2022-2023 – ні! Це класична оборона в три лінії з гіпертрофованим мінуванням смуги забезпечення та тотальним заповненням кожного укріпрайону людським ресурсом.
Що геніального в тому, щоби замість однієї міни на квадратному метрі покласти п'ять? Або десять – розмістивши одну міну поверх іншої. Що геніального в тому, щоб нашпигувати кожен окоп так щільно людським ресурсом, щоб було тісно, як шпротам у банці?
Крім того, недавно одне західне видання зі знанням і захопленням розповідало про те, як російські війська успішно використовують "еластичну оборону". Цей термін перетягнули в наш інформаційний простір, зазначаючи, що росіяни продовжують навчатися – але це якийсь сюрреалізм.
По-перше, навіщо якась "еластична оборона", якщо ще з кінця позаминулого століття у "військовій науці" застосовується термін "маневрена оборона"?
По-друге, росіяни і близько не використовують цю тактику. Вони діють максимально одноманітно, намагаючись усіма можливими способами утриматися за позицію – ціною колосальних втрат. Коли ж окупанти позицію втрачають, то розгортають хвилеподібні контратаки у спробі відбити її – доти, доки у них не закінчуються люди.
Так нещодавно було в районі Кліщіївки, Андріївки, так відбувалося у Роботиному, Урожайному, Старомайорському і продовжує відбуватися у низці інших локацій. Нова тактика? Нові геніальні рішення? Ні. Незмінна класика, яку ми спостерігали раніше і яку спостерігатимемо й у майбутньому.
То чи може це все говорити про те, що росіяни справді вчаться?
Техніка
Але у всій цій спірній темі є один момент, який неможливо ігнорувати, а саме – покращення російської військової техніки з огляду на досвід бойових дій в Україні.
Дійсно, ми можемо зараз бачити різного роду модифікації та покращення, але тут є безліч змінних. Наприклад, усім добре відомий баражуючий боєприпас "Ланцет" і наскільки серйозною проблемою він є в зоні БД. Однак мало хто знає, що його перша версія була малоефективною. З бойовою частиною на кілограм, що кріпилася на монтажній піні, він не становив критичної загрози більшості зразків навіть легкоброньованої техніки.
Тим часом ББ "Ланцет-3М" став небезпечним засобом навіть проти броньованої техніки типу танка. І не дивно, адже його бойова частина на 3,5 кг кумулятивного типу здатна пропалювати практично будь-яку техніку на озброєнні СОУ.
Що ж це – еволюція за досвідом бойових дій? Не зовсім. Справа в тому, що ще в 2019 році, коли відбулася презентація "Ланцета", багато експертів вказували на його конструктивні і уражувальні недоліки. Але замість того, щоб їх тоді, з досвіду випробувань, виправити, ББ почали вдосконалювати лише після початку повномасштабної війни в Україні. А до того? А до того просто пиляли бюджетні кошти, видаючи в серію халтуру замість серйозного уражувального засобу.
Аналогічно й БТР-82А "поліпшений", презентований на форумі Армія-2023. Зівакам розповідали, що ця версія БТР-82 створена з досвіду БД в Україні, але в рисах "удосконаленого" чітко проглядалися контури БТР-87. Тобто стара концепція реалізовувалася під прикриттям якогось досвіду в зоні бойових дій.
А тому можна сказати, що вдосконалення тієї чи іншої номенклатури російської техніки здійснюється не стільки за досвідом БД, як у міру реалізації забутих проєктів, які мали підвищити показники і виживання цих зразків, але так і не були реалізовані в залізі з низки причин.
Війна змусила росіян це зробити, але ніяк не навчила чогось, оскільки ці знання вже були на папері, на кресленнях – до початку повномасштабного вторгнення.
Що маємо в результаті
На сьогоднішній день я не бачив жодного прикладу того, що росіяни змогли б навчитися на війні в Україні настільки, що це дозволило б провести успішний наступ для захоплення Харкова чи Херсона. Або Запоріжжя, Одеси, Києва 2.0.
Як такого підвищення якості російської армії з урахуванням досвіду війни в Україні не спостерігається – якраз навпаки. Високі показники втрат призводять до погіршення якісного показника особового складу.
Найчастіше російські окупаційні війська не змінюють своєї тактики і методу проведення наступальних операцій. Оборона у них прописана за класичними радянськими книжками з військової науки. Будь-які зміни можуть бути на рівні особового складу – і його навченість так, присутня, але значно відстає від того рівня, що був на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році.
Основна і єдина перевага армії РФ – це кількість, але ніяк не якість.
Матеріал опубліковано в рамках спільного проекту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".