Кремль готує десант для наступу, але війна вже на порозі кожного росіянина. Інтерв'ю із Селезньовим

У Росії анонсували створення двох полків ПДВ, які апріорі призначені для наступальних, а не оборонних операцій. Зважаючи на все, ворог розраховує на довгу військову кампанію, але неминуче зіткнеться з низкою серйозних проблем. По-перше, ПДВ – це елітні частини, які не можуть формуватися із звичайних мобілізованих. Тут потрібна ретельна та тривала підготовка. Крім того, неминуче виникнуть проблеми із забезпеченням озброєннями та технікою, оскільки сьогодні на складах РФ залишилися лише допотопні зразки.

Через півтора року після початку "спеціальної військової операції" в Україні пересічним росіянам досі не зрозумілі її цілі та завдання. Примусова мобілізація, якщо таке рішення буде ухвалено, посилить невдоволення та актуалізує питання до Кремля, головне з яких – навіщо? Вибухи в Москві повертають мешканців країни-окупанта з "планети рожевих поні" та допомагають їм прозріти, наближаючи розв'язку. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив військовий експерт Владислав Селезньов.

– У Росії до кінця поточного року мають намір створити два нових полки ПДВ і відтворити 104-ту дивізію. Про це заявив російський генерал Теплинський. На вашу думку, що це за знак? Чи вважаєте ви, що це може свідчити про намір окупанта кинути нові сили на український фронт? Який резерв, зокрема, мобілізаційний, має ворог?

– Щодо створення додаткових частин повітряно-десантних військ РФ, то очевидно, що вони призначені для наступу. Виходить, ворог планує вести довготривалу військову кампанію. Причому в цій кампанії він намагатиметься трансформувати свою чисельну перевагу на якісь територіальні придбання. Десант – це точно наступ. Якби йшлося про оборонні заходи, йшлося б про дещо інші сили та засоби, зокрема інженерно-саперні підрозділи, щоб мінувати все і вся, рити величезну кількість окопів та інших інженерних споруд.

Очевидно, що ті цифри, про які заявив Теплинський, до певної міри корелюються з тими цифрами, про які свого часу заявляв заступник начальника генштабу РФ Бурдинський. Він також розповідав про те, що у найближчій перспективі російська армія поповниться кількома сотнями тисяч військовослужбовців.

Напевно, не проблема назбирати "чмобіків" на теренах Російської Федерації і спробувати зробити з них щось. Але очевидно, що ПДВ і "щось" – це несумісні поняття. Тому що десантники – це елітарна складова російської армії, яка потребує дуже якісної, досить довготривалої та витратної підготовки. Тому називатись і бути – це різні історії.

Також очевидно, що коли росіяни заявляють про такі амбітні плани щодо збільшення чисельності своєї армії, вони зіткнуться щонайменше з тим, що їм не вистачатиме вузькопрофільних фахівців. Тому що будь-яка новостворена частина – це не тільки піхота, стрілки, снайпери, кулеметники, хоч і цей персонал потрібно готувати, щоб з ним була якась користь, але також і представники вузькоспеціальних завдань – зв'язківці, представники служби радіоелектронної боротьби та радіотехнічної розвідки.

Це відповідне обладнання, на якому вони повинні виконувати бойові завдання. Чи є в запасах російської армії достатня кількість сил і засобів, щоб забезпечити їх хоча б базовим комплектом, щоб ці військові частини були реально ефективними?

РФ під час ведення повномасштабної війни визначила собі досить амбітне завдання. Вони мають чотири військові округи і вирішили створити на їхній базі чотири військові корпуси для посилення бойового складу російської армії, яка бере участь у так званій "СВО". Внаслідок цих потуг вони зуміли нашкребти ресурсів – людських, матеріально-технічних – для того, щоб створити лише один корпус, 3-й армійський. Ми неодноразово говорили про його убогий військовий шлях. Жодної успішної операції він не продемонстрував.

Тобто можна хотіти все що завгодно, але де росіяни візьмуть ресурси, щоб забезпечити реалізацію тих наймасштабніших завдань, пов'язаних зі створенням чи двох військових округів, чи достатньо великої кількості військових частин. Причому деякі з них, наприклад, артилерійські бригади та дивізії, вимагають величезної кількості матеріально-технічних засобів. Де це все взяти? На складах російської армії залишилося обладнання, техніка далеких 1950-х, 1960-х, у деяких випадках 1970-х років випуску. Це точно не відповідає нормам забезпечення тих самих підрозділів ПДВ, про які говорить генерал Теплинський.

– У контексті довготривалої військової кампанії та того, що "десант – це про наступ". Джерело німецького видання Bild спрогнозувало, що Кремль може готуватися до війни протягом ще 2-3 років, може зібрати ще до 3 мільйонів людей у свою армію. У них, звичайно, будуть проблеми з екіпіруванням та забезпеченням. За їхніми оцінками, малоймовірно, що російські війська колись перейдуть у наступ, але такий варіант виключати не можна. Як ви ставитеся до подібних оцінок?

– Власне, це очевидні речі. Щоб бути ефективним на полі бою, військовослужбовець має бути підготовлений, екіпірований та мати відповідний комплект сил та засобів. Якщо цих складових немає, то про яку успішність може йтися?

Якби Путін міг мати можливість вільно розпоряджатися мобілізаційними ресурсами, то вже зараз російська армія реалізовувала наступний етап часткової мобілізації. Але бачимо, що нині реалізується прихована мобілізація. Вона щомісяця дає РФ 15-20 тисяч "чмобіків", але для того, щоб призвати велику кількість особового складу, на рівні кількох сотень тисяч, для цього необхідно проводити відкриту мобілізацію, а це викликає певну напругу в російському суспільстві.

