Кремль стягує війська й готує весняний наступ: що може піти не так. Інтерв'ю із Селезньовим

На весну, коли ґрунтові дороги та поля просохнуть і знову стануть придатними для просування, російська окупаційна армія може планувати масштабний наступ в Україні. Ворог ставить перед собою дві мети: окупація всієї Донеччини та формування напівоточення або котла в районі Оріхового. Уже зараз можна побачити ознаки лівого краю цих кліщів на Запорізькому напрямку.

Чи може щось піти не так? Чи можуть провалитися ці амбітні плани ворога? Так, і головне тут – фактор ресурсів, насамперед живої сили. Якщо Сили оборони зможуть "відмінусовувати" 50 тисяч окупантів щомісяця, це може призвести до колапсу на полі бою. Для успіху на полі бою також украй важливі логістика та ресурси.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA озвучив військовий експерт Владислав Селезньов.

– Джерела видання Welt повідомили, що Росія готує весняний наступ на Україну. З цією метою вже зараз окупанти стягують нові підрозділи на східних і південних кордонах нашої країни. Чи вважаєте ви, що це дійсно можливо, і чи можуть подібні переміщення військ залишитися непоміченими?

– Скажу класичне: а я говорив. Кілька тижнів тому ми з вами розмовляли про ймовірність підготовки противником на кінець березня масштабного наступу досить велика. Тому очевидно: те, про що пишуть експерти видання Welt, укладається в парадигму приготувань і дій російських окупантів.

Наразі вони накопичують відповідні ресурси, і в принципі логічно, що ці ресурси спрямовуватимуть щонайменше для реалізації двох своїх амбітних і вкрай важливих завдань. Перше – це повна окупація всієї Донецької та Луганської областей з акцентом на атаки на міську агломерацію, що охоплює Слов'янськ, Краматорськ, Дружківку, Костянтинівку. Ще одне завдання – це формування кліщів, напівоточення навколо угруповання українських Сил оборони в районі населеного пункту Оріхове.

Якщо відкрити карту DeepState, то вона дуже красномовна. Противник одномоментно атакує на захід від населеного пункту Степногірськ – це траса на Запоріжжя, формуючи в такий спосіб лівий край кліщів, та активно просувається в районі Гуляйполя. Зараз його активності перемістилися дещо північніше від Гуляйполя, але там проводяться певні контрнаступальні заходи української армії в районі Тернуватого. Але все ж таки це тактичний епізод, і говорити про масштабні зміни, я думаю, зараз ще занадто рано.

Загалом, логіка міркувань експертів Welt очевидна: противник має ресурси, і ці ресурси, найімовірніше, будуть залучені в повному обсязі починаючи з кінця квітня, коли стабілізуються ґрунти на українських ґрунтових дорогах, у наших полях і луках після весняного бездоріжжя.

Відповідно, є ймовірність, що противник, концентруючи ці ресурси, перекидаючи певні сили та засоби, буде концентрувати свої зусилля саме на цій ділянці фронту.

– Як ви оцінюєте поточну ситуацію на фронті, зокрема на півночі нашої країни, в районі Вовчанська?

– Уся ця історія не є випадковою з очевидної причини. Противник діє абсолютно раціонально. Він шукає слабкі місця в нашій обороні, і там, де він їх знаходить, атакує. Проблеми, пов'язані з матеріально-технічним забезпеченням нашого угруповання, що діє в районі Вовчанська, для противника стали очевидними. І, відповідно, він скористається нашою слабкістю, щоб атакувати.

Ми втратили кілька опорних пунктів на цій ділянці фронту. Просування противника там склало від близько пів сотні метрів до кілометрів. Проте противник, помітивши, що наш фронт просідає, почав перекидати туди додаткові сили й засоби.

Своєчасно відреагувало командування 16-го армійського корпусу Збройних сил України, і ситуацію наразі більш-менш стабілізовано. У противника немає достатньої кількості вільних сил і засобів на рівні кількох сотень тисяч особового складу, щоб масштабно атакувати ті ділянки фронту, де в нас дещо просів фронт. Тому вони будуть і надалі тиснути, здійснюючи мікроатаки вздовж українського прикордоння, у такий спосіб реалізовуючи план Путіна зі створення "санітарної", або ж буферної зони на території прикордоння всіх наших областей. Не тільки в Харківській і Сумській, але також у перспективі в Чернігівській.

Бої на території Дніпропетровської області також невипадкові. Адже, якщо ми подивимося на нову карту РФ, то фактично українська Дніпропетровська область межує з нібито "російськими" Запоріжжям, Донецькою та Луганською областями. Тому очевидно, що на території Дніпропетровської області противник буде атакувати.

Хоча я вважаю, що це суто інформаційне прикриття. Противник йтиме рівно на таку глибину, наскільки ми йому дозволимо. Навряд чи він зупиниться, пройшовши 10 км від лінії адміністративного кордону між Донецькою та Дніпропетровською областями. Він рухатиметься далі. Адже очевидно, що Путін силою зброї намагається захопити якомога більше територій нашої країни.

