Блог | Логістика під FPV: пікап перетворився на розхідник, а броньований транспорт – на необхідність

Вчора, до Дня Незалежності, отримали подарунки від наших литовських друзів і серед них – чергові пікапи.

Для нашого батальйону пікап та НРК – це основний технічний засіб бути, де пікапи здійснюють перевезення близько 70% від всього забезпечення.

Однак, у зв'язку із постійним розширенням так званої "кілзони" та непрепинним вдосконаленням противником способів та засобів впливу на нашу логістику, з кожнем днем все важче й важче здійснювати забезпечення за допомогою тільки лише пікапів та НРК.

Сьогодні, через активність ФПВ противника, логістичні "хаби" батальйонів все далі й далі відсуваються від переднього краю, а логістичні шляхи батальйонів складають десятки кілометрів. І ця відстань має стійку тенденцію до збільшення.

Це ще більше напружує наші спроможності і можливості. Окрім того, що зі збільшенням відстані збільшується й час на логістичну місію, моторесурс, втому екіпажів авто, час знаходження авто у максимально вразливому становищі для ФПВ. Збільшення шляху зменшує кількість виїздів за проміжок часу і якщо півроку тому, стоючи на тих самим позиціях ми мали на добу одну кількість логістичних виїздів, то сьогодні, коли шлях збільшився, ми робимо іншу (меншу) кількість місій.

Окрім цього, слід зазначити, що противник, принаймні в нашій смузі оборони, надактивно щастосовує дистанційне мінування логістичних шляхів на достатньо суттєву глибину, що є теж важливим фактором для нас.

Так, ворогу все ще важко тягнути далеко до нас в тил, звичайними ФПВішками, протитанкові міни(вони намагаються їх скидати з "Молній" або інших, більш великих дронів) і тому ворог масово використовує скидання протипіхотних мін. Вони легкі, їх можна принести багато, і вони перетворюють будь-яку дорогу на мінне поле.

Будь-який відомий ворожий вибуховий пристрій, скинутий на дорогу, для пікапа, який є для нас єдиним і, поки що, безальтернативним засобом логістики (НРК важливий елемент але все ще не основний через ряд об'єктивних причин про які не в цьому дописі) є смертельним. Відірване колесо, знищена ходова, пошкоджене днище і машина стає нерухомою мішенню.

Тому командири вимушені багато часу та сил відривати на розміновувати шляхів. Доводиться залучати власних операторів БПЛА, відриваючи їх від виконання безпосередніх бойових завдань на "нулі", просто щоб розчистити дорогу для підвезення найнеобхіднішого.

Але, навіть після годин розмінування, час від часу, стаються підриви авто. Зазвичай після такого пікап, якщо не зайнявся, стає не б.г. і часто, через ризики, не евакуйовується. Кращим сценарієм в таких випадках є: неушкодження серед особового складу, зняття з авто дефіцитного РЕБу та перенесення майна з пікапу до найближчих кущів/дерев.

Кожен командир батальйону, розуміючи основні логістичні виклики у своїй смузі, робить все від себе залежне аби здолати негативні фактори, що впливають на логістику за допомогою волонтерів і рідше - держави або ж власної винахідливості підрозділу.

Наварити сітки, натягнути саморобні "мангали", кинути на дах РЕБ, протимінні грейдери що наварені попереду авто для боротьби з дрібними протипіхотними мінами – все це стандартна фронтова творчість. Але все це половинчасте рішення. Від кумулятива не сховаєшся, а от осколкові боєприпаси, якими рясно б'ють по логістиці, для пікапа це біда. Метал пробивається наскрізь, і особовий склад зазнає поранень.

Провізія, БК, обладнання все це щодня перевозиться на пікапах, бо іншого транспорту в батальйоні просто немає. За одну несприятливу ходку(знищення авто) можна втратити екіпаж і майна на мільйони гривень. Якщо порахувати сумарні збитки від спалених і підірваних пікапів та знищеного на них майна в довгостроковій перспективі, за ці кошти вже давно можна було б забезпечити батальйон необхідною кількістю легкоброньованих автомобілів типу "Козак", "HMMWV" і т.д.

І ось тут хотів би перейти до головного питання, яке давно назріло і потребує вирішення на державному рівні. Для забезпечення стійкої логістики в існуючому форматі(формат де НРК все ще не стало основним засобом) легкоброньовані автомобілі які, зазвичай значно краще витримують ураження протипіхотною міною або ж ФПВ могли б значно підсилити піхотні підрозділи, зокрема мотопіхотні батальйони, де немає важкої броньованої техніки за штатом, але мають бути легкоброньованьовані авто, але в реальності їх немає в достатній кількості.

Цим дописом хотів би привернути до цього питання увагу з боку нового керівництва й Міністерства оборони й Збройних Сил України. Легкоброньований транспорт це не розкіш, а робочий інструмент логістики. В умовах тотального панування FPV-дронів кількість захищених автомобілів треба збільшувати саме для забезпечення тилу й підвезення, а не тільки як бойові машини. І головне, такі авто дадуть зовсім інший рівень живучості людей.

Зараз починається осінь, йде процес бюджетного планування. Я закликаю відповідальних за це питання осіб обов'язково переглянути забезпечення піхотних підрозділів та закласти закупівлю броньованого логістичного транспорту. Це питання виживання наших людей.

А поки що...Дякуємо нашиv литовським друзям, за чергові пікапи.

Зараз ми їх трохи "пошаманимо", доведемо до ладу під наші реалії, і вже за кілька днів вони вирушать на позиції виконувати бойові виїзди.