Кремль пустив на забій десяток Су-34, готовий покласти в Україні ще двадцять, це "допустимий коефіцієнт втрат". Інтерв'ю зі Світаном

Втрати авіації російської окупаційної армії за останній місяць є колосальними. "Стандартним способом", за допомогою зенітно-ракетних комплексів, знищено 13 винищувачів-бомбардувальників Су-34. Це більше за ту кількість, яку здатен виробити російський ВПК за рік. Але напередодні "виборів Путіна" Кремль свідомо йде на такі жертви.

Для агресора це "допустимі втрати". Так само для нього допустимо щодня втрачати близько тисячі своїх солдатів під час м'ясних штурмів. Робиться це з єдиною метою: за будь-яку ціну захопити якнайбільше українських територій, щоб задовольнити вождя. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив льотчик-інструктор, полковник ЗСУ у запасі, військовий експерт Роман Світан.

– Усього за одну добу 29 лютого було знищено три ворожих винищувачі-бомбардувальники Су-34, всього за лютий їх було "відмінусовано" 13. Завдяки чому Силам оборони нині вдається так ефективно проріджувати авіапарк окупанта?

– Останнім часом росіяни збільшили кількість вильотів, буквально на порядок. Тому що стоїть завдання закидати передню лінію фронту достатньою кількістю КАБів. А для цього треба збільшити кількість літаків та кількість вильотів як таких. І це призводить до збільшення ймовірності знищення літаків нашими ЗРК. Це природний процес – що більше літаків вилітає, то більше їх знищується.

Йдеться про стандартний спосіб знищення. Ми маємо Зенітні ракетні війська у складі Повітряних сил України під керівництвом тямущих генералів. Вони мають близько півдесятка механізмів знищення. Від старих радянських C-200, С-300 до нових Patriot, які можуть виконувати ці завдання. Дальність знищення літаків від 70 до 120 км. Зокрема, С-300 працює на 70-75 км, новіші модифікації – до 150 км.

Так, це фактично рутинна робота наших зенітників, але за рахунок збільшення кількості літаків і літако-вильотів, що використовуються, вона дає такий хороший результат.

Насправді за ці два тижні ми вже знищили Су-34 більше, ніж Росія виготовляє за рік.

– Скільки винищувачів Су-34 виробляється у Росії на рік?

– Літаків такого рівня у Росії виробляється близько двох десятків на рік. З них Су-34 – до десятка. Але там використовується механізм заміщення. Наприклад, якщо потрібно більше Су-34, то виробляється менше Су-35, або, наприклад, за рахунок виробництва Су-30 виробляють більше Су-34.

Тому, гадаю, зараз вони припинять випуск інших літаків, терміново поставлять на виробництво лише Су-34, щоб відновити втрати. Але вже не відновлять. Це безповоротні втрати бомбардувальників щонайменше на найближчий рік.

– Але в Росії є запас Су-34. Чи є у вас інформація, скільки "сушок" є на озброєнні?

– Невеликий запас. Вони мали близько сотні Су-34, ще близько сотні Су-35, плюс близько сотні Су-30. І от вже понад 10% принаймні Су-34 ми вже знищили.

– Чи може хтось із союзників допомогти Росії з авіацією? Хто з них може мати таку техніку? Чи є можливості в країни-окупанта відновити парк не тільки за рахунок свого ВПК, але і за рахунок купівлі?

– Ні. Росія продавала деякі літаки, але їх ніхто не віддасть. Навпаки, ще одна проблема РФ у тому, що вони мають низку договорів на постачання літаків, але постачання затримуються. Так, вони не виконують договору з Іраном, якому обіцяли Су-35 – майже 60 літаків. Навряд Росія зможе стільки дати Ірану. Тим більше, що вони зав'язані на передачі нам F-16 (експерт має на увазі ймовірну домовленість про те, що РФ не постачатиме Ірану Су-35, а Захід не передаватиме Україні F-16. – Ред.).

Так, навряд чи росіяни будуть кудись віддавати літаки, але й ніхто їм назад літаки не віддасть, оскільки вони вже зірвали терміни постачання практично всім.

Щодо нових літаків, наприклад, китайських, то на таких літаках російські льотчики швидко не перевчаться, це пів року, а то й рік. Китайська техніка досить своєрідна.

Думаю, зараз росіяни максимально завдаватимуть бомбових ударів. Скільки авіабомб у них є, стільки вони й використовують. Вони підуть на втрату ще десяти чи двадцяти літаків. Це так звані внесені до реєстру коефіцієнти дозволених втрат. І лише потім припиняться вильоти як такі.

Напевно, все це продовжуватиметься до "виборів Путіна". Чому вони не просто ризикують, а реально йдуть на втрати? Це усвідомлене рішення зазнавати втрат, оскільки стоїть завдання до виборів захопити по максимуму української території.

– Ми бачимо, як на окремих ділянках фронту російській окупаційній армії вдається просуватися. Це також за рахунок таких запланованих втрат особового складу?

– А інакше ніяк. Щодо стану ґрунту, то останнім часом трохи підсохло, але по донецькому чорнозему важку техніку особливо не вивезеш. Тому єдиний спосіб наступальних дій – це так звані м'ясні штурми.

Вони діють за такою самою схемою: є певний допустимий коефіцієнт втрат. Грубо кажучи, якщо їм треба захопити один кілометр площі, втративши при цьому тисячу росіян, вони на це йдуть, для них це припустимо, тому що живої сили їм не бракує. Вони можуть втрачати до тисячі на добу. Тому що близько тисячі росіян стає на облік у рекрутингових центрах Росії.

– Тобто будь-які жертви, будь-які втрати заради того, щоб порадувати диктатора?

– Не будь-які, а допустимі. Але ці допустимі норми у них досить суттєві. Якщо ми сьогодні знищимо всі сто літаків, завтра їм не буде на чому літати. Або сьогодні ми знищимо півмільйонну російську армію, а завтра їм не буде чим воювати. Це вже неприпустимі втрати.

Але на дуже великі допустимі втрати вони йдуть, щоб задовольнити Путіна перед виборами, якось вислужитися.