Має залишитися хтось один: або Україна, або Росія, але є шанс зупинити війну. Інтерв'ю з Яковенком
Заступник голови Ради безпеки Росії, колишній президент РФ Дмитро Медведєв фактично безперервно погрожує – і Заходу, і НАТО, і Україні. Найбільше він любить трясти ядерною палицею – мовляв, ми влаштуємо вам "ядерний попіл". За те, що допомагаєте Україні озброєнням, за те, що дозволили завдавати ударів по військових об'єктах на території РФ тощо. Але в останній заяві він де-факто видав справжні цілі глави Кремля Володимира Путіна у війні проти України: ця "імперія" має намір воювати доти, доки повністю не знищить українську державу.
Після погроз Медведєва ще очевиднішим став факт, що "Путін не припинить війну, навіть якщо буде відкинутий на лінію 1991 року. І тим більше жодні угоди не приведуть до миру". Хороша новина полягає в тому, що хоч би хто прийшов до влади в Росії після Путіна, навіть найзапекліші яструби, вони все одно будуть змушені закінчити його війну і розпочинати все з чистого аркуша.
Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив російський опозиційний політик та журналіст Ігор Яковенко.
– Медведєв часто робить, м'яко кажучи, дивні заяви. Але ця заява привернула особливу увагу, адже виходячи з цієї логіки, не слід розраховувати на те, що війна Росії проти України взагалі колись закінчиться. Йдеться не про поточну фазу бойових дій, а про глобальне протистояння. На вашу думку, чи варто всерйоз сприймати слова цього діяча, який, до речі, обіймає посаду заступника голови Радбезу Росії?
– Я думаю, що Медведєв каже те, що думає Путін. Що у Путіна на думці, то у Медведєва на язиці. Ба більше – те, що каже Медведєв, повторюють, іноді більш емоційно та більш божевільно, мешканці російського телевізора.
Те, що ця війна не закінчиться якоюсь мирною угодою, є досить очевидним. Це та ситуація, коли має залишитись хтось один: або зникне Україна, або зникне Росія. Просто тому, що Путін не припинить війну, навіть якщо його відкинуть на лінію 1991 року. І тим паче жодні угоди не приведуть до миру.
Те, що говорить Медведєв, треба просто транслювати і доводити до відома тих, хто намагається говорити про якісь мирні переговори, про те, щоб запросити Росію на Саміт миру, і подібні дурниці. Я думаю, що слова Медведєва – це те, на що треба зважати.
– Питання в тому, наскільки такі заяви Медведєва, а отже, позиція Путіна, корелюються з настроями російських "еліт", а також жителів великих міст, москвичів чи пітерців. Чи могли б ви оцінити ці настрої?
– Це два різні питання. Те, що ви називаєте "елітою", тобто верхівкою, вона дуже різна. Я думаю, що більшість цієї "еліти" навряд чи хоче перебувати на території, яка воюватиме завжди. Це далеко не всіх влаштовує. Не говорячи вже про населення. Населення, звичайно, до цього не готове. Відомі опитування, коли більшість населення готова до переговорів. Насправді є бенефіціари війни, є ті, хто втягнулися і отримують дохід від війни, але основна маса все ж таки хоче завершення.
Але головне не це, а інше – що це не має жодного значення. Не тільки населення не має жодного впливу на ухвалення рішень, а й значна частина верхівки – уряд, генералітет тощо. Я вже не кажу про всякий набрід на кшталт депутатів держдуми та членів ради федерації, так званих сенаторів. Це все обслуга. Їм віддають накази, вони виконують.
Все це не має жодного значення. Має значення тільки те, що задумав Путін і що транслюють його рупори, яких він обирає для цієї мети. У цьому випадку це Медведєв, Пєсков, російський телевізор тощо. А рішення ухвалюватиме Путін за участю невеликої кількості представників його оточення.
– Тобто можна сподіватися на те, що коли Путін з тієї чи іншої причини піде в небуття, ця глобальна загроза для України також зникне?
