Блог | Ми плакали за дітьми Беслана, а де зараз "хороші росіяни"? Де їхнє співчуття?

Коли загинули діти Беслану ми плакали і несли квіти та іграшки, роками згадували цю страшну дату. Коли згоріли відвідувачі торгівельного центру Кемєрово, ми тижнями приходили в себе від жалю до родин, ми плакали разом з ними в жалю до безневинних людей. Співчували не дивлячись, на все те зло, що йшло з їхньої країни. Де?

Де зараз каяття і співчуття від тих, хто вважає себе людьми? Тих, хто вважає, що вони невинні? Що це тільки керівництво? Де, трясця, всі грьобані хароші руські ? Вийшли з квітами і іграшками? Здригнулися і отямилися? Замайоріли свічками скорботи в інтернеті?

Ні. Мордорія радіє. Злизує краплі сечі, яку ллють їм в очі та дякує. Нарешті вони досягли мети, до якої йшли більш ніж сторіччя: Винищили всіх здатних думати і відчувати. І цього разу їм навіть не довелось будувати табори та тюрьми.

Мешканці цієї проклятої країни самі добровільно заточили себе за грати. Мрію щодня про те, щоб ці криси перегризли самі себе з голоду і люті. Має бути возмездя. Горіти їм в пеклі і на цьому і на іншому світі.