Молодь втікає з Криму через нудьгу та безгрошів'я: як змінилось життя на окупованому ворогом півострові

Окупований Крим порожніє. Молодь залишає теплий півострів через відсутність нормальної роботи й заробітків. А також через побоювання бути призваним до армії та повернутися на батьківщину у труні. Ціни на товари та послуги постійно зростають, навіть звичайний манікюр тут не кожному по кишені. Кримські овочі та фрукти виживають російські й навіть іранські конкуренти, а продукти у супермаркетах уже давно б'ють цінові рекорди.

Докладніше про те, як змінилося життя на окупованому півострові, читайте в матеріалі OBOZ.UA.

Закінчили школу, зібрали валізи та поїхали

Як змінився Крим за останні роки після окупації? Киянка Олена (на прохання героїні ми не називаємо її прізвища з метою безпеки рідних. – Ред.) побувала на своїй батьківщині, де живуть її батьки. Вона розповідає, що життя на півострові з 2022 року дуже змінилося.

"І я не тільки про окопи та укріплення з мішків із піском. Саме відчуття війни у моєму рідному Криму витає буквально у повітрі. Сирени ночами, як і в Києві. Хіба що рідше, але постійні звуки вибухів, роботи ППО, виходів ракет. Це дуже гнітить. Тут немає спокою.

Запитувала у рідних, які там постійно живуть, як їм? Кажуть, що вже звикли, хоча раніше було спокійніше. Тут часто вимикають світло, воду. Комунальні проблеми півострова збільшуються з кожним роком. Дороги побудували лише там, де їздить їхня військова техніка, перевозять військові вантажі від Керченського мосту. Все інше в дірах, вибоїнах. І що далі від моря, то гірше й гірше", – розповідає Олена.

Жінка зазначає, що молодь із Криму їде. Можна сказати, закінчили школу, зібрали валізи – й уперед. Хтось їде вчитися до РФ, в Україну, хтось примудряється перебратися до Європи.

"Ті, хто не хоче вчитися, шукають роботу якомога далі від рідного дому. Їхати до РФ побоюються – там легко відправлять в армію. Але й на півострові молодих людей із 18 років призивають до війська. Хоч і кажуть, що на війну не відправляють, проте за кілька місяців вони чомусь підписують контракт. Подейкують, що умовляють шантажем та погрозами. Але є й добровольці, котрі готові за гроші йти воювати проти рідної України. Щодня на півострів доставляють труни із загиблими кримчанами. Можна пройтися цвинтарями й усе побачити", – продовжує Олена.

Кримчани, які мають українські закордонні паспорти, теж їдуть до Європи на заробітки – Литва, Латвія, Естонія, Польща, Німеччина. Прямують до Туреччини працювати у готельному бізнесі, у будь-якому разі це вигідніше, ніж у Криму, де дуже мало туристів.

Нудно та немає грошей

Останні курортні сезони виявились провальними на півострові, тож місцеві жителі, які звикли здавати житло, багато не заробили.

"Спочатку сюди почали їхати росіяни, щоб жити. Пенсіонери, молодь, сім'ї ФСБівців, військових, російських чиновників. Вони орендували квартири, будинки на багато місяців наперед. Але тільки-но тут почали стріляти, частина з них дуже швидко зібрала валізи й поїхала. Тому орендний бізнес також великого прибутку вже не приносить.

Та й російська молодь, яка приїхала сюди жити біля моря, швидко розчарувалася. Крім літнього сезону, тут нудно та є безгрошів'я. Клубне життя, розваги, концерти – все в обмеженій кількості. Проблеми з банківськими картками через санкції обмежують бажання купувати імпортні речі. Словом, рожеві окуляри спали", – каже киянка.

Дорогий манікюр і погана медицина

Ціни на товари, послуги та продукти на півострові швидко зросли й досягли московських і пітерських. А ось якість послуг та медицини залишилася на колишньому кримському рівні.

Олена розповідає, що зробити звичайний манікюр із покриттям гель-лаком на півострові коштує від 1500 руб. (750 грн), а звичайний манікюр без покриття – від 900 руб. (450 грн). У Києві звичайний манікюр стартує від 180 грн, а з покриттям – від 550 грн.

"Набагато дорожче коштує нарощування вій, нігтів, макіяж, стрижки, укладки волосся. Я вже не говорю про спа-процедури, про масаж. А якість подібних послуг краси тут дуже низька. Майстри, які щось вміють і хочуть працювати, зазвичай їдуть звідси, бо клієнтів із грошима на півострові мало. Самі кримчани скаржаться на медицину. У лікарнях може навіть стояти хороша техніка, але користуватися нею ніхто не вміє, тому вона припадає пилом у кабінетах. Знайти хорошого стоматолога на півострові – дуже складне завдання, їх просто немає. Усі поїхали, чоловіки поховалися від призову до армії – адже тут призивають до 30 років, а потім уже ніхто тебе не відпустить, доки не підпишеш контракт", – продовжує Олена.

Іранські соуси та пластикові помідори

Крим відчуває на собі російські санкції. Наприклад, частина продуктів завозиться з Ірану. Іранські соуси, томатні пасти, соки, кола, солодощі, спеції, чай. Фрукти у супермаркетах і на ринках також іранські – в основному це екзотика, ще кавуни. Також є, наприклад, іранська цибуля, помідори.

Звичайно, поки що вони не можуть скласти конкуренції місцевій та завезеній сюди російській продукції. Проте тенденція кримчан не тішить.

"Жителі півострова відчайдушно боролися з херсонськими помідорами, огірками, перцем, ягодами та кавунами. Коли Херсонська область опинилася під окупацією, фермерам нікуди стало возити свій товар, і вони намагалися везти його до Криму. Але тут зустріли опір. І херсонцям доводилося буквально за копійки віддавати цілі вантажівки сільгосппродукції, або вивалювати їх уздовж доріг. А хитрі кримчани потім продавали це в кілька разів дорожче. Ну а краснодарські помідори на півострові не популярні, тому що вони настільки залиті хімією, що схожі на пластик. Боюся, що така тенденція потім перейде і до кримських фермерів", – зітхає Олена.

Щодо продуктів у супермаркетах, то ціни тут теж московські. Тверді сири пропонують купити по 800-1000 руб. (400-500 грн, у Києві від 300 грн). Куряче філе 360-420 руб. (180-210 грн, у Києві від 140 грн), яйця – 100-120 руб. (50-60 грн, у Києві від 40 грн). Свинина по 430-530 руб. (215-260 грн, у Києві від 160 грн).