– На певний час точно зникне. Принаймні війна припиниться, це цілком очевидно. Ми говоримо про певний простір ймовірностей. Путін піде з якого дива? Він піде на той світ з якоїсь причини, внаслідок перевороту чи ще чогось? Все це – різні речі. Але в будь-якому разі людина чи група людей, які прийдуть після Путіна, звичайно, війну зупинять, бо з'явиться гігантська спокуса звалити все на Путіна та почати все з чистого аркуша.
Перед цією спокусою не зможе встояти ніхто незалежно від того, що в головах у людей. Навіть якщо прийде найзапекліший яструб, не дай бог, Патрушев, все одно він зупинить війну. Тому що ситуація в Росії не найкраща для того, щоб опинитися при владі. Кожен буде щось змінювати.
До того ж є ще й стара російська традиція, коли кожен наступний правитель у всіх бідах звинувачує попереднього. Сталін топтав ленінську гвардію, Хрущов – Сталіна, Брежнєв – Хрущова, Горбачов – Брежнєва, Єльцин – Горбачова, ну а Путін усе звалював на 1990-ті, на період єльцинського правління. Не буде винятком і будь-яка влада, яка прийде після Путіна.
– Часто в контексті впливу російської пропаганди говорять про те, що, можливо, Росія потребує денацифікації, як це свого часу було з постгітлерівською Німеччиною. Оброблена пропагандою антиукраїнськи налаштована частина населення Росії нікуди не подінеться навіть після того, як Путін піде з влади. Чи вважаєте ви, що це де-факто стане міною уповільненої дії, адже той чи інший новий правитель Росії буде змушений іти в цьому антиукраїнському фарватері?
– Тут дуже багато невідомих, змінних, значення яких ми не знаємо. Насамперед жодної денацифікації зразка гітлерівського рейху не буде з тієї простої причини, що ніхто не збирається захоплювати, окупувати Росію. А без цієї фіксації жодної денацифікації не могло б бути.
Щоб провести денацифікацію гітлерівського рейху, потрібно було його окупувати, повністю змінити владу, розділити Німеччину на чотири сектори, запровадити окупаційне правління, повністю ліквідувати гітлерівські ЗМІ, гітлерівські інститути влади, а населення примусово лікувати – поставити "крапельницю", що денацифікує.
Нічого схожого з Росією не буде, це цілком очевидно. Єдиний варіант, коли відбудеться денацифікація, – це розвал Росії, розвал російської імперії. І тоді можуть піти різні процеси, зокрема, вже не буде імперії як єдиного цілого, яке породжує реваншистську заразу. Не буде імперії – не буде імперського синдрому, не буде і фашизму. Окремі частини російської імперії неспроможні вести такі війни.
Тому я думаю, що єдиний спосіб денацифікувати Росію – це не перешкоджати природному процесу її розвалу після загибелі путінського режиму.
– Останнє питання – про ресурси для війни. Російський солдат-контрактник одержує від 200 тисяч рублів на місяць. Наскільки я розумію, для тієї ж російської глибинки це чималі гроші. Чи це не головна причина, чому Путін не має браку в охочих поповнити його окупаційне військо? Хто платить за цю війну?
– Платить, звісно, російський платник податків, платить бюджет. Якщо говорити про суми, то, крім 200 тисяч щомісяця, даються ще й підйомні – до 1,5 мільйонів рублів. Це величезні гроші. Тому, звичайно, це головний і насправді єдиний мотив.
Тобто сьогодні російська окупаційна армія – це армія найманців, бо воюють лише за гроші. Жодного іншого мотиву йти і перетворюватися на гарматне м'ясо у людей немає. Коли одразу дають 1,5 мільйона рублів – це гроші, яких більшість росіян у вічі не бачили. Це серйозна можливість покращити справи, це перший внесок в іпотеку тощо. Це дуже серйозна спокуса. Тому російська армія сьогодні – це армія найманців.
Адже, зрештою, всі розуміють, що вони забули в Україні? Яку батьківщину вони боронять в Україні? Це смішно. Зрештою, це зрозуміло всім, навіть тим, хто повністю заражений пропагандою і повторює це марення просто для того, щоб не випасти із загального ряду.