Ми поки не зможемо вийти на кордон 1991 року, але пауза у війні можлива. Інтерв'ю з генералом Романенком
Через низку об'єктивних причин сьогодні зарано говорити про те, що українські Сили оборони зможуть поновити контроль над усіма територіями України у межах 1991 року. Проте поточний етап війни може бути завершений. Для цього західні партнери України мають перейти від політики "затягування, гальмування" і запізнілої реакції на умови війни, які швидко змінюються, зокрема пов'язані із залученням до армії РФ військових із Північної Кореї, до політики, яка передбачає активну допомогу нашій державі. Пауза у війні можлива лише за умови сильних позицій України.
Південна Корея, яка активно відреагувала на перспективу участі у війні північнокорейських солдатів, могла б надати істотну військову підтримку Україні. Зокрема шляхом передачі сучасних озброєнь та сприяння передачі українській армії озброєнь США, які з тих чи інших юридичних причин не можуть бути передані ЗСУ безпосередньо.
Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив ексзаступник начальника Генерального штабу Збройних сил України, генерал-лейтенант Ігор Романенко.
– Південна Корея відреагувала на інформацію про те, що до російської окупаційної армії можуть бути залучені військовослужбовці з Північної Кореї. Так, там заявили, що розглядають можливість допомоги України у вигляді військових, які не братимуть участі у бойових діях, а також даних розвідки. Водночас постпред Південної Кореї в ООН заявив, що Росія може заплатити КНДР за військову допомогу фінансово або навіть шляхом передачі ядерних технологій. Наскільки великий вплив може мати на цю ситуацію Південна Корея? Чи може вона унеможливити залучення північнокорейських солдатів до війни в Україні?
– Унеможливити не вийде, бо вони вже зайшли. Вони навчаються у чотирьох центрах на території Росії і далі будуть залучені. Принаймні точно в Курській області. Але Південна Корея може суттєво допомогти у цій боротьбі. Тому що це високорозвинена технологічна країна, яка має у своєму розпорядженні сучасне озброєння. Ця зброя нам була б дуже потрібна. Якби ще рішення у Південній Кореї ухвалювалися досить швидко.
Але зверніть увагу: у цьому повідомленні нічого не сказано про озброєння. Отже, Україна має цим займатися.
Якщо нам надають спеціалістів, то це мають бути експерти з певних конкретних питань. Наприклад, КНДР надавали Росії фахівців з озброєнь і техніки, які вони постачають до РФ. Нам потрібні і розвіддані, і фахівці, але ще більше – озброєння й техніка. У Південній Кореї виробляють аналог ракет Patriot (ідеться про ракетний перехоплювач Long-range Surface-to-Air Missile. – Ред.) та інші види зброї, які нам дуже допомогли б.
Південна Корея також могла б сприяти передачі Україні озброєнь США, які Штати не можуть передати нам безпосередньо через обмеження у законодавстві.
Так чи інакше, це імпульс у сторону допомоги, і це треба підтримувати. Тому що введення сил із Північної Кореї у РФ уже відбулося. Водночас реакція Заходу – постфактум. А у війні виграє той, хто діє на випередження. Це об'єктивні закони війни, що ігнорують багато наших союзників, зокрема й США, з усіма наслідками, які випливають для нас. Це обертається втратами насамперед наших людей, військових.
– Цікавий парадокс: обережна позиція Заходу щодо військової допомоги Україні багато в чому пов'язана з побоюваннями, що успіхи ЗСУ на полі бою призведуть до розвалу РФ, що, своєю чергою, створить проблему неконтрольованої ядерної зброї. Але бачимо, як страхи Заходу реалізуються вже зараз. Ядерний потенціал РФ уже розповзається по різних країнах. Він уже є в Білорусі, Північна Корея може отримати ядерні технології... Чи вважаєте ви, що в цій ситуації Захід перегляне свої геополітичні цілі щодо РФ і сприятиме перемозі України у війні?
– Нам необхідно над цим працювати, показувати, до чого призводить така політика Заходу – затягування та гальмування замість того, щоб активно допомогти Україні та вийти на певні результати. Ми також за припинення бойових дій і вихід на якісь переговори, але щоб розпочинати такі переговори, треба мати сильну позицію.
Тому зараз нам треба активно допомогти озброєннями, технікою, боєприпасами, ми самі маємо розв'язати власні мобілізаційні питання. А далі час працюватиме на Україну.
Якщо ми вийдемо з війни, якщо зробимо паузу, чи буде це завершенням війни? Ні. Це буде лише закінченням поточного періоду війни. Зараз ми не вийдемо на межі 1991 року, а це означає, що для нас війну не буде припинено.
Тому на поточному етапі нам необхідно краще підготуватися разом із нашими союзниками та максимально послабити РФ. Захід боявся, коли розвалювався Союз, але питання контролю над ядерною зброєю було вирішено. Ризики є завжди, зокрема в сучасних умовах, тим більше під час такої війни. Вихід на припинення ведення бойових дій має відбуватися на реалістичних умовах, але й більш прийнятних для України.
– Ви сказали, що північнокорейські військові, напевно, будуть залучені у Курській області для протидії ЗСУ. Останні повідомлення про перебіг операції на Курщині говорять про те, що ЗСУ вдалося зайняти нові позиції. Водночас президент України Володимир Зеленський заявив, що у цієї операції стратегічна мета – війна має повертатися на території, звідки прийшла. За вашими оцінками, як розвиватимуться події на Курщині?
– У зв'язку з тим, що потужної допомоги від союзників, насамперед від США, поки що не спостерігається, у нас не вирішені питання щодо зброї, боєприпасів, техніки, а також внутрішнє питання (з мобілізацією. – Ред.). Росіяни зібрали в Курській області угруповання чисельністю понад 55 тисяч. За оцінками західних фахівців, угруповання чисельністю 80-120 тисяч дозволить їм відсувати наші війська до кордонів. Якщо не зміниться забезпечення наших військ, на жаль, ворог може цього досягти.