"Ми зробили останній постріл, м'яч наразі на боці союзників України": інтерв’ю з Крамаровим про критичну ситуацію на фронті

На сьогодні склалася критична ситуація із забезпеченням української армії усім необхідним для ведення бойових дій. Передусім це пов’язано, звісно, із політичною кризою в Сполучених Штатах. Втім, західні союзники України не до кінця усвідомили, наскільки великою має бути допомога, аби перемогти армію Росії, що має великий ресурс. Наприклад, Сили оборони наразі вкрай потребують боєприпасів. На останньому засіданні групи "Рамштайн" було погоджено надання Україні 200 тисяч снарядів протягом року. Водночас прямо зараз Північна Корея може відвантажити в Росію мільйон снарядів.

"Ми зробили останній постріл з гранатомету, і я зрозумів, що далі утримувати позицію ми просто фізично не можемо. Інакше я просто покладу роту", – сказав один командир роти. Підрозділу довелося залишити населений пункт, який вони захищали, саме через нестачу боєприпасів. Так, ВПК України суттєво просунувся у виробництві БПЛА. Але безпілотник не може замінити артилерійський снаряд, вони мають доповнювати один одного. Отже, м’яч наразі на боці союзників України. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив офіцер резерву ЗСУ, військовий експерт Андрій Крамаров.

– Якою є ваша точка зору щодо перенесення війни на територію країни-окупанта Росії? Наразі ця тема активно обговорюється, але в поточній фазі війни чи це доцільно? Якщо так, у якому саме форматі це може відбуватися?

– На даний момент ця ідея може існувати лише як ідея. Перенесення війни на територію окупанта… У нас є певні далекобійні засоби, певні БПЛА, можливо, ракети. Ми можемо бити по їхній території, знищувати їхню стратегічну інфраструктуру. Так, це ми можемо.

Але перенесення повномасштабної війни на територію Росії, тобто початок бойових дій – для нас це означатиме збільшення, розтягнення лінії фронту. На жаль, ми просто не маємо на це ані сил, ані засобів, ані достатньої кількості особового складу для того, щоб зараз це реалізувати.

– Але ми розуміємо, що навіть коли наші території будуть повністю звільнені від окупанта, все одно це не означатиме фактичного закінчення війни, адже країна-агресор продовжуватиме атакувати нас зі своєї території. Звісно, наразі рано про це говорити, але як у такому випадку мала б вчиняти Україна?

– Для нас є пріоритетом питання, як Україні закінчити війну. Це не лише повністю відігнати, звільнити усі свої території, які відповідно до Конституції, до міжнародного права належать державі Україна. Але це також створення певної демілітаризованої зони на території Росії. Умовно, РСЗВ, артилерія не може перебувати біля кордону України в певній зоні.

Я погоджуюся з тим, що навіть коли ми повністю виженемо росіян з нашої території, це не стане запорукою того, що вони не стануть щонайменше обстрілювати нас зі своєї території.

– Секретар РНБО Олексій Данілов повідомив, що наразі для української армії відстань у 1000 кілометрів вже не є недосяжною, а по військових об’єктах Росії завдається чимало ударів із застосуванням зброї українського виробництва. Чи вважаєте ви, що саме завдяки досягненням вітчизняного ВПК Україна може забезпечити ту саму демілітаризовану зону, про яку ви згадали?

– У нас зараз дуже активно розвивається виробництво безпілотних літальних апаратів, які можуть уражати цілі на відстані понад 1000 кілометрів. Це дуже добре. Ми не повинні на цьому зупинятися, нам треба масштабувати виробництво БПЛА як за кількістю, так і за якістю.

Загалом можна сказати, що ця війна – це війна нової епохи, війна дронів, БПЛА. Масштаб їхнього використання абсолютно інший, ніж був раніше. Так, сьогодні ми вже маємо певні можливості. Це дуже добре. Потрібно продовжувати.

Хоча, як на мене, більш показовим є навіть не знищення якоїсь умовної нафтопереробної платформи чи терміналу Росії, що знаходяться на відстані понад 1000 кілометрів. Для мене більш показовим способом використання наших дронів є інше. Пригадайте вересень і удари по військових об’єктах в Криму. Навіть росіяни відзначали, що атака була комбінованою. Першим ешелоном йшли українські БПЛА, ударні дрони-камікадзе, другим ешелоном – крилаті ракети. Імовірно, Storm Shadow або SCALP-EG. Вони використовувалися в комбінації з нашими БПЛА.

Для мене з військової точки зору це є прикладом більш ефективного використання такого типу озброєння.

– 23 січня в Німеччині відбулася 18-та зустріч групи в форматі "Рамштайн". Там було узгоджено закупівлю для України 200 тисяч артилерійських снарядів. Водночас чи бачимо, що країна-агресор активно співпрацює у військовій сфері із Північною Кореєю та Іраном, й видається, що Москва, на відміну від Києва, не має серйозних проблем із силами та засобами. За вашими оцінками, на поточному етапі – наскільки це складна для нас ситуація з точки зору балансу сил?

– Нам кажуть про те, що країни НАТО уклали угоду про постачання Україні 200 тисяч снарядів на рік. А Північна Корея може надати Росії мільйон снарядів за один тиждень. Просто взяти і переслати. Ми розуміємо, що це абсолютний дисбаланс.

Українська дипломатія зараз має пояснювати нашим партнерам: хлопці, ви вважаєте, що ви молодці і ви робите прорив, якщо поставите 200 тисяч снарядів. Але мова взагалі не про це. Мова має йти про мільйони снарядів, про масштабування, про розгортання виробництва. В іншому випадку ми просто програємо цю війну.

Можете запитати в солдатів, який зараз ліміт використання тих самих 155-міліметрових снарядів на лінії фронту. Тільки ідіот, вибачте, може сказати, що дефіцит снарядів можна компенсувати за допомогою FPV-дронів. FPV-дрони і 155-міліметровий снаряд – це абсолютно різна номенклатура озброєнь. Вони не можуть компенсувати один одного, вони доповнюють один одного.

І з цим у нас зараз великі проблеми. Звісно, дуже велика проблема – це політичний процес у США, який блокує нашу допомогу. Це для нас зараз проблема номер один, тому що США завжди були нашим основним донором із номенклатури озброєнь натовського зразка. Це дуже круто, що весь світ побачив, що російський танк Т-90М можна знищити з БМП Bradley, але якщо у БМП Bradley елементарно немає набоїв для гармати, то вона стає трофеєм в російському військовому музеї.

– Отже, ситуація наразі досить критична?

– Дуже критична. Зараз не потрібно надягати рожеві окуляри. Я знаю ситуацію в тому ж Крохмальному, про яку зараз багато говорять. Мій колишній підлеглий зараз там командир роти. Вони тримали Крохмальне і відійшли з нього елементарно через те, що не було боєприпасів.

Командир роти особисто перебував у цьому селищі, командував своїми підлеглими, в нього було шість загиблих. Він розповідав мені: "Ми зробили останній постріл з гранатомету, і я зрозумів, що далі утримувати позицію ми просто фізично не можемо. Інакше я просто покладу роту".

І він відійшов. До речі, після того, буквально за 24 години, 25-бригада, штурмовики зайшли в Крохмальне, перебили там росіян – і тепер цей населений пункт знов умовно сіра зона.