Блог | Герої з Азовсталі потрібні країні живими, а не назвами вулиць чи згадками в підручниках

Мабуть, будь-які рішення мають право на існування. Але, свого часу я втратила рештки поваги до однієї людини, почувши відверту відповідь на запитання, яке не давало мені дихати.

ДАП. Незламна позиція. Незламні люди, серед яких були і мої друзі. Люди, міцніші за бетон. Чому їх не вивели, коли була можливість? Чому вони лишались обороняти рештки того, що не мало ніякого вже стратегічного значення?

- Бо країні були потрібні герої.

Якийсь час я не могла оговтатись, згадуючи ту відповідь. Відповідь від людини, яка мала вплив тоді на ситуацію. Але прийняла рішення зробити з хлопців символ, поклавши їхні життя на алтар публічної жертовності. Їх знищували майже в прямому етері, на очах всього світу. І воно мені болить досі.

Хлопці і дівчата з Азовсталі - герої. І вони потрібні країні. Живими. Не назвами вулиць, не меморіальними дошками, не згадками в підручниках і не принтами на худі. Живими.

Навіть, якщо їх шлях до життя - через полон і обмін. Навіть, якщо хтось бачить в цьому зраду. Вони вже зробили більше, ніж може зробити людина. Так, країні завжди будуть потрібні герої. Але не обов'язково посмертно.