Мінка, Проказін та "Джус": що відомо про загиблих в авіакатастрофі на Житомирщині пілотів

25 серпня в небі над Житомирською областю розбилися два українські літаки L-39, загинули три досвідчені пілоти: В'ячеслав Мінка, Сергій Проказін та Андрій Пільщиков "Джус". У причинах авіакатастрофи зараз розбираються слідчі ДБР. Поки що вони розглядають три основні версії: порушення правил польотів або підготовки до них, технічна несправність літаків, помилка пілота.

За попередніми даними, катастрофа сталася через зіткнення двох літаків під час розвороту.

Докладніше про загиблих пілотів читайте у матеріалі OBOZREVATEL.

У небо повернувся через двадцять років

Один із загиблих військових пілотів – 63-річний майор В'ячеслав Мінка. В'ячеслав Миколайович майже все своє життя присвятив небу. Закінчив Волгоградське авіаційне училище, служив у Конотопі, Миколаєві, Умані.

У 1994 році Мінка вийшов на пенсію та оселився під Києвом у Борисполі. Колишній військовий льотчик зайнявся бізнесом, його фірма надавала поліграфічні послуги. Щоправда, небо не відпускало його.

Багато років він жив спогадами про службу, часто публікував фото своїх товаришів по службі, тих, із ким довелося вчитися, служити в різних містах. У 2013-14 рр. він активно підтримував Майдан, на його сторінках у соцмережах багато фотографій, які розповідають про події тих днів.

А коли Росія розпочала війну на сході нашої країни, В'ячеслав Мінка не став відсиджуватися, залишив свій бізнес, яким займався 20 років, і знову повернувся в стрій. Він став військовим льотчиком і до 2019 року захищав небо України.

І в лютому 2022 року, незважаючи на вік, 62 роки, він знову став військовим пілотом.

У В'ячеслава Миколайовича залишилося двоє дорослих дітей від першого шлюбу – Дмитро та Юлія, які давно мешкають в Ізраїлі.

"Мій батько розбився і загинув сьогодні. Спочивай із миром", – написав син пілота Дмитро.

Коли В'ячеслав Мінка у 2014 році вирішив повернутися до армії, він розповідав синові Дмитру, що скоро літатиме на штурмовиках та винищувачах.

"Війна – це погано, але ж ми мужики, і починаючи з кам'яного віку – воюємо то з мамонтами, то з ідіотами. Я чекаю наказу, воюватиму на МіГ-29, а трохи пізніше на F-16", – писав В'ячеслав Мінка.

Він називав Україну землею, на якій народилися предки його дітей, а також з'явилися на світ його власні діти. Тому вважав, що йому залишається тільки "знищувати ворожих прибульців". Хоча про себе Мінка казав, що він родом із Сибірської тайги.

"Я офіцер – і маю кодекс честі", – писав він синові.

У 2015 році Мінка чекав наказу міністра оборони, щоб почати літати. Він казав, що українську армію знищували 23 роки. Досвідчених льотчиків залишилося мало, частина втекла до Росії по велику пенсію, літають мужики по 65-69 років. "А мені всього 54 роки, тож боєць", – жартував льотчик.

Син також підтримував батька, вважав його героєм, про якого розповідатиме своїм дітям.

Останніми роками, коли В'ячеслав Мінка служив у АТО, він мало писав синові. З початком повномасштабного вторгнення він знову сів за штурвал літака. Синові повідомляв новини з фронтів, зокрема про підбитий крейсер "Москва".

"Людина-позитив, людина-світло"

Під час фатального польоту загинув майор, заступник командира бригади 47-річний Сергій Проказін із Миргорода.

Як розповів його друг Юрій Станкевич, вони були знайомі ще з першого класу.

"Ми з ним знайомі з 1982 року, разом навчалися в 1-му класі у школі в Польщі. Там служили наші батьки. Потім навчалися разом у школі №7 у Миргороді Полтавської області. Його батько теж був пілотом, служив в Афганістані. Його збили, але пощастило – він вижив, одержав орден", – розповів Юрій.

Він каже, що запам'ятав Сергія Проказіна як справжнього друга, котрий завжди прийде на допомогу. Чуйний, добрий, веселий, із гарним почуттям гумору. У важку хвилину завжди міг підтримати, розвеселити, щоб людина могла хоч трохи відволіктися від сумних думок.

У нього залишилася сім'я.

"Щодня проходжу повз його будинок і шукаю його очима, сподіваюся, що ось зараз вийде – і ми знову з ним поспілкуємося. Але його вже немає", – з гіркотою каже товариш.

Знайомий військового льотчика Володимир Кулак написав на його сторінці у Facebook:

"Нас познайомила війна, з перших днів ми стали друзями, спілкувалися. Востаннє на День Незалежності, а тепер я не можу привітати тебе з Днем авіації України. Ти підтримував мене у моїй війні у судах через смерть мого сина, ти щиро радів моїм перемогам. Ти людина-позитив, людина-світло, але вже більш як добу темно. Мені дуже боляче з учорашнього дня, як я дізнався про трагедію. Тебе не вистачатиме дуже багатьом".

Загинув один із "Привидів"

Також у цій катастрофі загинув і відомий молодий військовий пілот Андрій Пільщиков із позивним "Джус".

Цей позивний йому підібрали американці, коли у 2018 році він брав участь у міжнародних навчаннях "Чисте небо". З початку повномасштабного вторгнення він також захищав небо над Києвом, як й інші товариші по службі. За це їх і прозвали "Привидами Києва".

У травні 2022 року "Джус" мав уже 500 годин нальоту. Й готувався стати пілотом довгоочікуваних F-16, які Україні мають передати країни-партнери. Але, на жаль, тепер його мрія не здійсниться.

Андрій Пільщиков зробив багато для того, щоб переконати світ, що Україні потрібні ці сучасні літаки, аби боротися з ворогом. Він часто давав інтерв'ю, зокрема й іноземним ЗМІ, де розповідав про це.

Він багато разів зустрічався із представниками американського уряду, розказував про проблеми військових. Також брав участь в адвокатській групі з просування багатьох рішень щодо F-16.

В одному зі своїх інтерв'ю розповідав, що він та інші молоді пілоти зайнялися ідеєю отримати F-16 давно, коли ще й не йшлося про те, що Україна може отримати такі машини.

"Ми запускали ідею самопідготовки, оскільки бачили, що політики ще думають і поки що не роблять серйозних кроків у підготовці пілотів, ми вирішили займатися самопідготовкою. Додатково поглиблювали знання англійської мови, вивчали літак, читали книжки щодо F-16", – розповідав він.

За його словами, льотчики вивчали кабіну літака, створили спеціальний симулятор, хоч і досить примітивний. Але могли відпрацювати зліт і приземлення, базові моменти. Тому на підготовку за кордон приїдуть уже не нульові пілоти, а ті, хто знає, що це за літак, розуміє його відмінність від інших літаків. Це допоможе швидше освоїти нові літаки та більше часу приділити прогалинам, над якими доведеться попрацювати.

Із "Джусом" попрощались у Києві 29 серпня.