Мельник: ЗСУ підуть у наступ без підтримки F-16 з неба, це "туман війни". Інтерв’ю

Заклики надати Україні сучасну винищувальну авіацію – F-16, F-18, Mirage – лунають останнім часом доволі часто. Проте політичне рішення на Заході досі не ухвалено. Час, який пройде з моменту, коли союзники України дадуть "добро" на передачу винищувачів, до моменту, коли їх можна буде застосовувати на фронті, – близько шести місяців. А отже, навіть за найоптимістичнішого сценарію, весняний контрнаступ Сил оборони України відбуватиметься без потужної підтримки з неба.

Проте, навіть незважаючи на це, російський фронт може "посипатися", якщо ворогу буде завдано потужного удару на кшталт того, що був у Харкові і Херсоні. Він може запустити певні процеси як в окупаційній армії, так і в самій Росії, і тоді ця країна просто не зможе продовжувати війну. Але це лише один із сценаріїв. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив співдиректор програм зовнішньої політики, координатор міжнародних проєктів Центру Разумкова, військовий експерт Олексій Мельник.

– У ніч на 28 березня відбулась чергова атака дронами. Усього ворог запустив 15 "Шахедів", 14 із них було знешкоджено. Що це за "Шахеди"? Це дрони нового випуску, який, можливо, був налагоджений у Росії, чи закуплені в Ірану? На вашу думку, коли припиниться цей терор? Яким є план окупанта щодо застосування такого виду озброєння?

– Наразі не було інформації про те, з якої саме партії використовувалися безпілотники цього разу, але згідно тих повідомлень, які були раніше, Росія отримує невеликі партії "Шахедів" регулярно. Нам також достеменно невідомо, наскільки ці партії невеликі, але в будь-якому разі цей потік триває.

Хотілося б звернути увагу на те, що попереднє повідомлення Повітряних сил було про те, що Росія дедалі більше намагається атакувати цілі військового призначення на території України – там, де вони мають дані розвідки, агентурні дані про скупчення живої сили та техніки. Найімовірніше, зараз Росія намагатиметься використовувати ці запаси для того, щоб зруйнувати плани майбутнього українського контрнаступу.

– Глава МЗС Естонії Урмас Ренсалу закликав союзників по НАТО надати Україні винищувачі F-16. Раніше з’явилися повідомлення про те, що Франція планує викупити близько 40 винищувачів Mirage 2000-9 в ОАЕ та передати Україні. Окрім того, у Фінляндії припустили, що ця країна може надати Україні винищувачі F-18 Hornet. Ми розуміємо, що винищувач не може ганятися за "Шахедами", але які переваги матиме Україна, коли отримає такі літаки?

– Я б не став реагувати на кожне з таких повідомлень, оскільки є практика, що спочатку озвучуються якісь повідомлення, заяви, а згодом все це спростовується. Як на мене, ці останні повідомлення – це свідчення того, що дискусії тривають, процес рухається у сприятливому для України напрямі.

У цьому контексті можна відзначити факт передачі Україні Словаччиною і Польщею винищувачів Міг-29 – це крок, який вартий уваги. Але повторюсь: надання Україні винищувачів F-16, Mirage, F-18 – це поки що із категорії теоретичної можливості. Так, це можливо, але наразі немає підстав підраховувати місяці, коли ці озброєння можуть надійти в Україну.

Дозволю собі висловити припущення, що це рішення буде ухвалено, але найбільш оптимістичні часові межі – це, мабуть, шість місяців. Ми говорили про термін у шість місяців два місяці тому, але, на жаль, досі немає політичного рішення, а отже, цей термін знов відсувається у часі.

Що дасть Україні надходження літаків західного виробництва? Це якісне посилення як оборонних, так і наступальних спроможностей України. Насамперед це стосується перешкоджання російським спробам панування у повітрі. Це особливо важливо в час, коли проводяться контрнаступальні операції. Тому що, якщо глибина операції – десятки кілометрів, необхідно швидко і безпечно підтягнути туди засоби наземного базування, а це доволі проблематично. І тут унікальною є роль саме винищувальної авіації, яка виконує свою частину функцій протиповітряної оборони.

