Майор Гетьман: ворог планує створити два котли, але потрапить у пастку Залужного? Інтерв’ю

Створення оточення угруповань українських Сил оборони, або котлів, було планом російської окупаційної армії. На початку ворог хотів утворити два великих котли на сході нашої країни, потім зменшив "апетити". Тепер він намагається взяти українські позиції в невеликий котел у районі Бахмута та Авдіївки. З першим знов нічого не виходить, тому зусилля зосереджуються на гіпотетичному авдіївському котлі. Задля цього ворог може перекидати сюди сили з-під Бахмута.

Лише керівництво Генерального штабу ЗСУ, генерал Залужний знають, яким є план нашої армії на цьому напрямку. Але не можна виключати, що в Авдіївці на ворога чекає "сюрприз". Там він може потрапити у пастку. Такий прогноз в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL озвучив ветеран російсько-української війни, майор запасу ЗСУ Олексій Гетьман.

– Глава Китаю Сі Цзіньпін під час візиту до Москви заявив, що в питанні війни в Україні "звучать голоси за мир і раціональність". Водночас державний секретар США Ентоні Блінкен, коментуючи "мирний план" Китаю, наголосив, що мета цього плану – заморозити бойові дії. Якщо дійсно буде оголошено перемир’я, наскільки це велика загроза для України?

– Будь-яке перемир’я зараз буде на користь Російській Федерації, тому що їм потрібно перегрупуватися, їм потрібно поновити сили, добудувати ракети, які в них закінчуються, підняти стару техніку зі складів тощо. Наразі вони вже почали витягати з якихось невідомих складів танки Т-55. Мені здається, скоро руки дійдуть і до Т-34.

Щодо "мирного плану" Китаю, то його дійсно не можна так назвати. Це щось на кшталт "давайте боротися за все добре проти всього поганого". Там тільки загальні фрази – поважати суверенітет країн тощо. Справжній мирний план повинен включати в себе конкретні пропозиції, як зупинити війну, як знайти компроміс. Хоча якого компромісу ми можемо досягнути з РФ, допоки її війська перебувають на нашій території? Отже, китайський план – це красиві слова ні про що.

– Але питання в строках. Ви сказали, окупаційна армія вже витягає зі складів допотопні танки Т-55. Але ж ми розуміємо, що танки неможливо виготовити швидко – для цього потрібен не один місяць чи навіть рік. Щоб зібрати додатково 500 тисяч "чмобіків", також потрібен не один місяць. За вашими оцінками, протягом якого часу українська армія може підготуватися до потужного контрнаступу? Скільки часу потрібно окупанту, щоб організувати свій наступ?

– Тут кожен день має значення. Якщо говорити про відносно сучасні танки, то таких у Росії можуть виробляти приблизно двадцять на місяць. Якщо ми говоримо про далекобійні високоточні ракети, то вони можуть виробляти приблизно п’ятдесят ракет на місяць.

Якщо почати перемовини і оголосити перемир’я, то воно ж не триватиме кілька днів. Росія хоче спочатку розпочати, потім щось переглянути, ще раз зустрітися – і тягнути дуже довго. Місяць-два – це те, що потрібно РФ, щоб суттєво поновити свої збройні сили.

Але, аналізуючи можливості військово-промислового комплексу РФ, фахівці заявляли: щоб поновити все те, що втратила російська армія, їм треба років двадцять. Росія зазнає дуже великих втрат, хоч би що там розповідали про її військову міць. Але за два-три місяці вони можуть провести "курс молодого бійця" для мобілізованих, провести навчання цих людей, виробити не менше ста ракет, що вистачить для одного потужного удару по Україні.

Вони встигнуть перегрупувати війська, навести лад в армії, де вже великі проблеми з дисципліною. Наприклад, на лівому березі річки Дніпро біля Херсона лад наводить російська нацгвардія і ФСБ, бо там є багато випадків невиконання наказів, дезертирства тощо.

Тому пауза їм вкрай потрібна. Тим більше, якщо буде оголошено перемир’я, українська армія не зможе проводити контрнаступальні дії. Водночас наше військове керівництво наголошувало, що наступ ми плануємо у квітні-травні. Тобто перемир’я може позначитися на наших контрнаступальних діях.

– Запитання щодо поточної ситуації на фронті. Жителів Авдіївки закликають евакуюватися, тому що цей населений пункт фактично опинився в напівоточенні. Якщо подивитися на карту бойових дій, то можна побачити, що і Бахмут перебуває в майже подібній ситуації, також схоже на напівоточення. Як ви оцінюєте небезпеку створення так званих котлів для підрозділів української армії?

– У цьому і полягає план Російської Федерації – створити котли. Вони намагалися зробити дуже великі котли – через Бахмут на північ, в бік Слов’янська, атакувати наші позиції біля Куп’янська і Лиману, щоб утворити одне велике кільце. Друге велике кільце вони планували з Бахмута на південь в бік Вугледара, звідти на північ. Але ворогу це не вдалося.

Наразі ворог намагається зробити невелике оточення під Бахмутом. Але і це їм не вдається – оточити наші позиції з півночі та півдня, незважаючи на те, що відстань між північним та південним угрупованням росіян на захід від Бахмута становить усього три кілометри. Але ворог не може подолати цю відстань.

За оцінками численних аналітиків, бої навколо Бахмута стали не такими інтенсивними. Можливо, причина полягає в тому, що частина тих окупаційних військ, які там перебувають, зосередила зусилля саме на Авдіївському напрямку, щоб зробити там таке саме оточення. Адже там не лише "вагнерівці", там ще й два десантно-штурмових полки і одна мотострілецька бригада.

Ситуація там важка, поки що це їм не вдалося. Чи вдасться, чи ні? Ми віримо у те, що не вдасться. Але на війні робити такі припущення не можна. Тому що ситуація може змінитися за той час, поки ми розмовляємо.

– І все ж таки, що з Авдіївкою? Який ваш прогноз?

– Генерал Сирський, який командує цим напрямком, та інші воєначальники чудово розуміють небезпеку, яка виникає. Звісно, у відповідь на ці виклики ми будемо вчиняти відповідні дії. Якими саме будуть ці дії – це прерогатива нашого Генерального штабу. Але є припущення про те, що багато з тих речей, які видаються нам програшними, насправді є тактичними діями нашого командування, в тому числі пана Залужного, який є фахівцем зі створення пасток для ворога. Це може бути пастка.

Дійсно, під час війни можливе оточення певних угруповань, але будемо вірити в те, що це пастка для росіян. Вірмо в краще.