Мисливець перетворився на здобич: як сталося, що російська ППО не може захистити повітряний простір і навіть саму себе
Україна щодня здійснює успішні удари по найширшому спектру російських об'єктів: від НПЗ, що відіграють важливу роль у забезпеченні російського бюджету (орієнтованого на війну з Україною) до стратегічного значення підприємств, які виявилися абсолютно незахищеними перед ударами як дронів-камікадзе, так і ракетних засобів ураження. Наприклад, лише кілька днів тому було завдано високоточного удару по заводу мікроелектроніки "Група Кремній Ел" у Брянську, а до того – по заводу у Воткінську, що виробляє ракети.
На цьому тлі у росіян виникає питання – а де ж ППО?
Детальніше про це – у матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".
Виснаження російської ППО
Уявити собі такий масштаб нанесення ударів, знищення критично важливих об'єктів і, що важливо, постійні прориви російської ешелонованої протиповітряної оборони у 2022, 2023 і навіть 2024 роках було неможливо. Своєю чергою успішність усіх цих операцій – не тільки результат ретельного планування, масштабування виробництва і застосування ударних засобів, а й тривала, копітка робота над виснаженням російської ППО, яка станом на сьогодні втратила свою функцію захисту повітряного простору РФ.
Україна від самого початку повномасштабного вторгнення російських окупантів обрала для себе стратегію війни на виснаження. Восени 2023 року вона і зовсім стала основоположною в діях Сил оборони України. І виснаження це стосувалося не тільки російського танкового потенціалу, ББМ, артилерії і навіть людського, а також економічного ресурсу. Йшлося і про те, що не так часто згадують, але що відіграє важливу роль як на передовій, так і в глибокому тилу – ППО.
Згідно з даними Генерального штабу ЗСУ, з початку повномасштабного вторгнення в Україну російські війська втратили понад 1 330 одиниць ППО.
Нюанс надання цієї інформації полягає в тому, що в ній не уточнюються типи знищених комплексів ППО, немає даних окремо щодо РЛС та інших радарних систем, також немає розподілу на категорії знищений/ушкоджений/затрофеєний.
Своєю чергою моніторингові групи, які ведуть підрахунок втрат РОВ на основі верифікованих даних (фото/відео), надають такі дані:
загалом втрати склали понад 580;
зенітні установки – понад 70;
зенітні самохідні установки – понад 30;
ЗРК – понад 370;
РЛС та інші радари – понад 120.
Для тих, хто досі не в курсі і кого продовжує бентежити розбіжність між офіційними даними Генштабу ЗСУ і верифікованими даними, то в середньому відмінність документально підтвердженої статистики має коефіцієнт 2-2,5, з чого робимо висновок про досить високу достовірність офіційної інформації.
А тепер детально про втрати за найменуваннями:
ЗУ-23-2 – понад 45 одиниць;
ЗАК С-60 – понад 5 од;
ЗСУ-23-4 "Шилка" – понад 10;
БТР-3Д "Скрежет" – понад 5;
2К22 "Тунгуска" – понад 16;
ЗРК 9К33 "Оса" – понад 40;
ЗРК 9К35 "Стріла-10" – понад 50;
ЗРК "Бук-М1/2/3" – понад 140;
ЗРК "Тор-М1/2" – понад 75;
ЗРПК "Панцир-С1" – понад 50;
ЗРК С-300/400 –понад 50.
А тепер для спрощення завдання всі ці наведені вище верифіковані дані множимо на 2-2,5 і отримуємо, наприклад, те, що чисті втрати ЗРПК "Панцир-С1" можуть перевищувати 125 одиниць, тоді як до повномасштабного вторгнення в Україну на бойовому чергуванні в РФ їх стояло 116. При цьому виробництво "Панцир-С1" становить 1-2 комплекси на місяць або, умовно кажучи, 12-24 на рік.
Таким чином у РФ в наявності в кращому випадку зараз може бути на бойовому чергуванні до 100 ЗРПК "Панцир-С1", що менше ніж на початку 2022 року. Такої кількості критично не вистачає – з урахуванням потреби в цих комплексах на фронті та для прикриття повітряного простору самої РФ.