Для нього не є першочерговим завданням отримання контролю над територією України. Йому вкрай важливо отримати ідеологічний, політичний і військовий контроль над усією Україною, тобто створити контроль зразка часів СРСР.

– Питання щодо можливого весняного наступу ворожої армії та ресурсів для нього. Ми бачимо, наскільки великий, колосальний живий ресурс сконцентрував ворог на Покровському напрямку. Судячи з усього, ситуація там уже підходить до логічного завершення. Чи вважаєте ви, що до весни це величезне угруповання військ може бути переспрямоване на більш пріоритетні ділянки фронту?

– Так, безумовно. Питання втрати контролю над Покровськом і Мирноградом, над тими невеликими ділянками, які ще досі перебувають під нашим контролем, я думаю, це питання кількох тижнів. Можливо, це навіть станеться раніше. Ситуація для нас там украй несприятлива. Ключова проблема – це відсутність стабільної логістики для забезпечення нашого угруповання, що діє в районі цих населених пунктів.

Два села – Родинське і Гришине. І перший, і другий населений пункт перебувають здебільшого під контролем російських окупантів, відповідно, ми не маємо змоги забезпечити всім необхідним наше угруповання, яке діє в північних і північно-східних мікрорайонах Покровська та північно-західних передмістях Мирнограда. Немає логістики, немає ресурсів вести оборонні бої, тримати стабільну оборону вкрай важко.

Найімовірніше, найближчими днями ми бачитимемо свою маневрову оборону й ар'єргардні бої, пов'язані з відведенням наших сил і засобів із цієї ділянки фронту. Думаю, можемо говорити з досить вагомою часткою ймовірності, що ми втратимо контроль над цими населеними пунктами.

Куди далі 150-тисячне угруповання російської армії буде перерозподілено? Зрозуміло, я не маю інсайдів у російському генеральному штабі, але за логікою подій очевидно: якщо пріоритетним завданням для них є атака нашого угруповання, яке діє в районі Костянтинівки, Дружківки та південній частині цієї міської агломерації з чотирьох "полюсів", найімовірніше, супротивник перекидатиме ці ресурси сюди. Тому бої за Костянтинівку, за Дружківку в найближчій перспективі можуть розгорітися досить масштабно.

Чи є ймовірність того, що частину ресурсів перекинуть на Гуляйпільський напрямок? Думаю, противник діятиме раціонально. Вони будуть тиснути, і туди, де наш фронт сильніше просідатиме, переправлятимуть більшу частину ресурсів, які звільняться, з-під Покровська.

Читав заяви генерала Сирського, мовляв, втрати у противника набагато більші, ніж він встигає мобілізовувати у свою армію нових багнетів, але поки що угруповання досить потужне. Сирський називає 716 тисяч. Тобто поступово, нехай не в тих обсягах, про які мріє російський генштаб, але російське угруповання збільшується. Відповідно, збільшується і тиск на українських захисників, які діють на різних ділянках фронту вздовж усієї 1100-кілометрової лінії бойових зіткнень.

– Як ви вважаєте, що може сьогодні перекреслити ці амбітні плани ворога?

– Чинників, які можуть позбавити Путіна та його оточення не тільки ілюзій, а й можливостей реалізації своїх алармістських планів, може бути кілька.

Ключовий фактор – ресурси. Якщо росіяни матимуть серйозне просідання у частині ресурсів, насамперед у живій силі, – бо саме в межах "м'ясних", або піхотних штурмів противник зараз досягає певних результатів, – якщо нам вдасться значно збільшити втрати російської армії в живій силі та вийти на цифру 50 тисяч на місяць, яку анонсував міністр оборони Федоров, то це може призвести до певного колапсу на полі бою в плані можливості росіян просуватися вперед.

Січень показав той факт, що рівень російських втрат не зменшується, а за деякими позиціями навіть збільшується, а ось масштаби територіальних придбань значно менші, ніж це було в листопаді або жовтні минулого року.

Як саме цього можна досягти? Дрони, безумовно, дуже важлива складова. Створення інженерно-технічних споруд, мінних полів, протитанкових і протипіхотних, також грає в цьому сенсі нам на користь. Активне використання боєприпасів касетного типу для знищення противників. Тобто за наявності у нас достатньої кількості ресурсів ми здатні значно збільшити рівень російських втрат і значно уповільнити його просування.

Ще раз повторюся: наші проблеми, пов'язані з просіданням частини фронту в районі Вовчанська, пов'язані з тим, що наші передові підрозділи своєчасно не отримали відповідно до своїх заявок ресурси, які їм були потрібні для організації стабільної та стійкої оборони. Щойно це питання було вирішено, ми знову демонструємо стійкість і незламність нашої оборони на цій ділянці фронту.

Тому логістика, ресурси є ключовими факторами, які визначають як нашу стійкість, так і можливості противника просуватися вперед.