Блог | Найбільший кошмар росіян – наша єдність і рішучість залишатися вільними

Що до нічного обстрілу (31 липня – Ред.):

Те, що я пережила в катівнях росіян, те що я спостерігаю під час хвиль шахедів і ракет на наші міста – не просто система злочинів, це сакралізоване зло – зло, що прийняло свою сутність і пишається собою. У них існує наука катуваннь – це більше за все нагадує обряд, а не випадкове насильство, цє є системний ритуал знищення людської гідності.

В масштабах країни обстріли мирних міст є масштабовані тортури цілого народу.

Струм в катівнях, шахеди про мирних містах, системні побиття в російських тюрмах, ракети по багатоповерхівках з дітьми, інформаційні вкиди з пропагандиськими маніпулятивними наративами – це є прояви трансцендентальної тиранії, що направлена на роз’єднання нашої спільноти, і живиться страхом своїх цілей.

Сьогодні кремль пішов ва-банк, відкинувши остаточно спроби відбілити свої дії в очах світової спільноти.

Ворог запускає хвилі шахедів і пропагандистських атак – брудніші, хитріші, глибші. Вони намагаються вбити нас в наших домах і в наших душах – зсередини, щоб не треба було перемагати нас на полі бою.

І ця тиранія має свій алгоритм:

1. Відокремити людину від спільноти.
2. Позбавити її голосу, правди, імені.
3. Змусити сумніватися у власній цінності.
4. Поставити виживання вище за гідність.
5. Нав’язати мову ворога, категорії ворога, страх сформований ідеологами ворога.
6. І змусити повірити, що ніхто не прийде на допомогу.

Це сатанінський механізм знищення народу через руйнування довіри.

Щоб перемогти, треба розуміти не демонологію, а механізм трансценденції тиранії.

Він долається тільки тоді, коли ми залишаємося єдиним цілим.

Єдність – це дія, самих слів мало.

Мусимо:

1. говорити правду, називати речі і події словами, що визначають їх істину сутність;
2. підтримати того, кого знищують, і фізично і морально;
3. не погоджуватись на мову ненависті;
4. обирати гідність в будь-якій ситуації.
5. продовжувати спротив, шукати нові способи впливу і боротьби.

Нас хочуть винищити як націю не лише фізично, а й через роздроблення, токсичну зневіру, нав’язану ворожнечу, викривлення пам’яті, зміну мови, сенсів, нав'язати відчуття безсилля.

Тому наше виживання – це не питання зброї, а питання побудови і укріплення зв’язку між людьми доброї волі.

Зараз будь-яку дію, що можє роз'єднувати українців, я сприймаю як роботу на ворога.

Коли ми разом – ми трансцендуємо їхню тиранію.

Вони бояться зброї, але їх найбільший кошмар – усвідомлення того, що ми зберігаємо і примножуємо далі рішучість залишитися вільними людьми.

Вони бояться того, що ми все запам’ятаємо і того, що навіть у катівні чи під обстрілом вільна людина не здається, вільні люди об'єднуються.

Не ми починали цю війну.

Безмежна скорбота за всіма загиблими на цій війні...

А Україна буде завжди, фіг ви, суки, вгадали.