Якщо розглянути ЗРК "Бук-М1/2/3" за такою ж схемою, то ми отримуємо чисті втрати в 350. При тому, що до повномасштабного вторгнення на бойовому чергуванні в РФ стояло... 350 "Буків"! Виробничий потенціал на рік становить від 15 до 30 комплексів. Тобто, в кращому разі РФ виробила за чотири роки 120 ЗРК цього типу, що ще катастрофічніше, ніж показник ЗРПК "Панцир-С1".
Загалом такий розрахунок можна застосувати до кожної категорії і приблизно зрозуміти, який масштаб виснаження російської ППО на сьогодні. Звичайно, хтось може сказати про відносну точність і певну теоретичність, з чим я не можу не погодитися. Але якби ця теорія не була підкріплена реальними фактами – збільшенням білих плям і щілин у повітряному просторі РФ, то, напевно, я її б тут не наводив. Але це не так.
Хоча найуважніші, впевнений, помітили й те, що я поки що не торкався теми РЛС.
Шойгу! Герасимов! Де радари?
Радіолокаційна станція – це найважливіша складова частина будь-якої системи ППО. Нам подобається спостерігати за тим, як горять пускові установки С-300 і С-400, як детонує ворожий боєкомплект, але не менш важливим і навіть, мабуть, найголовнішим є знищення саме радарних систем.
Згідно з верифікованими даними, за чотири роки повномасштабної війни було знищено/пошкоджено/затрофеєно понад 120 російських РЛС і радарів. Україна сконцентрувала увагу на знищенні російських радіолокаційних станцій у максимально замкнутому, позиційному районі – на тимчасово окупованому півострові Крим.
На сьогодні саме Крим перетворився на пастку для російської ППО, де на неї влаштували справжнє полювання на гранично незручному для здійснення оборони клаптику суші. Щотижня ГУР МО України, СБУ тощо звітують про успішні ураженняи на півострові таких комплексів, як РЛС "Підліт", РЛС "Ніобій-СВ", РЛС "Каста 2Е2", РЛС "Імбир", РЛС "Небо-СВ"/"Небо-М", РЛС 59Н6-Е "Противник-ГЕ" та багатьох інших.
Варто зазначити, що навіть не знищення, а лише пошкодження таких РЛС, особливо їхніх антен і радарів, виводять весь комплекс із працездатного стану. Таку РЛС необхідно терміново замінювати іншою, інакше система протиповітряної оборони стає сліпою і нездатна ефективно виконувати свої функції.
Наприклад, знищено/пошкоджено 96Л6Е, радар цілевказівки (всевисотний виявлювач) – і все, дивізіон і навіть полк С-300/С-400 глухий і сліпий. ЗРС С-400 "Тріумф", що "не мають аналогів у світі", перетворюються на купу непотрібного металобрухту. Потрібно терміново тягнути нову РЛС. А де її взяти, цю "нову", якщо за рік виробляють лічені одиниці? Не чекати ж коли завод випустить нову готову продукцію, а тому знімають з уже наявних, розгорнутих дивізіонів/полків С-300/С-400 у тиловій зоні РФ.
І такий принцип працює по колу вже не перший тиждень, місяць, рік, перетворюючи Крим для російської ППО на м'ясорубку, а для українських силових структур – на справжній тир з відстрілу ворожих систем ППО.
Але полювання на російську ППО ведеться не тільки в окупованому Криму, а в усій зоні бойових дій – зокрема й безпосередньо на території РФ.
Наприклад, у ніч на 1 березня 2026 року українські дрони атакували позиції ЗРС С-400 у районі села Осинова Гора Тульської області, під час чого було серйозно пошкоджено РЛС 92Н6А.
А в ніч на 7 лютого наші ударні дрони вразили РЛС 96Л6 у районі села Триковка Брянської області.
А 14 грудня 2025 року і зовсім було здійснено наліт на колону ЗРС С-400 в районі села Раївка Бєлгородської області, унаслідок чого було знищено та пошкоджено ПУ С-400 5П85СМ2-01 і заряджальну машину з боєкомплектом ракет 48Н6ДМ.
По суті, російська ППО станом на початок 2026 року доведена до такого стану, що не тільки нездатна захистити повітряний простір Росії, а й саму себе. Той самий випадок, коли мисливець перетворився на здобич.
Демілітаризація і денацифікація армії Росії йде суворо за планом.