– Чи допоможуть західні винищувачі у звільненні окупованого Криму?

– Так, абсолютно, якщо ми говоримо про контрнаступальні операції України, як континентальної, так і півострова Крим, на що ми дуже сподіваємося. Перевага саме авіаційного складника пояснюється тим, що Крим пов'язаний з материковою частиною вузьким перешийком. Відповідно, це означає обмежені можливості передислокації наземних сил. І авіація тут відіграватиме критичну роль. Очевидно, що буде велика потреба у протидії російській морській компоненті. Тобто дійсно, авіація буде відігравати надзвичайно важливу роль.

– В останньому зведенні Генерального штабу ЗСУ йдеться про те, що за добу 27 березня російські окупаційні війська вели наступ на чотирьох напрямках – Авдіївському, Бахмутському, Лиманському та Мар’їнському. Сили оборони України відбили близько 40 ворожих атак. Чи не вважаєте ви, що сьогодні є ознаки наступу ворога? Як можна розцінювати таку його активність?

– Потрібен певний проміжок часу для того, щоб дати оцінку тому, що відбулося. На основі лише щоденних повідомлень важко зробити висновки про те, що нарощування чи зниження інтенсивності атак має якісь довготривалі тенденції. Це може бути пов’язано, наприклад, з ротацією тих чи інших російських частин і підрозділів, які атакують, або з якимись тимчасовими логістичними проблемами чи заходами російського командування із накопичення боєприпасів та інших матеріальних засобів на певному віддаленні від лінії фронту.

На основі повідомлень за одну добу чи навіть за тиждень важко прогнозувати тенденції.

Якщо ж говорити про більш довгострокові спостереження, то російський наступ продовжується попри те, що прогрес цього наступу доволі мізерний. Але в будь-якому разі Росія, використовуючи вже традиційну тактику протягом кількох останніх місяців, ціною величезних втрат все ж таки здатна просуватися на певних обмежених ділянках фронту. Це стосується насамперед таких гарячих точок, як Авдіївка, Бахмут.

Так, там є певне просування. Але це не той наступ, який дехто прогнозував на початку цього року. Це, радше, тактичні успіхи, а не оперативні – дії, які можуть призвести до стратегічного перелому в ході війни.

– Виходячи з того, що ви сказали, сучасну винищувальну авіацію в кращому разі ми можемо мати лише наприкінці цього року. Але ми знаємо, що в Україну вже зайшли британські танки Challenger 2, танки наших союзників та інша військова техніка. Чи вважаєте ви, що контрнаступ українських Сил оборони, який може бути найближчим часом, буде настільки успішним, щоб звільнити усі наші окуповані території чи принаймні вийти на кордони станом на 23 лютого 2022 року – без підтримки авіації?

– Повної впевненості у масштабах такого успіху, боюсь, немає ані в мене, ані в нашого командування, тому що одна справа – плани, а інша справа – реальне життя. Звичайно, одним з елементів планування наступу є оцінка того, як діятиме противник, оцінка його сил. Але навіть найретельніші приготування і найдетальніша розвідувальна інформація в будь-якому разі не є стовідсотковою і не дає стовідсоткової гарантії.

Ми часто чуємо вислів "туман війни". Його сенс полягає в тому, що військовому командуванню доводиться ухвалювати рішення, володіючи доволі неповною інформацією. В цьому полягає ризик як прогнозування, так і рішень, які ухвалюються.

Ситуація може розвиватися по-різному. Ми можемо сподіватися на те, що контрнаступ буде настільки успішним, що посиплеться російський фронт. Ще одна така поразка після того, як відбувся Харків, як відбувся Херсон, може запустити процеси як у російській армії, так і всередині самої Росії, і вони можуть вплинути на здатність Росії продовжувати цю війну. Але це лише один із сценаріїв.

Нам залишається вірити у Збройні сили, сподіватися на те, що західна допомога буде надана вчасно – навіть у тих обмежених обсягах. Що буде підготовлений особовий склад для того, щоб майстерно володіти цією зброєю. Є надія. Але ми також не повинні обманювати себе надто оптимістичними очікуваннями.