"Маркетплейси та НПЗ, а де ж Алабуга?" Україна наростила далекобійні удари по Росії: наскільки вони ефективні

Україна значно розширила масштаби та посилила інтенсивність ударів по території Росії, охоплюючи, порівняно з 2025 роком, не лише більшу кількість об’єктів, а й напрямків, а також долаючи дедалі більші відстані. Проте час від часу виникають питання щодо того, що ресурс нібито використовується не за призначенням і не дає очікуваного ефекту. Що ж, давайте розберемося.

Детальніше про це – у новому матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".

Починаючи з 2022 року Україна поступово розширювала свої можливості щодо нанесення ударів углиб Росії. І станом на сьогодні можна говорити про те, що навіть найзахищеніші зони (які вважалися такими в минулому) – наприклад, Московська область, – вже не входять до числа таких локацій.

Але тут виникає питання: а наскільки це виправдано?

Для багатьох удари по Москві та області сприймаються не в ключі прямого впливу на промислові зони, а виключно в контексті репутаційних втрат. Хоча це помила, спричинена нерозумінням структури російської логістики та виробничих можливостей у цілому ряді галузей промисловості (пов’язаних від регіонів до центру).

Крім усього іншого, удари, які Сили оборони масштабують останніми роками, особливо по нафтопереробних заводах, незрозумілі за кінцевим результатом для тих, хто елементарно не дружить з калькулятором. І, як мені здається, саме з цифр і варто починати наш огляд успіхів СОУ у питаннях ударів по території РФ. Адже саме цифри завжди є основним аргументом у будь-якій суперечці

Цифри

У ніч на 20 вересня Україна здійснила масштабний наліт на Московську область, від чого постраждав місцевий НПЗ у Капотні. Московська влада заявляла, що по області було завдано один із наймасовіших ударів із використанням 1 600 дронів, але ці дані навряд чи відповідають дійсності. Російські офіційні джерела часто на 30% і більше завищують реальні показники засобів ураження, які застосувала Україна.

МНПЗ – це підприємство, яке переробляє близько 11,6–14 млн тонн нафти на рік, забезпечує значну частину московського ринку палива та потреби мешканців як столиці, так і області.

Умовно кажучи, ті пошкодження, які були показані та озвучені у відкритих джерелах, за найскромнішими оцінками коштують від $30 млн до $150 млн. З огляду на те, що це основний постачальник палива для споживачів у Москві та області, значення цих пошкоджень зростає не лише у фінансовому та економічному вимірі, а й, як зазначалося вище, у репутаційному.

Москва не може забезпечити мешканців столиці бензином? Саме так.

Не менш цікавими є й інші удари. Наприклад, виникло чимало дискусій щодо використання ударних дронів проти складів Wildberries, а потім OZON. Навіщо? Чому? Чи є в цьому сенс? Може, краще завдати удару по виробництву балістичних ракет? Наприклад, по Воткінському заводу?

Можливо, на перший погляд усе виглядає цілком зрозумілим, але все ж давайте повернемося до нашої з вами систематизації від загального до часткового.

Яка вартість українського ударного дрона далекобійного типу? У середньому, залежно від модифікації, вона коливається від $15 тис. до $50 тыс. У рідкісних випадках може перевищувати $100 тис. Але загалом середня цінова політика, назвемо її так, цілком зрозуміла. А далі – ступінь пошкоджень, яких зазнає противник внаслідок кожного такого нальоту.

Тут, на мою думку, одразу слід зазначити, що на перехоплення кожного засобу ураження Росія витрачає від $30 тис. – це мінімальна ціна зенітної керованої ракети і навіть забезпечення однієї мобільної вогневої групи на добу. Тобто, навіть приблизно перехоплення одного українського дрона обходиться РОВ щонайменше у $30 тис. При цьому в середньому на перехоплення однієї цілі може витрачатися від 2–3 та більше ЗКР.

Таким чином, у разі запуску в бік Росії дронів загальною вартістю близько $1 млн, витрати Росії на їх перехоплення можуть сягати не просто $2–3 млн, а й більше. Чому більше? Тому що це стосується виключно інструментарію, що застосовується для перехоплення. А далі?

Рухаємося далі.

Середня вартість ремонту будь-якого НПЗ, особливо якщо йдеться про пошкодження таких установок, як АВТ-6 та інші, може перевищувати $10 млн. Крім ремонту враховуємо установку переробки щонайменше 140 тисяч барелів нафтопродукції на добу, не кажучи вже про наслідки пошкодження нафтопроводів, резервуарів та допоміжного обладнання.

Простій у переробці 140 тисяч барелів нафти на добу – це збитки протягом 24 годин у розмірі до $10 млн! Тобто, такі удари не тільки завдають ситуативної шкоди, а й надалі щодня, аж до завершення ремонту, завдають збитків російській економіці на десятки мільйонів доларів. Економіці, яка зосереджена на поповненні бюджету, спрямованого на війну проти України.

Місяць простою великого нафтопереробного заводу в Росії може приносити збиток понад $300 млн!

Тим часом мова йде не лише про окремий НПЗ, а про десятки таких підприємств, особливо в європейській частині РФ, які вже виведені з повноцінного робочого стану.

А що щодо маркетплейсів?

Протягом останніх кількох місяців виникало багато запитань: навіщо наносити удари по Wildberries та OZON, якщо можна вдарити по Алабузі в Татарстані? Відповідь, насправді, надзвичайно проста, але дивно, що її не озвучували раніше і не озвучують досі.

Маршрути до Алабуги настільки захищені системами ППО, а також засобами захисту останнього рубежу, що станом на сьогодні ефективно вразити цей об’єкт неможливо. У майбутньому ймовірність зростає, але не сьогодні.

У свою чергу, Wildberries та OZON для Росії – це не лише товарообіг понад 10 трильйонів рублів, а й забезпечення РОВ товарами подвійного призначення, а також стимулювання малого та середнього бізнесу. Ми ж, створюючи умови для їхнього банкрутства, стимулюємо банківську кризу (неможливість поповнення бюджету за рахунок податків від збанкрутілого малого та середнього бізнесу) паралельно зі знищенням усіх логістичних ланцюгів забезпечення армії Росії.

Наприклад, удар по Електросталі – одному з найбільших складів Wildberries: у результаті збитки перевищили 100 млрд рублів і призвели до розорення цілої низки приватних підприємців з усіма відповідними наслідками – відповідно, це серйозно вдарило й по банках.

Висновки

Росія цілодобово завдає ударів по нашій країні своїми дронами та ракетами, завдаючи справді болісних ударів насамперед самим українцям. Вбиває цивільних осіб, намагаючись на тлі геноциду та терору створити в суспільстві паніку та змусити українців тиснути на владу в питаннях припинення війни – тобто, капітуляції.

У свою чергу Сили оборони України завдають ударів по виробничих потужностях, які роблять свій внесок у формування російського бюджету. Удари по НПЗ, складам маркетплейсів приносять великі збитки – і це не лише одноразові втрати, а й наслідки.

Українські удари – це виснаження російської ППО, пошкодження та виведення з ладу основних виробничих потужностей, найбільш вразливих і чутливих до руйнувань та пошкоджень, а також створення внутрішньої кризи – як в економіці, питаннях формування бюджету, так і в банківській сфері.

Тому стверджувати, що українські удари не завдають жодної шкоди й не призводять до суттєвих збитків у противника, є кардинально неправильним і не відповідає дійсності. Від кожного масованого нальоту Росія зазнає комплексних втрат, які часом переростають у середньострокові та довгострокові галузеві й фінансові проблеми.