Чим Україні вигідний замах на російського генерала Алексєєва: Ступак пояснив, як спецслужби обирають ціль

На тлі спроби замаху на генерала Володимира Алексєєва, досить впливової особи в російському генштабі, висуваються різноманітні версії, хто і чому міг це зробити. Їх щонайменше три: це наслідок "війни" всередині російських еліт, помста "вагнерівців" за свого ліквідованого ватажка Пригожина або діяльність проукраїнських сил на території РФ. Наразі немає підтверджень, що за спробою замаху стоять українські спецслужби, але принаймні тимчасове усунення Алексєєва від обов’язків грає на руку Україні.

Плануючи ліквідацію, українські спецслужби обирають найбільш пріоритетну, але й найбільш досяжну ціль. Наприклад, пропагандист Соловйов давно заслужив на ліквідацію, але він користується безпрецедентними засобами захисту, тому як поточна ціль наразі не розглядається. Суттєво ускладнюють ліквідацію й умови Москви, де є розгалужена мережа камер спостереження. Проте, попри всі обставини, українські спецслужби знаходять способи ліквідації топових ворожих чинів.

До речі, той факт, що за чотири роки повномасштабної війни РФ не здійснила жодного успішного замаху на представників вищого військово-політичного керівництва нашої країни, свідчить про високу ефективність спецслужб в Україні.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив ексспівробітник Служби безпеки України Іван Ступак.

– Дуже активно в мережі обговорюється тема замаху на першого заступника начальника головного управління генерального штабу ЗС РФ Володимира Алексєєва. Слідчі в Росії повідомляють про нібито встановлення осіб нападників та затримання виконавця. Тим часом наші офіційні особи наразі фактично не коментують цю історію. Міністр закордонних справ України Сибіга заявив, що Україна не має до цього жодного стосунку. Як вважаєте, хто міг здійснити цю спробу замаху і завдяки чому вона взагалі стала можливою на території РФ?

– Так, міністр закордонних справ України заперечив, але наразі інших заперечень ані від президента, ані від спецслужб я не чув. Можливо, вони з'являться згодом.

Кому це взагалі могло бути вигідно? Перша версія – це росіяни самі зробили, у них конфлікти еліт, вони один одного поїдають тощо. Тут я не погоджуюся, бо, якщо за російського військового або посадовця беруться дійсно їхні внутрішні сили, то вони доводять справу до кінця. Там взагалі немає жодних осічок, нічого. Подивіться на Пригожина. Коли була команда, його було знищено з усім літаком. Коли була команда зачистки оточення Сергія Шойгу, то їх всіх просто заарештували на робочому місці. Тимура Іванова з зіркою героя Російської Федерації відразу повезли в цій формі до суду, а далі СІЗО і вирок (Іванов засуджений московським судом до 13 років колонії за хабарництво та розтрату в особливо великих розмірах. – Ред.). Тому історія щодо зведення рахунків всередині системи повністю відпадає.

Друга версія – говорять про те, що нібито це "вагнерівці" вирішили помститися за вбивство Пригожина. Але ж Пригожина вбили ще два роки тому. Уся фішка Пригожина була в грошах. Його немає, немає грошей, про нього всі забули. Тому якась помста виглядає дуже несерйозною і недолугою, і взагалі це нічого б не дало. Навпаки, всі, хто брав би участь у цій операції, ставили б на собі хрест. Який у цьому сенс? Треба було робити якийсь політичний вихід і політичний маніфест.

Третя версія – замах здійснила якась сила на користь України. Відверто кажучи, вибуття Алексєєва з поточної роботи передусім грає на руку нам. Я не знаю, чи це зробили наші спецслужби, чи це зробила якась група людей, яка співчуває Україні і яка перебуває на території РФ. Але головне, що зараз він на певний період часу вибув з гри, не планує операції проти України. І, звісно, Російська Федерація побоюється можливих подальших актів.

– З 2022 року, від початку широкомасштабного вторгнення, було знищено 19 російських генералів.

– Було ліквідовано не лише генералів, а представників вищого військового керівництва Росії.

– А втім, цифра вражаюча. Яким чином такі операції найчастіше відбуваються? Як виглядає класична схема? Де беруться виконавці, як це все організується тощо?

– Якщо ми говоримо загалом, то спочатку обирається ціль. Ми розуміємо, що в Україні є певна каталогізація об'єктів, які нам цікаві. Якою вона може бути? Військові, починаючи від найвищого військового, закінчуючи найнижчим, який брав участь у різанині в Бучі. Потім політики, які цю війну виправдовують, від найбільшого до найнижчого губернатора Бєлгородської області. Журналісти, медійники тощо. Таким чином, вони ранжуються, обирається пріоритет.

Хотілося б, звісно, вибити того ж Соловйова. Зрозуміло, він одіозний, чорноротий і робить для нас багато зла. Але він під охороною. Додому, на роботу, до коханки і знов додому він їздить броньованим "Майбахом". Його важко дістати.

Тому обирається ціль дещо простіша, до якої можна дотягнутися, але яка обов'язково є важливою, чутливою втратою для Російської Федерації. І потім від цієї людини починають відштовхуватися. Якщо він живе в Москві, то це буде можливо, але складно, бо в Москві камери, зовнішнє спостереження на кожному куті, на кожному будинку, в кожному під'їзді, загальна система "Сфера", 200 тисяч камер, які фіксують всіх, хто там з'являється, розпізнавання облич.

Отже, починають слідкувати за людиною і виявляти її слабкі місця. Якщо він ходить тільки з роботи додому і назад, то важко, але можна. Але якщо він, наприклад, раз на тиждень ходить в лазню або раз на два тижні їздить до коханки, то це вже цікавіше, його можна десь підловити.

Також підбирають людей, які можуть це зробити. Хтось, наприклад, з числа "волонтерів", як я їх називаю, з території Росії. Це люди, які хочуть щось зробити для України. Вони ненавидять режим Путіна, виїхати не можуть, вступити до Російського добровольчого корпусу також не можуть, але на місці можуть щось зробити. Хтось може прослідкувати за людиною, хтось передати якісь дані, сфотографувати тощо.

Далі обирається механізм, як ліквідувати цю людину, що це буде – ніж, пістолет, вибухівка, де зробити це, в який час тощо. Ну, і, звісно, визначається, як виконавцю залишити місце пригоди. Продумуються маршрути, запасні маршрути, куди їхати, де зберігати зброю, куди викинути тощо.

– Як щодо зворотного боку питання, тобто спроб замахів на наших українських високопосадовців, включно із президентом України. Як тут діє ворог, і головне, яка існує протидія, наскільки вона ефективна?

– Чи вона ефективна? Ліквідації наших посадовців за останні чотири роки, слава богу, не було, і це найкращий показник ефективності українських силовиків. Передусім це СБУ, далі поліція на більш нижчому рівні.

Так, торік було вбито полковника СБУ Воронича, але так сталося, що кілерів не змогли взяти, вони чинили супротив і їх розстріляли просто на місці. Це красномовний показник того, що хто не здається, того ліквідують. Більше якихось вдалих акцій у росіян не було.

Так, багато підпалених автівок українських військових, так, багато координат здано, так, багато вибухівок переміщено. Але гучних ліквідацій, замахів не було. Не тому, що вони не хочуть це робити, а тому, що їм не вдається, тому що такі акції попереджаються на етапі планування або на етапі спроби реалізації безпосередньо в Україні. Оце дійсно найкращий показник ефективності українських силовиків.