Лікар-спецпризначенець рвався за сином на фронт: під Бахмутом загинув прикордонник із Одеси
На Донбасі під час виконання бойового завдання загинув лікар підрозділу спецназу Держприкордонслужби Павло Загниборода. Він добровільно прийшов у військкомат одразу після початку повномасштабного вторгнення Росії – у ЗСУ воював і його син. "Док" не хотів "відсиджуватися" в тилу, він рвався на схід – туди, де вже служив на початку російської агресії в 2014 році.
Докладніше про це читайте в матеріалі OBOZREVATEL.
Вчив рятувати життя
Одесит Микита Карпенко, засновник та директор центру SAR, який вчить надавати домедичну допомогу, розповів, що познайомився з Павлом, коли шукали інструктора.
"У нас з'явилася вакантна посада на позицію інструктора, і ми шукали людину з вищою медичною освітою, лікаря. Так ми й рекрутували Павла, запропонували йому співпрацю. Раді були бачити його в нашій команді – особливо після того, як дізналися, що Павло служив ще в першу фазу війни", – розповів Карпенко.
За його словами, протягом кількох років лікар, уже будучи інструктором SAR, навчав різні категорії людей, зокрема військових.
Не міг залишитись осторонь
У 2014-2015 роках Павло Загниборода служив у 79-й окремій аеромобільній бригаді, був начальником медслужби батальйону.
У лютому 2022 року, коли відбулося повномасштабне вторгнення армії Росії в Україну, Павло знову не зміг залишитись осторонь і вирушив у військкомат. "Спочатку він проходив службу в порту, проте якось він набрав мене і попросив допомогти з переводом туди, де його навички будуть більш необхідні. Павло хотів потрапити на схід, щоб рятувати життя", – каже директор центру SAR.
Павло Загниборода навесні вже був у лавах 10-го мобільного прикордонного загону "ДОЗОР". У прикордонному спецназі він потоваришував з іншим мобілізованим – Андрієм.
"Ми познайомилися у квітні. Швидко потоваришували, бо було багато спільного, хоча я не медик. Та й близькі за віком: Павлу було 48, мені – 49", – каже підполковник.
За його словами, Павло був дуже неординарною особистістю. "Знаєте, коли людина потрапляє у військовий колектив, де всі прослужили разом понад п'ять років, він дуже виділяється. Був дуже вільною людиною, жив за своїми принципами, яких не зраджував. Тримав своє тіло, розум в ідеальному стані. Незважаючи на вік, був одним із найсильніших у нашому підрозділі. Спокійно віджимався на одній руці і присідав на одній нозі, щоранку пробігав по 5 км", – каже офіцер.
Він розповів, що Павло закінчив Вінницький національний медичний університет із відзнакою. У той час його батько був ректором, але майбутній лікар не вважав це за якусь перевагу – він не прогуляв жодного заняття і старанно вчився.
Павло розповідав Андрію, що працював у міжнародних фармацевтичних компаніях, де добре заробляв, а три роки жив та працював у Лондоні. Англійську мову знав ідеально.
"Коли ми не хотіли, щоб нашу розмову чули, то переходили вдвох на англійську. У Павла був британський акцент", – усміхається офіцер.
Ідеальне володіння англійською стало в нагоді одеситу і тоді, коли проходили багатонаціональні військові навчання Sea Breeze. Павла залучали до синхронного перекладу нашим військовим. Був кумедний випадок. Коли американці їхали, то сказали: "Павле, ти все знаєш, можеш далі вчити людей".
Коли Павло Загниборода потрапив до прикордонного спецназу, то й до відправлення в зону бойових дій намагався максимально викластися. Він невпинно вчив людей парамедицини, а його рідні допомагали підрозділу медикаментами.
За словами товариша по службі, перебуваючи далеко від рідних, Павло дуже за ними сумував. "Він любив дружину і сина, все для них робив. Син був його гордістю, взяв краще від батька і теж воював. Хлопець залишив навчання в медуніверситеті і подався служити. Павло спочатку дуже переймався, що син воює, а він сам не на передовій, тому рвався туди", – каже Андрій.
21 січня "Док" виконував бойове завдання у складі медичної евакуаційної групи. Під час ворожого артилерійського обстрілу в районі Бахмута Павло Загниборода дістав численні поранення, несумісні із життям...
Захиснику посмертно присвоєно чергове військове звання "майор". Воїна поховали в Одесі.