Спочатку росіяни радісно і дружно підтримували так звану "СВО", але щойно почалася часткова мобілізація і вона почала стосуватися конкретних російських сімей, російський народ почав голосувати ногами, намагаючись будь-якими шляхами пробитися через кордон. Соцопитування показали різке падіння інтересу та підтримки серед росіян тих цілей та завдань, які визначені в межах "СВО".

Потім мобілізація закінчилася, і знову відбулося зростання всіх цих настроїв – як добре спостерігати за діями російської армії, сидячи біля телевізора. Якщо зараз буде проголошено новий етап мобілізації, я не думаю, що це створить армію симпатиків усього цього процесу, тому що всі ура-патріоти давно пішли вбивати українців, при цьому багато хто з них перетворився на "добрих росіян", тобто на "двохсотих".

Оскільки чітко не визначено цілі та завдання "СВО", виникають досить серйозні протестні процеси в самій РФ. Відповідно можуть бути процеси примусової мобілізації. Крім того, виникне запитання, куди поділися попередні 300 тисяч "доблесних" російських "чмобіків"? Адже офіційних зведень від російського міноборони щодо кількості втрат немає.

Якщо скласти очевидні цифри додаткових сил і засобів, необхідних для потреб російської армії, з тим, що нових територіальних придбань у російської армії немає, виникає запитання: а навіщо? Нових територій немає. Навпаки, є певні територіальні втрати.

– Але ми знаємо, наскільки поки що сильна репресивна машина в Росії. Плюс ми знаємо, як працює пропаганда у цій країні.

– Я думаю, що будь-які репресивні заходи, коли людей женуть у стрій з-під палиці, створюватимуть уже організовані протестні рухи та опір. Ми вже мали кілька прикладів під час першої хвилі часткової мобілізації, коли росіяни, які отримали зброю, просто влаштовували "дружній вогонь" – обстрілювали один одного. І на національному, і на побутовому ґрунті, і в межах незгоди з тим, що людей відправляють на забій. Тому я не впевнений, що навіть відповідні структури на зразок ФСБ чи контррозвідки зможуть погасити ці протестні рухи. Чим далі, тим більше небажаючих воювати громадян РФ потраплятиме до лав російської окупаційної армії. Вони матимуть у руках зброю. Думаю, це може призвести до певних деструктивних процесів.

Крім того, ми не знаємо до кінця основ заколоту Пригожина. Скільки російських генералів було залучено до цього процесу? Очевидно, що планування було здійснено на найвищому рівні. Цілком точно вчорашній "кухар" не міг організувати військову операцію такого рівня.

Те, що Стрєлкову заткнули рота, не означає, що кількість його симпатиків зменшилася. Це означає, що у РФ зростає кількість ура-патріотів, які категорично не згодні з формами та методами ведення бойових дій. Безумовно, симпатики Стрєлкова більше налаштовані на те, щоб активізувати всі ці бойові дії, але є велика кількість прихильників того, щоб повернути російсько-українські відносини в більш-менш цивілізоване русло. І не факт, що саме вони не переважатимуть у настроях загальної маси мешканців РФ.

Свого часу Російська імперія пройшла через деструктивні процеси, які призвели до її руйнування. Я не можу виключати, що й цього разу ці деструктивні процеси не будуть трансформовані в певні геополітичні процеси в самій РФ.

– Ми бачимо, як у Криму з кожним днем збільшується активність, дедалі частіше "бавовна" трапляється і тут, і в Москві. Чи припускаєте ви, що все це і особливо здача Криму могло б стати останнім ударом по режиму в Росії, який би поставив крапку в цій війні з огляду на протестні настрої, про які ви сказали?

– Я пропоную провести певні історичні паралелі. Інформаційно-силові акції чеченських польових командирів, рейди по Північному Кавказу, коли вони виїжджали, захоплювали заручників тощо – тоді вони змусили російське суспільство звернути увагу на війну в Чечні, і протестні настрої, насамперед солдатських матерів, призвели до того, що ця війна була припинена.

Чи можлива і цього разу певна трансформація, пов'язана з вибухами в Москві, у Підмосков'ї та в інших регіонах Росії, яка приведе до тями жителів РФ? Коли війна вже не десь там, а на їхніх вулицях, у їхніх будинках, коли ризик загинути від шаленої кулі чи від вибуху закладеної партизанами бомби вкрай великий, думаю, це певною мірою протверезить жителів РФ і сприятиме тому, щоб вони замислилися, а чи вигідно їм проведення так званої "СВО" чи треба шукати інші варіанти вирішення цієї ситуації. Якщо ключовий бенефіціар цієї війни перебуває у Кремлі, можливо, краще прибрати його, щоб мир і спокій повернулися на простори РФ?

Думаю, що такого роду заходи повертають росіян з "планети рожевих поні" – цю фразу любить повторювати Стрєлков – у ту саму реальність, де гинуть люди, страждають мирні жителі, руйнується майно і немає впевненості в тому, що наступну ніч переживуть усі. Тому, гадаю, завдання, які реалізуються, зокрема під патронатом міністра цифрової трансформації пана Федорова, дуже раціональні. Дрони – це дзвіночки, які звучать у кожному російському домі, щоб дати зрозуміти росіянам, що війна вже в них на порозі.