Між совком і НАТО. Як і ким ведеться психологічно-виховна робота в ЗСУ
Президент України у своєму Плані перемоги прозоро натякнув, що наша країна має власне два виходи – або нас приймають до НАТО, або доведеться задуматися про повернення ядерної зброї. Але другий вихід є досить проблематичним, а щодо НАТО ми все-таки не цілком готові – в армії, у галузі ведення виховної роботи, й досі існують структури радянського зразка, які просто називаються інакше. Подробиці розповідає OBOZ.UA.
Від замполіта до морально-психологічного забезпечення
Якщо за радянських часів виховною, ідеологічною та інформаційною роботою у військових частинах займалися замполіти (заступники командира з політичної роботи), то зараз ці функції виконують три структури.
Ще в серпні 1991 року, після путчу, вийшов указ "Про скасування військово-політичних органів", і вже у вересні посаду "замполіт" було перейменовано на "помічник командира з виховної роботи". У вже незалежній Україні в армії були лише заступники з виховної роботи. А "ленінські кімнати", де ще пів року тому бійці вечорами дивилися програму "Час", а щонеділі – "Служу Радянському Союзу", перейменували на "шевченківські".
У травні 1999 року наказом міністра оборони України було створено Головне управління морально-психологічного забезпечення ЗСУ, і помічників командира з виховної роботи було перейменовано на офіцерів із МПЗ. Але з часів замполітів їхні функції не змінилися: інформаційно-пропагандистське та психологічне забезпечення, соціальна та культурно-виховна робота, а також інформаційно-психологічна протидія.
"Офіцери з морально-психологічного забезпечення – це заступники командирів – є у всіх військових підрозділах, починаючи від бригади до ротного рівня", – розповідає у коментарі OBOZ.UA речник Міністерства оборони України Дмитро Лазуткін.
При цьому вже на рівні батальйону в офіцера МПЗ може бути до двох помічників, сержантів.
Головна мета – дати правдиву та чітку інформацію
Інститут пресофіцерів в українській армії стартував з грудня 1991 року, коли було створено пресслужбу Міністерства оборони України.
"Вже 1992 року було створено пресцентри видів ЗСУ – ВМС, ВПС, трохи пізніше Сухопутних військ, та оперативних командувань – Західного (Львів), Південного (Одеса) та Північного (Чернігів). Також через деякий час, коли українські військовослужбовці почали активно брати участь у миротворчих операціях НАТО і треба було йти в ногу з часом, пресофіцери з'явилися в армійських корпусах", – розповідає колишній керівник пресслужби Міноборони Ігор Халявінський.
Наразі пресслужби ЗСУ працюють на рівні бригад або окремих батальйонів, за штатними посадами передбачено три пресофіцери.
"Пресофіцери потрібні обов'язково, є чітко визначений перелік їхніх службових обов'язків – від надання коректної інформації до супроводу журналістів, забезпечення їхньої фізичної безпеки", – каже OBOZ.UA колишній заступник командувача Оперативно-стратегічного угруповання військ "Хортиця" зі стратегічних комунікацій Сергій Череватий.
В українській армії є капелани всіх конфесій
У 2014 році, від початку російсько-української війни, українські священнослужителі різних конфесій почали відвідувати зону АТО, при цьому їхній статус не був формально визначений. У листопаді 2021 року було ухвалено закон України "Про Службу військового капеланства", яким було унормовано питання здійснення капеланської діяльності. А у 2022 році було утворено Службу військового капеланства як окрему структуру у складі ЗСУ, яка підпорядковується безпосередньо головнокомандувачу.
"Звичайно, в українській армії воюють представники різних конфесій, і якої віри капелан – це залежить від конкретного підрозділу, колективу. Капелани входять до структур ЗСУ на рівні бригад або окремих батальйонів, у штаті передбачається дві особи. І якщо начальник служби – християнин, то його заступником цілком може бути мусульманин чи юдей", – розповідає начальниця капеланської служби Сухопутних військ ЗСУ Лариса Полянська.
Багато хто службу капеланів вважає найефективнішою з погляду психологічної та виховної роботи з військовослужбовцями.
"Сам я атеїст, і мені якось байдуже, але я працював із капеланами. Вони реально виїжджали на лінію, розмовляли із пацанами, молилися. Вони дійсно допомагали бійцям – отямитися, так би мовити, випустити пару, не зірватися з котушок", – розповідає OBOZ.UA Борис, пресофіцер одного з батальйонів ЗСУ.
Третій зайвий?
Але в будь-якому разі зараз у ЗСУ аж три структури, які займаються трохи схожою роботою. Чи не багато?
"Офіцери з МПЗ – вони як були, по суті, замполітами радянського зразка, так, у принципі, ними й залишилися. Щоб вони реально впливали на морально-психологічний стан військ, жодного разу не відчував, відверто кажучи. Все роблять за тими самими лекалами. Головне, чим вони займаються, – виховують бухариків та оформлюють документи на тих, хто втік. Ну і збирають чутки і доносять їх командирам… Так, іноді ще якийсь концерт організують", – каже пресофіцер Борис.
До речі, за словами офіцера ЗСУ Михайла Ромася, ще з літа 2023 року обговорюється ліквідація, поділ чи інше реформування структури морально-психологічного забезпечення.
"Головне зараз, я вважаю, – розвивати цивільно-військове співробітництво на зразок НАТО. Створюються патронатні служби для підтримки військовослужбовців та їхніх сімей, ці структури, зокрема, займатимуться супроводом поранених у закладах охорони здоров'я, координацією та забезпеченням зв'язку з сім'ями полонених, які зникли безвісти, чи загиблих військових", – каже Сергій Череватий.
Але тут важливо, звичайно, створити справді потрібну структуру, яка працюватиме. А не плодити військову бюрократію.